Іменем України
17 березня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/446/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління поліції охорони в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
-визнати протиправні дії відповідача щодо не включення при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в сумі 990,04 грн;
-стягнути з відповідача на користь позивача різницю недоплаченої грошової допомоги при звільнені в сумі 6338,74 грн;
-стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн (а.с.1-9).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі №360/2636/20 на картковий рахунок ОСОБА_1 Управлінням поліції охорони в Луганській області було перераховано 55663,33 грн. Адвокатом позивача було спрямовано адвокатський запит від 14.01.2021. 25.01.2021 на адресу представника позивача надійшла відповідь №106/43/32/7/01-2021 від 21.01.2021, в якій було повідомлено, що на виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі №360/2636/20 Управлінням здійснено розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені в сумі 55663,33 грн, яка перерахована 24 грудня 2020 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 та надана довідка про розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені та відомість про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 01.06.2020. Згідно довідки №105/43/32/5/01-2021 від 21.01.2021 ОСОБА_1 була нарахована одноразова грошова допомога при звільнені в сумі 56511,00 грн у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 із змінами. Одноразова грошова допомога при звільнені складається з: посадовий оклад - 1800,00 грн; оклад за спец званням - 1000,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції 50% - 1400,00 грн; премія щомісячна 107% - 4494,00 грн. Розрахунок: 1) Посадовий оклад 1800,00 грн + оклад за спец званням - 1 000.00 грн + надбавка за стаж служби в поліції 50% - 1400,00 грн + премія щомісячна 107% - 4494,00 грн = 8694.00 грн; 2) 8694,00 грн х 26 років вислуги х 25% = 56511,00 грн. Всього нараховано 56 511.00 грн одноразової грошової допомоги при звільнені. З нарахованої суми утримано: військовий збір в розмірі - 847,67 грн. Сплачено одноразову грошову допомогу при звільнені ОСОБА_1 в розмірі - 55663,33 грн. Вивченням відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 01.06.2020, встановлено, що крім зазначених вище складових включених для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було включено таку його складову, як індексація грошового забезпечення в сумі 990,04 грн. На підставі викладеного, дії відповідача щодо не включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені позивача індексації грошової забезпечення в сумі 990,04 грн позивач вважає протиправними.
Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив від 08.02.2021 №446/1, в якому зазначив, що на підставі рішення від 17.08.2020 Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/2636/20 позивачу було виплачено 55663,33 грн одноразової грошової допомоги передбаченої ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Приписами цієї норми передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Відповідач зазначив, що за своєю сутністю, індексація грошового забезпечення поліцейських, передбачена ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» є певною соціальною виплатою спрямованою на підтримання спроможності населення України. Відповідач зазначив, що невідповідність вимог позивача з наведеними нормами матеріального права зумовило прагнення його представника «субсидіарно» застосовувати норми, що регулюють різні за своєю правовою природо правовідносини. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27-28).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 16.06.1999 Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.10-11).
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 04.02.2016 (а.с.12).
Згідно витягу з наказу Управління поліції охорони в Луганській області від 01.06.2020 №46 о/с відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби (за власним бажанням) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0027092), молодшого інспектора взводу реагування Сєвєродонецького міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Луганській області, 01.06.2020. Виплатити грошову компенсацію за 18 діб невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить: 26 років 07 місяців 23 дні, час служби у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 06 років 07 місяців 00 днів (а.с.13).
При звільненні зі служби позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога, передбачена статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років.
У зв'язку з цим позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.
З даних КП «ДСС» вбачається, що по справі № 360/2636/20 рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо не здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату в день звільнення 01.06.2020 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років.
Зобов'язано Управління поліції охорони в Луганській області (код ЄДРПОУ 40109152, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, буд.27) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Луганській області (код ЄДРПОУ 40109152, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, буд.27) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, в сумі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 33 коп.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. у справі № 360/2636/20 залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. у справі № 360/2636/20 - залишено без змін.
24.12.2020 відповідно до платіжного доручення №0500233001 відповідачем виплачено на виконання рішення суду одноразову грошову допомогу в сумі 55663,33 грн (а.с.19).
14.01.2021 адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому, серед іншого, просив надати довідку щодо здійснення розрахунку та нарахування одноразової грошової допомоги на виконання рішення суду у справі №360/2636/20 (а.с.14-15).
На вищевказаний запит відповідачем надано відповідь від 21.01.2021 №106/43/32/7/01-2021, в якому зазначив, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі №360/2636/20 Управління здійснено розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 55663,33 грн, яка перерахована 24.12.2020 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 . Крім того, надано довідку від 21.01.2021 №105/43/32/5/01-2021 (а.с.16,17).
З довідки УПО в Луганській області від 21.01.2021 №105/43/32/5/01-2021 вбачається, що ОСОБА_1 , молодшому інспектору взводу реагування №1 Сєвєродонецького міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Луганській області про розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні згідно Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі 360/2636/20 щодо нарахування коштів у сумі 56511,00 грн, для сплати одноразової грошової допомоги при звільненні у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 із змінами. Одноразова грошова допомога при звільненні складається з:
-посадовий оклад - 1800,00 грн;
-оклад за спецзванням - 1000,00 грн;
-надбавка за стаж служби в поліції 50% - 1400,00 грн;
-премія щомісячна 107% - 4494,00 грн;
Розрахунок:
1) посадовий оклад 1800,00 грн.+оклад за спецзванням 1000,00 грн.+ надбавка за стаж служби в поліції (50%) 1400,00 грн.+ премія щомісячна 4494,00 грн. =8694,00 грн.
