16 березня 2021 року
м. Київ
справа №200/21233/16-а(2а/200/875/16)
адміністративне провадження №К/9901/13445/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Шарапи В.М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 (колегія у складі суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І.)
у справі № 200/21233/16-а (2а/200/875/16)
за позовом ОСОБА_1
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
1. 12.12.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90% середньомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про підвищення заробітної плати за № 18-229 вих - 16 від 31.08.2016 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ);
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.09.2016 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) з розрахунку 90% середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2016 без обмеження пенсії максимальним розміром.
2. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2016 позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
4. Постановою Верховного Суду від 26.06.2018, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 залишено без змін.
5. 10.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 за виключними обставинами. Виключність обставин мотивувала тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме з 13.12.2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ підлягає застосуванню в первинній його редакції. За висновком суду апеляційної інстанції під час розгляду справи має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин.
8. 25.05.2020 надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення.
9. Скаржник касаційну скаргу мотивує тим, що незастосування рішення Конституційного Суду України, як підстави для перегляду рішення за виключними обставинами, фактично вказує на те, що судом повторно застосовуються до зазначених правовідносин ті положення закону, які визнанні неконституційними.
10. 03.08.2020 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на касаційну скаргу позивача, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
11. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 відкрито касаційне провадження.
12. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
13. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
14. Зі змісту поданої позивачем до суду апеляційної інстанції заяви про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
15. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглядав справу № 808/1628/18, обставини якої є подібними, та у постанові від 19.02.2021 зазначив:
<…> положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
<…> Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
<…> Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
<…> не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання».
16. Колегія суддів бере до уваги, що справу на розгляд об'єднаної палати було передано колегією суддів, до якої входить частина суддів колегії, що розглядає цю справу; що саме об'єднана палата вирішує питання застосування норми права у разі наміру відступити від висновків суду у складі інших колегій суддів; що Велика Палата Верховного Суду не вбачала виключної правової проблеми у застосуванні п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України (ухвала від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18).
17. Зважаючи на вищенаведене, Суд не знаходить підстав для не врахування правового висновку об'єднаної палати у справі, що розглядається.
18. У цій справі суд встановив, що на час виникнення спірних правовідносин положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ застосовувалися з урахуванням внесених змін, відсутні підстави для застосування положень цієї норми в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 до правовідносин, що виникли у вересні 2016 року.
19. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся позивач, у задоволенні позову відмовлено. Отже, це рішення не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
20. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі № 200/21233/16-а (2а/200/875/16) слід залишити без задоволення.
21. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/21233/16-а (2а/200/875/16) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя В.М. Шарапа