16 березня 2021 року
м. Київ
справа №698/435/16-а
адміністративне провадження №Зв/9901/9/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами
постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018
у справі № 698/435/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
1. 14.06.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області), в якому просила:
- визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до довідки Прокуратури Черкаської області (№18/139 вих.16 від 06.06.2016) про заробітну плату з 01.12.2015 та на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) неправомірними;
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії з 01.12.2015 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 60% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області (№18/139вих.16 від 06.06.2016) та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
2. Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.07.2016, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язано Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області провести з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії по втраті годувальника згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки Прокуратури Черкаської області від 06 червня 2016 року № 18/139 вих. 16 в розмірі 60% від суми заробітку за відповідною посадою та провести виплати з урахуванням отриманих раніше сум;
- стягнуто з бюджетних асигнувань Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь держави судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня) 20 коп.;
- рішення суду в частині стягнення грошових коштів за один місяць допущено до негайного виконання;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду від 08.05.2018, постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд виходив з того, що на час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
5. Крім того, 15.07.2015 набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
6. Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, відповідно до частини 20 якої ( у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76- VІІІ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
7. За висновками Верховного Суду, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. 09.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 08.05.2018 за виключними обставинами. Виключність обставин мотивує тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
9. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018.
10. 23.01.2020 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на заяву позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду касаційної інстанції просить відмовити у її задоволенні.
11. Верховний Суд розглянувши заяву позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами дійшов таких висновків.
12. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
13. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв'язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
14. Згідно зі ч. 5, 6 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
15. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
16. За приписами частин першої, другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
17. Зі змісту поданої позивачем до Верховного Суду заяви про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
18. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглядав справу № 808/1628/18, обставини якої є подібними, та у постанові від 19.02.2021 зазначив:
<…> положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
<…> Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
<…> Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
<…> не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання».
19. Колегія суддів бере до уваги, що справу на розгляд об'єднаної палати було передано колегією суддів, до якої входить частина суддів колегії, що розглядає цю справу; що саме об'єднана палата вирішує питання застосування норми права у разі наміру відступити від висновків суду у складі інших колегій суддів; що Велика Палата Верховного Суду не вбачала виключної правової проблеми у застосуванні п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України (ухвала від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18).
20. Зважаючи на вищенаведене, Суд не знаходить підстав для не врахування правового висновку об'єднаної палати у справі, що розглядається.
21. Як вбачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, і станом на дату прийняття постанови Верховного Суду від 08.05.2018, положення частини двадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами, діяли в прийнятій редакції і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
22. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку заявника є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 08.05.2018 та задоволення позовних вимог у цій справі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018.
23. Крім того, постановою Верховного Суду від 08.05.2018, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся позивач, у задоволенні позову відмовлено. Отже, це рішення не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
24. Відповідно до частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 361, 368, 369 КАС України, Суд-
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №698/435/16-а.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Н.В. Коваленко