2) 8694,00 грн.*26 років вислуги*25%=56511,00 грн.
Всього нараховано: 56511,00 грн одноразової грошової допомоги при звільненні.
З нарахованої суми утримано: військовий збір в розмірі - 847,67 грн.
Сплачено одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 55663,33 грн (а.с.17).
З відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 по 30.06.2020 вбачається, що позивачу в цей період нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 990,04 грн (а.с.18).
Позивачем самостійно розраховано різницю недоплаченої грошової допомоги при звільненні, а саме: посадовий оклад 1 800.00 грн + оклад за спец званням - 1 000,00 грн + надбавка за стаж служби в поліції 50% - 1400,00 грн + премія щомісячна 107% - 4494.00 грн + індексація - 990,04 грн = 9 684.04 грн. 9 684.04 грн х 26 років вислуги х 25% = 62 946.26 грн. Одноразової грошової допомоги при звільнені позивача складає 62 946,26 грн. Враховуючи, що з одноразової грошової допомоги при звільнені позивача в сумі 62946,26 грн відповідач повинен стягнути з даної суми 1,5% військового збору, яка становить 944,19 грн, то сума до виплати позивачу з урахуванням стягнутого військового збору становить 62002,07 грн. З урахуванням виплаченої суми грошової допомоги при звільнені в сумі 55663,33 грн, відповідач повинен сплатити позивачу різницю недоплаченої суми, а саме 62002,07 грн - 55 663,33 грн =6338,74 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону, що визначено частиною п'ятою статті 94 Закону № 580-VIII.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (надалі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 1 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078 (надалі - Порядок №1078).
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні передбаченої частиною другою статті 9 Закону № 2262-ХІІ. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку одноразової грошової допомоги призвело б до знецінення як грошового забезпечення, так і самої допомоги.
Як наслідок, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невключення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення у розмірі 990,04 грн, отриманої позивачем за час служби, чим порушив права позивача.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.03.2020 по справі № 820/5286/17.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність, а не дії, як зазначив позивач.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням індексації та виплатити позивачу різницю недоотриманої грошової допомоги.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача різницю недоплаченої грошової допомоги при звільнені в сумі 6338,74 грн, то суд вважає їх передчасними та такими, що наразі не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані але не виплачені.
Наразі відповідач не здійснив перерахунок позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації.
Отже з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог згідно частини другої статті 9 КАС України та самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та задовольнити частково вимоги позивача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано квитанцію №1 від 26.01.2021 про сплату позивачем адвокату ОСОБА_3 коштів у сумі 3000,00 грн (а.с.23).
Матеріали справи містять договір б/н від 14.01.2021 (далі - Договір) про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Солодовніковим Олександром Петровичем (а.с.20).
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Договору за правову допомогу, передбачену в підпунктом 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком №1 до цього договору (а.с.20).
Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 14.01.2021 за правову допомогу, передбачену в підпункті 1.2 Договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 3000 грн, про що додатково складається акт прийому передачі наданих послуг (а.с.21).
Послуги адвоката з питань правової допомоги прийнято позивачем, згідно акта від 26.01.2021 приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 14.01.2021. Вартість послуг адвоката за цим актом складає 3000,00 грн, о є фіксованим розміром за надання послуг виконавцем. Самі послуги складались з надання правової консультації, складання адвокатського запиту та позовної заяви (а.с.22).
Факт сплати позивачем адвокату гонорару, як вже зазначив суд, підтверджується копією квитанції №1 від 26.01.2021 (а.с.23).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача доведено належними та допустимими доказами понесенні позивачем судові витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
При цьому, відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, позивачу необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1500,00 грн у рахунок відшкодування витрат за правничу допомогу адвоката (позивачем заявлено дві вимоги, з яких судом задоволено одну з обранням належного способу захисту порушених прав (3000,00 грн : 2 = 1500, 00 грн).
Також суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат щодо сплати судового збору.
Так, позивач при звернені до суду не сплатив судовий збір, посилаючись на те, що по вказаним виду позову він у відповідності до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Однак, такі висновки позивача є помилковими, оскільки грошова допомога при звільненні в своєму розумінні не є видом грошового забезпечення (заробітною платою), а лише державною соціальною гарантією. Таким чином позивач при зверненні до суду повинен був сплатити судовий збір за 2 позовні вимоги, одна з яких є немайнова, а друга - майнова. У такому випадку загальний розмір судового збору за подачу даного позову складає 1816, 00 грн.
При цьому, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, у відповідності вказаних приписів статті 139 КАС України, розподіл судових витрат по сплаті судового збору встановлюється судом шляхом стягнення з позивача на користь Державного бюджету України 908,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України 908,00 грн, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо невключення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення у розмірі 990,04 грн.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Луганській області (код ЄДРПОУ 40109152, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, буд.27) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням індексації та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) різницю недоотриманої грошової допомоги.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Луганській області (код ЄДРПОУ 40109152, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, буд.27) судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Луганській області (код ЄДРПОУ 40109152, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Партизанська, буд.27) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова