16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 460/1060/19
адміністративне провадження № К/9901/7705/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 460/1060/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, третя особа: Володимирецька селищна рада Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа Кононова та інші проти України) в частині виконання рішень національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_1 (виконавче провадження № 38662180) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, якою зобов'язано Володимирецьку селищну раду придбати та надати позивачу квартиру (виконавче провадження № 31166879);
стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 25 0000 гривень з кожного.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 25550 гривень. В задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 474450 гривні відмовлено.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу визнання протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, що проявилась у тривалому невиконанні рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 460/1060/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова