17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/352/19 пров. № А/857/15316/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції Кафарський В.В.) у справі № 300/352/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018,-
18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2018 №0133222-5513-0915/2015, №0133222-5513-0915/2016, №0133222-5513-0915.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018 - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2018 за №0133222-5513-0915/2016.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2018 за №0133222-5513-0915.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 33 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 24.07.1998 та відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань займається наступними видами діяльності:
- Код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів (основний);
- Код КВЕД 10.20 Перероблення та консервування риб, ракоподібних та молюсків;
- Код КВЕД 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;
- Код КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів;
- Код КВЕД 10.85 Виробництво готової їжі та страв;
- Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;
- Код КВЕД 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин;
- Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;
- Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;
- Код КВЕД 82.92 Пакування;
- Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;
- Код КВЕД 52.59 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
- Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;
- Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв;
- Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
- Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження;
- Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;
- Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2011, позивач є власником майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Даний майновий комплекс включає:
- цегляний холодильник, адміністративний комплекс, компресорну, які зазначені в плані літерою «А» загальною площею 5 185,4 кв. м.;
- прохідну, магазин, контори, які зазначені в плані літерою «В» загальною площею 233,3 кв. м;
- гараж-майстерню, зазначеного в плані літерою «З», загальною площею 569,0 кв. м;
- сховище, зазначене в плані літерою «К», загальною площею 133,4 кв. м;
- вагову, зазначену в плані літерою «В1», загальною площею 55,7 кв. м.;
- товарний склад, зазначений в плані літерою «Г», загальною площею 237,1 кв. м. (т. 1 а.с. 15-17).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.03.2008, позивач є власником охолоджувальних складів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 18).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2009, позивач є власником складу консервів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 20).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2009, позивач є власником складу аміаку, зазначеного в плані літерою «Ж», загальною площею 229,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 21).
15.10.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено, зокрема, податкові повідомленням рішеннями за формою «Ф» за №0133222-5513-0915/2016, №0133222-5513-0915, якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та визначено суми грошового зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями рішеннями, зокрема, за податковим повідомленням-рішенням №0133222-5513-0915/2016 - 70 706,83 грн.; податковим повідомленням-рішенням №0133222-5513-0915 - 102 622,40 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає і регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 3.1 статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).
Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266 ПК України.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК ).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 в даній адміністративній справі №300/352/19. Так, Верховний Суд у вказаній постанові наголосив на тому, що на підставі довідки Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя» від 04.12.2018 за №8/537, а також застосовуючи норми Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за №507, об'єкти нежитлової нерухомості, які належать ОСОБА_1 , є будівлями промисловості у відповідності з такими кодами ДК 018-2000: 1252.5 («склади спеціальні товарні» - склад аміаку (1А, корпус 3), товарний склад (1А корпус Г), склад консервів (1А корпус Д)), 1256.6 («холодильники» - склад-холодильник (1А корпус А)), 1220.5 («адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств» - адмінбудинок (1А корпус А3), 1230.9 («будівлі торгівельні інші» - прохідна, магазин (1А корпус В1)), 1242.1 («гаражі наземні» - гараж-мийка (1А корпус 3)), 1252.9 «склади та сховище інші» - сховище (1А корпус К)). Як будівлі промисловості вони згідно з нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не є об'єктами оподаткування.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представник позивача, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 22.06.2020, надав письмові докази, які підтверджують використання позивачем у спірний період у своїй господарській діяльності майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, в матеріалах справи міститься експертний висновок Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №002413 п/17 від 04.12.2017, згідно якого замовником висновку є ОСОБА_1 ; продукція, яку відбирали для висновку - пельмені ситні «Малюки» від партії 120 кг; місцем відбору продукції є АДРЕСА_2 ; термін проведення дослідження - 28.11.2017-04.12.2017 (т. 1 а.с. 191).
Також представник позивача надав суду експлуатаційні дозволи для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів №09-15-99Mt та №09-15-12Mt, які надано управлінням ветеринарної медицини Державного комітету ветеринарної медицини в м. Івано-Франківську та згідно яких ОСОБА_1 дозволено здійснювати виробництво та реалізацію напівфабрикатів та заморожених напівфабрикатів, що вкотре підтверджує те, що позивач у своїй господарській діяльності використовувала об'єкти нежитлової нерухомості, які їй належать (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (майновий комплекс)) та які є будівлями промисловості.
Як наслідок, в даному випадку належні ОСОБА_1 об'єкти нежитлової нерухомості - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 підпадають під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, , суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 300/352/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська