ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2021 року м. Київ № 640/24633/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8011300004212;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву разом з раніше поданими документи, щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що прийнято із порушенням норм чинного законодавства, тому просить визнати його протиправним та скасувати, а посадових осіб відповідача зобов'язати здійснити оформлення і видачу посвідки на тимчасове проживання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
13.11.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів зазначив, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Вказував, що оскаржуване рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання прийнято на підставі інформації, яка стала відомою під час проведеної перевірки місця проживання позивача, посадовими особами Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії. Саме подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей щодо місця проживання стало підставою для винесення оскаржуваного рішення, що відповідає положенням підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
10.12.2020 позивачем подано відповідь на відзив, за змістом якого останній проти доводів відповідача заперечив та надав суду повідомлення Голови правління ЖБК «Медик -2» Миронюк Н.Л., в якості підтвердження факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
13 серпня 2020 року ОСОБА_1 , який є громадянином Республіки Ірак, звернувся до ЦМУ Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області із заявою-анкетою № 156865000 про обмін посвідки на тимчасове проживання, в якій зазначив адресу реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 .
Підставою звернення із такою заявою слугувало закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 16.09.2019 року, термін дії до 13.09.2020 року.
27 серпня 2020 року відповідачем прийнято рішення №8011300004212, яким позивачу відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначається та встановлюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI.
Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі по тексту - Закон № 3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини 10 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
Згідно з частиною 10 статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.
25 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання" (далі по тексту - Порядок № 322).
Пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 62 Порядку № 322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб'єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, підставою для прийняття відповідачем рішення від 27 серпня 2020 року № 8011300004212 про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання було встановлення факту відсутності позивача за вказаним в анкеті місцем реєстрації/проживання, що відображено у доповідній записці начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії, складеної за результатами перевірки від 20.08.2020 року.
У доповідній записці міститься інформація про проведення такої перевірки посадовими особами відділу протидії нелегальній міграції та реадмісії Гулящим Степаном Івановичем та головним спеціалістом відділу аналітичної роботи та статистичної звідності, управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії Григоровим Михайлом Сергійовичем із виїздом на адресу, зазначену в заяві-анкеті позивача від 13 серпня 2020 року № 1156865000. У вказаній доповідній записці повідомлено начальника управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Галину Кузнєцову про те, що « 20 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено перевірку достовірності поданої інформації вказаною іноземцем в заяві-анкеті № 156865000 від 13.08.2020 року, як адреса, за якою проживає іноземець. За вказаною адресою громадянина Іраку виявлено не було. Під час виїзду дане квартирне приміщення ніхто не відчинив. З усних пояснень мешканців даного будинку та сусідки з квартирного приміщення № 39 встановлено, що за наданою фотокарткою іноземного громадянина, не знають та ніколи не бачили. Також, остання повідомила, що в квартирному приміщенні № 38 проживає громадянка України ОСОБА_3 . Від письмових пояснень остання відмовилася. На телефонні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянин іноземець не відповідає.»
За результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що за адресою: АДРЕСА_1 , іноземець не проживає, сусідам вищевказаний громадянин не відомий, на телефонні дзвінки іноземець не відповідає, що може свідчити про факт подання останніми неправдивих відомостей при звернені за оформлення посвідок на тимчасове проживання на підставі ч.14 ст.4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу) та відповідно до п.9 ст.61 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018року може слугувати підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
Оцінюючи надані відповідачем докази, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
В розумінні приписів статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Частиною 10 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до пункту 4 Правил реєстрації місць проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі по тексту - Правила № 207) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
У свою чергу доводи відповідача щодо відсутності позивача за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтуються на поясненнях, отриманих під час опитування сусідки, яка відмовилась повідомити свої особисті дані.
Разом з тим, в доповідній записці не зазначено жодного документу на підтвердження особи сусідки з квартирного приміщення № 39, також не додано жодного документа, який підтверджує, що вона проживає або зареєстрована за вказаною адресою.
Вищезазначене унеможливлює ідентифікацію вказаної особи, що також позбавляє можливості суд взяти до уваги пояснення, які зазначені у доповідній записці.
У вказаній доповідній записці вказано, що в квартирному приміщенні № 38 проживає громадянка України ОСОБА_3 .
Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного.
Натомість, позивачем до відповіді на відзив від 10.12.2020 долучено повідомлення Голови правління ЖБК «Медик -2» Миронюк Н.Л. вих.№25 від 07.12.2020, у якому зазначено, що станом на 20.08.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань : ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МЕДИК 2 "знаходиться за адресою: 03056 м. Київ, вул. Борщагівська 46/1, ідентифікаційний код 22894498, керівник юридичної особи - Миронюк Наталія Леонідівна .
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в межах адміністративної справи, не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин у доповідній записці, яка була взята за основу оскаржуваного рішення
Вказане вище не дозволяє суду прийняти доповідну записку, як належний доказ підтвердження перевірки місця проживання іноземця, а висновки зроблені за результатом перевірки є припущеннями щодо подання неправдивих відомостей позивачем.
Таким чином, суд критично оцінює подані відповідачем докази та вважає, що посилання на відсутність позивача за місцем вказаним ним, як місце реєстрації та проживання для тимчасового перебування в Україні: АДРЕСА_1 , не може бути покладено в основу рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 27.08.2020 року № 8011300004212 про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання на території України, оскільки не підтверджено належними доказами.
Окрім того, зазначення в рішенні про відмову в видачі посвідки на тимчасове проживання лише норми права (пп.9 п. 61 Порядку № 322) не є рішенням, що містить обґрунтування причин відмови.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
У даному випадку, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано достатніх доказів та обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 27 серпня 2020 року № 8011300004212 про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання громадянину Іраку ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що судом визнано протиправним рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 27 серпня 2020 року №8011300004212, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд місті Києва,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8011300004212;
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву разом з раніше поданими документи, щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Ірак, реквізити національного паспорта: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )
Відповідач : Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 42552598).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась