ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 березня 2021 року м. Київ № 640/13830/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 січня 2020 року №0017103320
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2020 року №0017103320.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що об'єкт нерухомості, а саме: квартира АДРЕСА_1 використовується ним, як основне місце проживання з дати його придбання, а тому відповідачем протиправно відмовлено у наданні йому податкової знижки сплачених сум процентів за користування іпотечним житловим кредитом за наслідками звітного (податкового) 2018 року у зв'язку з відсутністю реєстрації місця проживання у 2018 році.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
07 вересня 2020 року від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято ним у відповідності до вимог податкового законодавства. А тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ГУ ДПС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 176, у порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 24 грудня 2019 року №1333/26-15-33-20-21 (далі по тексту - Акт перевірки. Згідно Акту перевірки, при заповненні податкової декларації платником податку порушено:
- підпункт 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом;
- підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України, згідно з яким до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання);
- підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
- пункт 175.1 статті 175 Податкового кодексу України , згідно якої платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
- підпункту 14.1.87 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.
Згідно висновків акту перевірки, за результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового 2018 року, оскільки сума витрат, сплачених у вигляді відсотків за користування іпотечним житловим кредитом, не підтверджена платіжними (розрахунковими) документами. Крім того, відповідно до позначки в паспорті реєстрація місця проживання за місцезнаходженням об'єкта житлової іпотеки відбулась 19 грудня 2018 року.
Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки подав до ГУ ДПС у м. Києві письмові заперечення.
ГУ ДПС у м. Києві листом від 13 січня 2020 року №931/3/26-15-33-20-18 залишило Акт перевірки без змін, а письмові заперечення - без задоволення.
14 січня 2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0017103320, яким позивачу за порушення підпунктів 14.1.87, 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166. Пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 19 319, 16 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 19 319, 16 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.
ОСОБА_1 оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 10 квітня 2020 року №3/99-00-08-05-04-09 податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2020 року № 0017103320 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Незгода позивача зі спірним податковим повідомленням - рішенням обумовила його звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 37.1. статті 37 Податкового кодексу України передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Таким чином, механізм та правила реалізації права платника податку на податкову знижку визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України, платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Пунктом 166.3 статті 166 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.
Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (підпункт 166.3.1).
Статтею 175 Податкового кодексу України регулюється визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки.
Відповідно до пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
В акті перевірки контролюючим органом встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового 2018 року, оскільки відповідно до позначки в паспорті реєстрація місця проживання за місцезнаходженням об'єкта житлової іпотеки відбулась 19 грудня 2018 року.
Разом з тим, з аналізу частини третьої пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України не вбачається, що місце проживання платника податків за адресою іпотечного житла повинно підтверджуватись виключно відміткою в паспортному документі.
Пунктом 175.1 статті 175 Податкового кодексу України встановлено, що саме платник податку має право визначати іпотечне житло як основне його місце проживання, що зроблено позивачем при поданні податкової декларації.
З огляду на вказане, законодавцем не встановлено необхідності підтвердження місця проживання виключно відміткою в паспортному документі, а лише зазначено один зі способів підтвердження місця проживання.
Крім того, позивачем долучено акт про фактичне проживання від 03 січня 2018 року, складений начальником Житлово - експлуатаційної дільниці №901 про те, що ОСОБА_1 та його сім'я у складі дружини та двох дітей проживають за адресою: АДРЕСА_1 на протязі 3 місяців.
Також, як на підтвердження фактичного проживання за зазначеною адресою позивачем долучено:
- договір від 22 листопада 2017 року №031070500760100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також акт №07008507610;
- договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) від 08 листопада 2017 року №2901471871.
Також, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у позивача законодавчих підстав для нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового 2018 року, оскільки сума витрат, сплачених у вигляді відсотків за користування іпотечним житловим кредитом, не підтверджена платіжними (розрахунковими) документами, позивачем долучено наступні меморіальні ордери: від 31 січня 2018 року №5549642 на суму 9 397, 19 грн; від 28 лютого 2018 року №11071690 на суму 8 448, 26 грн, від 30 березня 2018 року №17152343 на суму 9 315, 06 грн, від 27 квітня 2018 року №22784770 на суму 8 960, 65 грн, від 31 травня 2018 року №29698738 на суму 9 199, 51 грн, від 27 червня 2018 року №35425760 на суму 8 850, 15 грн, від 31 липня 2018 року №42352984 на суму 9 062, 30 грн, від 31 серпня 2018 року №48478342 на суму 9 016, 59 грн, від 28 вересня 2018 року №54524936 на суму 8 720, 87 грн, від 31 жовтня 2018 року №61408587 на суму 9 468, 93 грн, від 30 листопада 2018 року №67854877 на суму 9 116, 47 грн, від 29 грудня 2018 року №74326736 на суму 7 772, 70 грн (т. 1, а.с. 36-47).
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані умови для отримання податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом за наслідками звітного (податкового) 2018 року, з огляду на що, визначення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 19 319, 16 грн є протиправним, а тому, позовні вимоги підлягали задоволенню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 січня 2020 року №0017103320, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
Суддя Є.В. Аблов