про залишення позовної заяви без руху
17 березня 2021 року м. Київ № 320/2771/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності 39), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача про накладання арешту на кошти боржника 28.01.2021 у виконавчому проваджені №5830223; скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 28.01.2021 у виконавчому проваджені №5830223; зняти арешт з поточного рахунку НОМЕР_1 який відкритий для отримання заробітної плати в ПАТ «БАНК ВОСТОК».
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями), у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено дві вимоги не майнового характеру: 1) визнати протиправними дії відповідача про накладання арешту на кошти боржника 28.01.2021 у виконавчому проваджені №5830223 та скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 28.01.2021 у виконавчому проваджені №5830223; 2) зняти арешт з поточного рахунку НОМЕР_1 який відкритий для отримання заробітної плати в ПАТ «БАНК ВОСТОК».
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 1816,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.
У якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви приєднано платіжне доручення від 19.02.2021 №54395511 на суму 908,00 грн.
Однак, сплачена позивачем сума судового збору не відповідає розміру судового збору, який має бути сплачений за подання даного адміністративного позову.
При цьому, як вбачається з відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", вищевказане платіжне доручення від 19.02.2021 №54395511 на суму 908,00 грн. було додане на підтвердження сплати судового збору при зверненні до Київського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №320/2012/21.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 01.03.2021 у справі №320/2012/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї документами.
Крім того, вказаною ухвалою суду по справі №320/2012/21 не було повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення від 19.02.2021 №54395511.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таким чином, за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір", а тому судовий збір, сплачений за подання одного адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову.
З огляду на викладене, платіжне доручення від 19.02.2021 №54395511 про сплату судового збору в сумі 908,00 грн., не може бути підтвердженням сплати судового збору в адміністративній справі №320/2771/21, оскільки вказана квитанція була доказом сплати судового збору в межах адміністративної справи №320/2012/21.
Отже суд дійшов висновку, що судовий збір за подачу даного адміністративного позову вважається не сплаченим. Таким чином, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, позивачеві слід надати оригінал платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн.
Також суд звертає увагу на інший аспект.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись" дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з'ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.
Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 28.01.2021 у виконавчому проваджені №5830223. Як зазначає, про яку позивач дізнався 23 лютого 2021 року.
Тобто позивач, починаючи з 23.02.2021 знала про наявність та зміст оскаржуваної постанови, водночас до суду звернулась лише 09.03.2021, про що свідчить відбиток штемпеля ПАТ «Укрпошта».
Відтак, суд дійшов висновку про пропущення позивачем десятиденного строку на звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн.;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
2. Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.