15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/27622/20
адміністративне провадження № К/9901/6067/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України
про визнання незаконним та протиправним використання, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалена 18 січня 2021 року, а з касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі також - скаржник, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся 22 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Однак, в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року було отримано ним 26 січня 2021 року.
При розгляді вказаного клопотання суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять: 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення). При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 січня 2021 року.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи нормативні строки поштового обігу, а також дату оприлюднення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України, в якому просив суд:
1) визнати Державою Україна, незаконним та протиправним використання Міністерством оборони України та Київським Червонопрапорним Військовим Округом громадянина України ОСОБА_1 , колишнього військовослужбовця НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , при виконанні ним спеціального Урядового завдання по локалізації та ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з цілодобовим перебуванням його в особливо небезпечній зоні підвищеного радіаційного опромінення за відсутністю належних засобів індивідуального захисту та відповідних приладів радіаційного контролю з об'явленням «військового стану» та загрозою при цьому його життю та здоров'ю;
2) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, як суб'єкта владних повноважень, при виконанні ним своїх прямих функційних обов'язків, відносно громадянина України, ОСОБА_1 , колишнього військовослужбовця НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , при захисті його конституційних прав та законних інтересів щодо забезпечення пільг і компенсацій, як особі, яка має статус постраждалої наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та статус інваліда війни;
3) зобов'язати Кабінет Міністрів України доручити Міністерству фінансів України разом з відповідними міністерствами забезпечити фінансування, а саме:
а) МОЗ України разом з АМН України здійснити перерахунок дози опромінення громадянину України ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , та встановити відповідний і вірний медичний діагноз;
б) Міністерство оборони України видати відповідну довідку з фіксуванням фактично виконаних робіт при ліквідації аварії на ЧАЕС, часу та місця їх виконання, часу перебування в зоні небезпеки під впливом радіоактивного опромінення з об'явленням військового положення та отримавшому колективне переопромінення громадянину України ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , та виконати протокольне рішення Міжвідомчої Урядової комісії від 05 листопада 2004 року, а саме видати на руки акти за формою Н-1;
4) зобов'язати Кабінет Міністрів України разом з Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та Пенсійним фондом України:
а) провести індексацію пенсійного забезпечення та соціальних виплат відповідно до Законів «Про Державний бюджет України» з 2003 року по 2019 рік, нарахувати та виплатити громадянину України ОСОБА_1 , суму заборгованості недоотриманої пенсії та соціальних виплат у розмірі 178 615,89 грн.;
б) провести нарахування та виплату недоотриманої пенсії за період з 2015 року по час винесення судового рішення громадянину України ОСОБА_1 у розмірі 885 240,00 грн.;
в) виплатити громадянину України ОСОБА_1 суму у розмірі 500 000,00 грн. у вигляді моральної шкоди;
г) виплатити громадянину України ОСОБА_1 суму судових витрат (юридичні послуги, експертизи, документація та ін.) у розмірі 25 000,00 грн.: разом стягнути суму у розмірі 1 588 855,89 грн.;
5) зобов'язати Пенсійний фонд України разом з Міністерством соціальної політики перерахувати та призначити громадянину України ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, пенсійне забезпечення, як за особливі заслуги перед Україною та виконання ним важливого і відповідального Урядового завдання при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з врахуванням фактичних даних праці та періоду перебування ним в зоні небезпеки, встановлення єдиної тарифної ставки, як для особи яка працювала з ядерними відходами та отравляючими речовинами та з зарахуванням всіх належних Урядових постанов та розпоряджень, які регламентували форму і порядок оплати праці громадян, які приймали участь в заходах з локалізації та ліквідації аварії на ЧАЕС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України через порушення правил об'єднання позовних вимог.
Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач 22 лютого 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Колегія суддів перевіривши наведені у касаційній скарзі міркування та додані до неї матеріали дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).
Суд, апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суди першої та апеляційної інстанції вказали, що позивачем в одному позові заявлено вимоги до різних відповідачів та виходячи зі змісту позовних вимог, підстави позову відносно кожного з відповідачів є різними. Заявлені позивачем вимоги, які звернуті до різних відповідачів, мають різний предмет доказування та різні підстави обґрунтування кожної з позовних вимог, а саме: одні стосуються захисту прав та інтересів позивача щодо забезпечення пільг і компенсацій, наступні стосуються здійснення перерахунку дози опромінена та встановлення медичного діагнозу, інші стосуються видання довідки щодо фіксування виконаних робіт по ліквідації наслідків аварії, надалі інші вимоги стосуються виконання протокольного рішення Міжвідомчої Урядової комісії та видання актів за формою Н-1, а також наступні - стосуються соціальних виплат щодо перерахування та призначення/перерахунку пенсійного забезпечення.
Також, слід зазначити, що КАС України передбачені особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.
Так, згідно зі статтею 33 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів та у відповідності до статті 257 КАС України даний предмет спору може розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, особливості розгляду якого передбачені статтею 262 КАС України.
Водночас, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг у порядку статті 263 КАС України суд розглядає одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Тобто, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду за різними правилами позовного провадження, що виключає можливість їх заявлення (об'єднання) в одному позові.
З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо неможливості об'єднання позивачем в одне провадження заявлених позовних вимог, оскільки предметом даної позовної заяви є об'єднані вимоги, які мають самостійні предмети, підстави, предмет та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення.
Правила об'єднання позовних вимог не дозволяють вирішити у межах однієї справи позовні вимоги позивача щодо рішень, дій чи бездіяльності різних суб'єктів владних повноважень, що виникли з різних підстав, за різних обставин.
Заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду за різними правилами позовного провадження, що виключає можливість їх заявлення (об'єднання) в одному позові.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву позивачеві, що, в свою чергу, не позбавило його права звернутися до суду з окремими позовними заявами до кожного з відповідачів з відповідними підставами та предметом позову.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом неправомірних обмежень у реалізації заявником права на звернення до суду не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судами норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивачеві та суд апеляційної інстанції, залишаючи таке рішення в силі, виходив з того що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Таким чином, оскаржувані судові рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків оскаржуваних судових рішень.
Крім того, суд звертає увагу, що повернення позовної заяви не позбавляє учасника справи права повторної її подачі у формі та в порядку, встановленими законом.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 21 серпня 2019 року у справі № 640/8720/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 640/10065/20.
Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 333, 355, 359 КАС України, суд
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 640/27622/20.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України про визнання незаконним та протиправним використання, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа