16 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/165/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
11 січня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської районної в м. Полтаві ради (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської районної в м. Полтаві ради "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га; зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради відповідно до статті 118 Земельного кодексу України надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі вул. Журавлиної (в межах земельної ділянки зазначеної на графічному зображенні).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 звернувся до Київської районної у м. Полтаві ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га, однак спірним рішенням йому відмовлено у наданні дозволу, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної. Наголосив, що, звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, виконав усі умови, визначені статтею 118 Земельного кодексу України для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте відповідач протиправно відмовив йому у наданні дозволу з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Зазначив, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою певній особі не є тотожнім передачі цієї ділянки у власність.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
03.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.22-24/, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що позивач конкретне місце розташування бажаної земельної ділянки не уточнив, а тому йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, оскільки орієнтовано вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.02.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - територіальної громади в особі Полтавської міської ради.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Київської районної у місті Полтаві ради у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м.Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, що виданий 18.07.2018 органом 5336 /а.с.12/.
22.05.2020 позивач подав до Київської районної у м. Полтаві ради заяву від 20.05.2020 /а.с.28/, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею - 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) на території Київської районної в м. Полтаві ради в межах населеного пункту.
До заяви додав графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с.7-8, 29/; документ, що засвідчує участь в АТО /а.с.31/; копію паспорта /а.с.32/; копію ідентифікаційного коду /а.с.33/.
Листом від 04.06.2020 №Д/04.1-14/4/699 Київська районна у м. Полтаві рада повідомила позивача про те, що звернення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою буде розглянуто на черговому засіданні депутатської комісії з питань розвитку території, використання земельних ресурсів, будівництва, інвестицій та розвитку підприємництва Київської районної у м. Полтаві ради. Водночас, повідомлено, що орієнтовно вказана ОСОБА_1 земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної /а.с.9, 27/.
Рішенням п'ятдесят другої сесії сьомого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 18.06.2020 "Про розгляд заяв громадян із земельних питань" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, оскільки орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної /а.с.11, 26/.
Позивач, вважаючи спірне рішення від 18.06.2020 протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 11 Земельного кодексу України передбачено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені у статті 118 ЗК органи, приймають одне з відповідних рішень.
Як встановлено судом, позивач є громадянином України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Київської районної у м. Полтаві ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі вул. Журавлиної у м. Полтаві, додав, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного номеру.
Позивачем у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.
Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов'язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.
Із спірного рішення слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слугувало те, що орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної.
Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Спірне рішення містить посилання на те, що орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної.
Водночас статтею 118 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як факт надання згоди та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі.
Суд наголошує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Водночас, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).
Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а.
Суд акцентує увагу на тому, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014, тобто більш ніж шість років тому, при цьому відповідачем не надано доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної та її передачі у власність .
Також суд враховує, що відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що вказана позивачем на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє до території, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної.
Отже, відповідачем не доведено включення зазначеної позивачем земельної ділянки до території, на яку рішенням позачергової сорокової сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об'єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано правомірність спірного рішення від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га.
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву щодо того, що позивач не уточнив конкретне місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, рішення Київської районної у м. Полтаві ради від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га не ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступних міркувань.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, спірне рішення перевіряється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.
За таких обставин, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі вул. Журавлиної у м. Полтаві (Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду.
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі №806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.
Враховуючи викладене, позовна вимога про зобов'язання Київської районної у м. Полтаві ради відповідно до статті 118 Земельного кодексу України надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі вул. Журавлиної (в межах земельної ділянки зазначеної на графічному зображенні) задоволенню не підлягає.
Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської районної в м. Полтаві ради (вул. М. Бірюзова,1/2, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 34204415) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської районної у місті Полтаві ради від 18.06.2020 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га.
Зобов'язати Київську районну в місті Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га в районі вул. Журавлиної у м. Полтаві (№Д/04.1-14/4/699 від 22.05.2020), з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол