про відмову у відкритті апеляційного провадження
17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/13903/20 пров. № А/857/4316/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Обрізка І. М.
суддів -Іщук Л. П.
Онишкевича Т. В.
перевіривши апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/13903/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із не відповідністю вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 02 березня 2021 року за допомогою електронних засобів зв'язку на адресу електронної пошти kv.post@customs.gov.ua , що підтверджується відповідним документом про її отримання в матеріалах справи.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано клопотання про продовження процесуальних строків виконання ухвали щодо надання документів про сплату судового збору. Вирішуючи вказане клопотання, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За підставою встановлення процесуальні строки поділяються на строки встановлені законом та строки встановлені судом.
Якщо збіг строк, який встановлений законом, то він може бути поновлений, якщо збіг строк, який встановлений судом, то він може бути продовжений.
У даному випадку десятиденний строк, наданий скаржнику для усунення недоліків, встановлений саме законом (стаття 169 КАС України), тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку положення статті 121 КАС України не можуть бути застосовані, а отже клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги не підлягає задоволенню.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалах від 10 лютого 2021 року (справа № 813/3118/17), від 20 січня 2021 року (справа № 480/473/20) від 09 лютого 2021 року (справа № 420/5115/19).
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, проте скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Окрім того, скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність коштів на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалах від 18 січня 2021 року (справа № 200/11669/18-а), від 03 лютого 2021 року (справа № 160/8891/18), від 19 лютого 2021 року (справа № 160/12166/19).
Отже, обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не звільняють скаржника від обов'язку своєчасної його сплати.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, всупереч вимогам ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 02.03.2021 року, апелянтом не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до положень частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, враховуючи те, що апелянтом всупереч вимогам ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 02.03.2021 року не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а однією із підстав залишення апеляційної скарги без руху є подання апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, то відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за зазначених обставин відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні клопотання Київської митниці Держмитслужби про продовження процесуальних строків - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/13903/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич