про відмову в забезпеченні позову
17 березня 2021 року ЗПП/320/13/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у м. Києві заяву про забезпечення позову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021р., оформленого протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017р.), до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору;
- заборонити Міністерству юстиції України вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021р., оформлене протоколом комісії, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (посвідчення приватного виконавця №0018 від 01.06.2017р.), до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору;
- заборонити Міністерству юстиції України до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 05.03.2021р., оформленого протоколом комісії, про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Заява подана до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
При цьому суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.
Так, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що 05.03.2021 року Дисциплінарна комісія приватних виконавців при Міністерстві юстиції України прийняла рішення за поданням щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 4 (чотири) місяця.
В заяві про забезпечення позову, приватний виконавець зазначає, що згідно із відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні перебуває 250 виконавчих проваджень. Внесення запису про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України матиме наслідком фактичну передачу виконавчих проваджень іншому приватному виконавцю на час дії заходу дисциплінарної відповідальності. У разі незастосування судом заходів забезпечення позову заявник не здійснюватиме професійну діяльність протягом часу, визначеного рішенням дисциплінарної комісії, що є фактичним застосуванням дисциплінарного стягнення. Крім того, протягом зазначеного часу заявник буде позбавлений доходу, а учасники виконавчих проваджень, які перебувають у його провадженні - права на вчасне виконання виконавчого документу.
Заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія приватних виконавців подали заперечення на таку заяву, у якій вказано про необґрунтованість заяви, за відсутності об'єктивних доказів та підстав визначених Кодексом адміністративного судочинства України, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Суд вважає за необхідне наголосити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно - правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосуванням заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року по справі № 826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 640/2298/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 також дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
За наведеного суд вважає, що фактично метою звернення заявника до суду із заявою про забезпечення позову, є зупинення дії дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами окремого судового розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки оскаржуване рішення вважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, задоволення даної заяви про забезпечення позову, є фактично продовженням виконання скаржником своїх службових обов'язків.
Проте, ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № ЗД/380/35/20.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви приватного виконавця про забезпечення позову та як наслідок, відсутності правових підстав для його задоволення.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 КАС України суд,
1.У задоволенні заяви про забезпечення позову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика Андрія Павловича в адміністративній справі ЗПП№320/13/21, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.