Справа № 420/2512/21
16 березня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природній парк "Тузловські лимани", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацька Гавань" про визнання протиправним та скасування рішення, -
22.02.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природній парк "Тузловські лимани", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацька Гавань" про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 22.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Разом з тим, 10.03.2021 року заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:
1) зупинення дії рішення сесії Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №797-VІІ від 09.10.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ "Рибацька Гавань" для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту» до набрання законної сили рішення суду у справі;
2) заборони Лиманській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області приймати рішення щодо затвердження ТОВ "Рибацька Гавань" проекту землеустрою про передачу у користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Приморське для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту до набрання законної сили рішенням суду по справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Приморської сільської ради №797-VІІ від 09.10.2020 року про надання дозволу ТОВ "Рибацька Гавань" на розробку проекту землеустрою є однією з стадій процесу отримання нею права користування земельною ділянкою.
Водночас, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування, оскільки отримання дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою свідчить про можливі наміри заявника щодо розроблення проекту землеустрою із відповідним визначенням цільового призначення ділянки в процесі розроблення землевпорядної документації, за результатом її розроблення - затвердження такого проекту відповідним органом і надалі, можливо, отримання земельної ділянки у власність чи користування.
Отже, надання уповноваженим органом, який діє в межах компетенції дозволу на розробку землевпорядної документації є актом індивідуальної дії, та вичерпує себе на стадії розроблення такої документації.
Заявник також вказує, що обставини даної справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози завдання суттєвої шкоди правам та інтересам держави, оскільки подальша реалізація оскаржуваного рішення, шляхом затвердження землевпорядної документації та передачі у довгострокове користування земельної ділянки, реєстрація речового права на неї третіми особами, як наслідок призведе до її фактичного вилучення (вибуття) з особливо цінних земель природно-заповідного фонду державної форми власності (свідчить про реальну загрозу такого вибуття).
У зв'язку із викладеним, на думку заявника, факт затвердження землевпорядної документації та державна реєстрації права користування на земельну ділянку, унеможливить ефективність обраного способу захисту порушеного права держави у адміністративній справі №420/2512/21 та, як наслідок, призведе до необхідності вжиття додаткових заходів їх захисту, в тому числі й в порядку цивільного судочинства про витребування земельної ділянки.
В свою чергу, суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М. перебувала у відпустці з 10.03.2021 року по 15.03.2021 року.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд звертає увагу, що в заяві про забезпечення позову не зазначено конкретних підстав для його забезпечення, тобто: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд зазначає, що виходячи із змісту положень ст. ст. 116, 122, 123 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність чи користування, оскільки процес передачі земельної ділянки у власність чи користування є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою. Наступною стадією є погодження розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.
Із поданої заяви слідує, що основною підставою для забезпечення позову є припущення заявника про можливість Лиманською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області прийняття рішення про надання відповідної земельної ділянки у користування ТОВ "Рибацька Гавань", що унеможливить ефективність способу захисту порушеного права держави у даній справі.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 461/10926/15-а, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки.
Тобто, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Між іншим, суд не може надати оцінку правомірності чи протиправності рішення відповідача №797-VІІ від 09.10.2020 року, оскільки таку оцінку суд надає при вирішенні справи по суті.
Забезпечивши позов суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності оскаржуваному рішенню.
Сама лише незгода позивача із діями/рішеннями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, доводи позивача зводяться до порушення відповідачем чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та становлять предмет доказування, який має досліджуватись під час розгляду справи.
Суд вважає, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів. Задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
Поряд з цим, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також неможливістю виконати рішення суду чи поновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 242, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природній парк "Тузловські лимани", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацька Гавань" про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.
Суддя Л.М. Токмілова