17 березня 2021 року № 320/7242/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),
ГУ Держпродспоживслужби в Київській області звернулося до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 та просить суд застосувати заходи реагування до ОСОБА_1 , а саме: тимчасово зупинити роботу автомийки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , (біля АЗС «ОККО»), м. Васильків, Київська область) до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проект організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимого позивач зазначив, що за результатами позапланової перевірки відповідача, виявлено ряд порушень вимог санітарного законодавства. На думку позивача, ФОП ОСОБА_1 , здійснюючи свою підприємницьку діяльність, не дотримуючись встановлених санітарних правил і норм, створює несприятливі та небезпечні умови для життєдіяльності людини і може негативно впливати на здоров'я людини, шкідливий вплив якого створює загрозу здоров'ю та життю населення. Зазначив, що відповідач повинен тимчасово зупинити роботу автомийки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Відповідач проти позову заперечив, до суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вказана земельна ділянка, на який знаходиться автомийки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташована впритул до АЗС та складає з нею фактично один комплекс. Зазначив, що на підставі рішень виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області №376 та №377 від 06.09.2019 відповідачем у встановленому порядку були розроблені та погодженні відповідні паспорти прив'язки. Стверджував, що згідно з вимогами по санітарному очищенню, передбаченими паспортами прив'язки, відповідачем забезпечено весь спектр необхідних санітарних заходів. Зазначив, що про необхідність вжиття інших заходів санітарного-епідеміологічного характеру чи розробку будь-яких додаткових документів йому відомо не було, оскільки до початку роботи жоден державний орган не зобов'язував його їх розробляти.
Вказав, що лише під час перевірки позивачем відповідачу повідомлено про необхідність розробки документів щодо обґрунтування санітарно-захисної зони та документації по отриманню дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, отримання санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів. Про необхідність виготовлення вказаних документацій зазначено в акті обстеження. На виконання вимог акту обстеження, відповідач 13.07.2020 уклав з ТОВ «Дозвіл Еко Плюс» та з ФОП ОСОБА_2 договори на розробку необхідної науково-технічної документації та оплатив виконання вказаних робіт.
Відповідач зазначив, що підставою проведеної позивачем 18.06.2020 та 19.06.2020 позапланової перевірки вимог санітарного законодавства стала колективна скарга мешканців наближених до автомийки будинків, в якій повідомлялось про ряд порушень вчинених відповідачем під час експлуатації ним автомийки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що він особисто не здійснює діяльність по наданню послу і на автомийці « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована по АДРЕСА_2 . Відповідно до договору оренди від 01.12.2019 №1/12 відповідач передав в оренду територію автомийки з усім обладнанням ФОП ОСОБА_3 терміном до 31.12.2020.
Також, відповідач вважає, що скаржниками не були наведені конкретні підтвердженні порушення вчиненні відповідачем під час експлуатації автомийки, що спричинили шкоду їхнім правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення.
На думку відповідача, з акту обстеження складеного позивачем також не вбачається встановлених фактів порушення вчинених відповідачем під час експлуатації автомийки, що спричинили шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. Виявленні та зазначені в акт і обстеження позивачем порушення, що здебільшого полягають у відсутності у позивача окремих документів, напряму не свідчать про те, що під час експлуатації автомийки спричинена шкода правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував. Зазначив, що у зв'язку з відсутністю у відповідача висновку санітарно-епідеміологічної експертизи є порушенням норм санітарного законодавства та виключає можливість продовження діяльності підприємства.
Позивач про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, явку свого уповноваженого представника у судове засідання призначене на 28.10.2020 не забезпечив, проте подав до суду заяву про розгляд даної справи у порядку письмового провадження.
Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, у судове засідання призначене на 28.10.2020 не з'явився та явку свого уповноваженого представника не забезпечив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі звернення гр. ОСОБА_4 (вх. від 07.05.2020 №КО-572-2020), погодження Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів України від 20.05.2020 №12.1-22/2/7642 згідно наказу Головного управління Держпродспоживслужи у Київській області від 17.06.2020 №3125-ОД та посвідчення (направлення) від 17.06.2020 №2520, спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на підставі ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснено позапланову перевірку господарської діяльності автомийки «SAMOWASH» фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_4 ).
За результатами позапланової перевірки складено Акт від 18-19.06.2020 №10-4.1-17/54 в ході якого виявлено порушення вимог санітарного законодавства, а саме:
- не встановлено згідно вимог «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» від 19.06.1996 №173 розмір санітарно-захисної зони для Автомийки (вул. Робкорівська (біля АЗС «ОККО») м. Васильків, Київська область), що є джерелом виробничих шкідливостей, не встановлено та не підтверджено розміщення та достатність розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів;
- територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована. Не надано матеріалів та доказів щодо підтвердження мінімальної площі озеленення санітарно- захисної зони, а саме в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%;
- не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони Автомийки (вул. Робкорівська (біля АЗС «ОККО») м. Васильків Київська область), в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні;
- розмір санітарно-захисної зони для Автомийки (вул. Робкорівська (біля АЗС «ОККО») м. Васильків, Київська область), не затверджено з Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів. відсутній висновок санітарно-епідеміологічної експертизи для Автомийки (вул. Робкорівська (біля АЗС «ОККО») м. Васильків, Київська область).
З огляду на вказані обставини та встановлені порушення ФОП ОСОБА_3 вимог санітарного законодавства, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Законом, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 №4004-XII (далі - Закон №4004-ХІІ).
Відповідач є суб'єктом господарювання, тому здійснення державного (контролю) у сфері господарської діяльності проводиться з урахуванням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V).
Отже, при здійсненні Держпродспоживслужбою контролю (нагляду) за дотриманням відповідачем вимог санітарного законодавства, перевірка та застосування заходів для припинення порушень має здійснюватися з дотриманням в сукупності вимог обох вищевказаних законів.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначені статтею 4 Закону № 877-V.
За приписами ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються:
- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Пунктом 7 ст. 4 Закону № 877-V передбачено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.
Згідно з вимогами п. 11 ст. 4 Закону № 877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року № 3166-VI Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 29.03.2017 на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі - Держпродспоживслужба) покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).
Згідно з вимогами п. 7 Положення про Держпродспоживслужбу, затверджену постановою Кабінету міністрів України № 667 від 02.09.2015 (далі - Положення №667), Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №209 від 12.04.2017 затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Положення).
Відповідно до вимог п. 10 Положення керівник самостійного структурного підрозділу Головного управління, на який покладено здійснення повноважень Держпродспоживслужби у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, забезпечує виконання функцій щодо затвердження та підписання передбачених законодавством документів, повноваження щодо затвердження та підписання яких належить до компетенції головного державного санітарного лікаря області, міста Києва (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та сфері гігієни праці і функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), у межах повноважень відповідного територіального органу.
За приписами ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Пунктом "л" ст. 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ (далі - Закон №4004-ХІІ) передбачено, що головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям, на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об'єктів транспорту) надаються повноваження застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
Стаття 42 цього Закону містить вичерпний перелік застосування заходів для припинення порушення санітарного законодавства та підстави їх застосування, зокрема пункти «а» та «в»:
а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;
в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної, реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд застосувати захід реагування до відповідача саме "тимчасово зупинити роботу підприємства", тобто застосувати захід, передбачений п. "а" ст. 42 Закону №4004-ХІІ, до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони (вимоги ст. 15 Закону №4004-ХІІ) та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (вимоги ст. 11 Закону №4004-ХІІ).
Суд звертає увагу на те, що за п. "а" ст. 42 Закону №4004-ХІІ для застосування цього заходу реагування необхідна наявність однієї з таких умов, як відсутність зареєстрованої гігієнічної регламентації використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи, а також якщо ці фактори визнано шкідливими для здоров'я людей.
Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів нормативно врегульована ст. 9 Закону №4004-ХІІ та Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №420.
Відповідно до Акту перевірки, який став підставою звернення до суду, відсутні відомості щодо порушень вимог ст. 9 Закону №4004-ХІІ та Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №420.
Отже, аналіз зазначених правових норм та обставин дає підстави зробити висновок про відсутність підстав для застосування до відповідача такого засобу реагування як тимчасове зупинення виконання підприємством робіт до моменту виконання вимог ст.15 та ст.11 Закону № 4004-ХІІ.
Окрім цього, в позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем вимог ст.11 Закону №4004-ХІІ, а саме на відсутність позитивних висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на діючі об'єкти.
Стаття 11 Закону України «Про забезпечення санітарною та епідемічного благополуччя населення» передбачає перелік об'єктів, які підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі. Зокрема, як вбачається з переліку зазначених в статті об'єктів, автомийка самообслуговування не віднесена до таких об'єктів.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №4004-ХІІ, рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби приймалося рішення про необхідність та періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючого об'єкту позивача.
Окрім цього відповідно до п. 3.4. Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 №247 Державна санітарно-епідеміологічна експертиза діючих об'єктів експертизи призначається лише в разі наявності в головного державного санітарного лікаря офіційних матеріалів про негативний вплив об'єктів на здоров'я людей або зміну їх властивостей. що може спричинити такий вплив, а також у разі внесення змін до санітарного законодавства, якими встановлюються біліли жорсткі вимоги до об'єктів експертизи.
Як вбачається з наявних в справі матеріалів, у головного державного санітарного лікаря офіційних матеріалів про негативний вплив автомийки на здоров'я людей або зміну їх властивостей, що може спричинили такий вплив відсутні.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутня обґрунтована позивачем необхідність проведення санітарно-епідеміологічної експертизи для належної відповідачу на праві власності авто мийки, яка знаходиться за адресою: Київська область, м.Васильків, вул. Робкорівська, 16.
Також, в позовній заяві позивач вказує, що в результаті перевірки виявлено порушення вимог Державних санітарних правила планування та забудови населених пунктів від 19.06.1996 №173, а саме не встановлено розмірів санітарно-захисних зон для об'єктів відповідача, що є джерелами виробництва шкідливостей, їх розміщення та достатність цих зон не підтверджено за Методикою ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.
У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.
Наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, зареєстровано в МЮ України 24.07.1996 за № 379/1404 (далі - ДСП 173-96).
Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.
При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей.
Пунктами 5.4, 5.5 ДСП 173-96 передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.
У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття (п. 5.5. ДСП 173-96).
За нормами п. 5.13 ДСП 173-96 Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою.
Пунктом 5.14 ДСП 173-96 встановлено, що проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.
Пунктом 5.4 ДСП 173-96 встановлено, що на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР).
З приводу їх розміщення, а саме невитримання розмірів санітарно-захисних зон, то суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів позивач це встановив, так як він не надав жодних належних та допустимих доказів їх невитримання.
Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги ДСП 173-96.
У позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.13 ДСП 173-96, а саме територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована, також відсутній план та проект озеленення санітарно-захисної зони.
Позивач залишив поза увагою, що п. 5.13 ДСП 173-96 не містить вимог щодо обов'язкової наявності плану та проекту озеленення санітарно-захисної зони, а лише визначає мінімальну площу її озеленення.
З приводу нерозпланування, неупорядкування та недотримання мінімальної площі озеленення санітарно-захисної зони, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів позивач це встановив, так як він не надав жодних належних та допустимих доказів, які б це підтверджували.
Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги п. 5.13 ДСП 173-96.
Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону №4004-ХІІ та п. 5.14 ДСП 173-96, а саме не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони підприємства відповідача в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.
Суд зазначає, що позивач залишив поза увагою, що проект організації санітарно-захисної зони підприємства розробляється лише в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) будівель та споруд даного підприємства і є його складовою.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2019 відповідачем придбано земельну ділянку площею 0,1352 га (кадастровий номер 3210700000:10:038:0104), по вулиці Робкорівській в місії Василькові Київської області для будівництва га обслуговування будівель торгівлі.
Рішеннями виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області №376 та № 377 від 06.09.2019 відповідачу надано дозвіл па розробку паспортів прив'язки п'яти зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а саме облаштування мийки з самообслуговування. На підставі вказаних рішень відповідачем у встановленому порядку розроблені та погодженні відповідні паспорти прив'язки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно з вимогами по санітарному очищенню, передбаченими паспортами прив'язки, відповідачем забезпечені необхідні санітарні заходи. Зокрема, водопостачання здійснюється відповідно до договору від 02.01.2020 №5236 з КП «Комбінат копальних підприємств м.Василькова».
Водовідведення відбувається шляхом фізико-механічної очистки у сепараторі нафтопродуктів СН-Ц-3 (дата виготовлення листопад 2019 року, на який наявний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.06.2019 №12.2-18-1/74187 з подальшим зливом попередньо очищених стічних вод у систему централізованого водовідведення згідно договору від 02.01.2020 №23-оч «Про надання послуг централізованого водовідведення з К11 «Васильківська шкіряна фірма».
03.07.2020 відповідач у встановленому порядку зареєстрував в управлінні містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради декларацією про готовність об'єкта до експлуатації. 13.07.2020 відповідач зареєстрував право власності на комплекс закладів торгівлі з автомийками самообслуговування (копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог акту обстеження, який складений посадовими особами позивача, відповідач 13.07.2020 уклав з ТОВ «Дозвіл Еко Плюс» та з ФОП ОСОБА_2 договори на розробку необхідної науково-технічної документації та оплатив виконання вказаних робіт.
Як стверджується листом, ФОП ОСОБА_2 , який наявний в матеріалах справи, документація знаходиться в стадії підготовки для подачі в «Держпродспоживслужбу» України та ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ».
Відповідно до листа ТОВ «Дозвіл Еко Плюс» повідомило, що розробляє пакет документів для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ФОП ОСОБА_1 , промисловий майданчик « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В ході виконання робіт в рамках заключеного договору проведено інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин на межі санітарно-захисної зони.
Крім того, вказані обставини свідчать про те, що відповідач не ухиляється від виконання приписів позивача, що викладені в акт і обстеження.
Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що застосування до відповідача заходів реагування, заявлених у позові, є протиправними та відсутні будь які підстави для застосування таких заходів реагування.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
В той же час, всупереч вказаному позивач як суб'єкт владних повноважень не навів жодних переконливих доводів та не надав доказів на підтвердження необхідності застосування крайнього заходу реагування у вигляді тимчасового зупинення надання послуг, виконання робіт на автомийці «SAMOWASH».
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.