16 березня 2021 року справа №320/6976/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області та Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 16.06.2020 №1642038/100017555 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 13.05.2020;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладу від 13.05.2020 №1 на загальну суму з ПДВ 490080,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що договором про спільну діяльність від 25.03.2019 б/н - уповноваженою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" було подано до контролюючого органу податкову накладну №1 від 13.05.2020 для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак рішенням від 16.06.2020 №1642038/100017555 було відмовлено у реєстрації цієї податкової накладної, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач зазначив, що після зупинення реєстрації податкової накладної ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому спірне рішення було прийнято протиправно та має бути скасовано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління ДПС у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що позивачем для реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1 не були надані такі первинні документи як: розрахункові документи до договору оренди складських приміщень №1/01 від 29.12.2019, документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), довіреності на отримання товару.
Крім того, відповідач зазначив, що надані позивачем розрахункові документи не відповідають вимогам чинного законодавства.
Державна податкова служба України не скористалася правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (ідентифікаційний код 03754403, місцезнаходження: 08714, Київська обл., Обухівський р-н., с.Нові Безрадичі.вул.Пудгірна, буд.9) 05.05.2008 було зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №560174 (т.1, а.с.218-219).
З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Плюс" (Сторона - 1), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок" (Сторона - 2) та Селянським (фермерським) господарством "Гощівське" (Сторона - 3) було укладено договір про спільну діяльність (простого товариства), за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання і використання власного або залученого майна (основних засобів, оборотних засобів та/або нематеріальних активів, грошових коштів, зусиль, трудових ресурсів, ділових зв'язків та ділової репутації) з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 750,2013 га (на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, поля №1,2,10) вирощувати сільськогосподарські культури, надавати послуги у сфері сільського господарства, здійснювати інші види діяльності згідно класифікатору КВЕД протягом дії договору.
Відповідно до пункту 3 договору сторона-1 та сторона-2 за цим договором зобов'язались: в строк протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту набрання чинності договору надати представникові сторони -3 доступ до земельних ділянок, загальною площею 750,2013 га (на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, поля №1,2,10) згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору, як підлягатимуть обробітку стороною-3; надавати стороні-3 до 01 червня протягом дії договору, розрахунок витрат, пов'язаних із здійсненням спільної діяльності, а саме: розрахунок нарахованої орендної плати, що підлягає виплаті орендодавцем по кожній земельній ділянці, згідно Додатку 1 до цього договору; розмір податків та зборів, що підлягають утриманню та сплаті до бюджету, в тому числі фіксованого податку: для виконання цілей цього договору здійснювати протягом дії цього договору заходи щодо збереження площі земельних угідь на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, що вони не були меншими, ніж 750,2013 га.
Пунктом 6.1 договору визначено, що сторони-1 і сторони-2 у спільну діяльність є надання доступу Селянському (фермерському) господарству "Гощівське" до земельних ділянок, загальною площею 750,2013 га (на території Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області, поля №1,2,10), згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору, надання консультацій стороні-3 щодо виробничої діяльності, супровід технологічно-виробничих процесів в межах даного договору. Частка сторони -1 у спільній діяльності складає 0,1316%; Частка сторони -2 у спільній діяльності складає 0,3684%.
Згідно з пунктом 6.2 договору вкладом сторони-3 у спільну діяльність є грошові кошти, роботи, насіння, добрива, засоби захисту рослин та інші матеріальні цінності, необхідні для забезпечення річного циклу сільськогосподарських робіт в технологічні терміни та у розмірах, необхідних для досягнення мети спільної діяльності.
Відповідно до пункту 8.1 договору продукція, що є результатом спільної діяльності, буде реалізовуватися в наступному порядку: ціна продукції й інші істотні умови договорів купівлі-продажу, постачання, комісії й ін., на підставі яких буде здійснюватися її реалізація, визначається стороною-3.
Пунктом 11.2 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (т.1, а.с.114-120).
29.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Плюс" (Сторона - 1), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок" (Сторона - 2), Селянським (фермерським) господарством "Гощівське" (Сторона - 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (Сторона-4) було укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність (простого товариства), за умовами якого сторони погодили замінити сторону-3 в договорі про спільну діяльність (простого товариства) на сторону-4 з 01.01.2020.
Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що всі права і обов'язки по Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.03.2019 від сторони-3 переходять до сторони -4 (т.1, а.с.114).
Судом встановлено, що СФГ "Гощівське" було передано, а ТОВ СТ "Колос" прийнято наступну кількість урожаю: кукурудза - 471955,00 кг., соя - 888212,00 кг., пшениця - 228913,00 кг, про що свідчить підписаний між сторонами акт прийому-передачі (т.1, а.с.111).
З матеріалів справи вбачається, що договір про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н - уповноважена особа ТОВСТ "Колос", був взятий на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включення до Єдиного державного реєстру, про що свідчить довідка від 16.01.2020 №2010160200001 (т.1, а.с.115).
01.05.2019 договір про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н - уповноважена особа ТОВСТ "Колос", був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість №2010164500003 від 30.01.2020 (т.1, а.с.122).
29.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос", яке діє в межах договору про спільну діяльність від 25.03.2019 б/н (Продавець) було укладено договір поставки №29/04, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сою (товар), на умовах, викладених в договорі, додатка, додаткових угодах та Специфікаціях до нього, які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору умови поставки за договором, викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (у редакції 2010 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, які випливають із умов договору. Умови поставки кожної партії товару погоджуються сторонами у Специфікаціях до договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору ціна товару, що поставляється за даним договором, вказується в Специфікаціях до даного договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а за невиконаними зобов'язаннями - до повного їх виконання (т.1, а.с.159-163).
12.05.2020 між сторонами було підписано Специфікацію №2 до договору, в якій визначити, найменування, кількість та ціну товару.
Пунктом 5 Специфікації №2 визначено, що оплата за товар здійснюється наступним чином: 80% від вартості товару - протягом 1 банківського дня з дати фактичного отримання товару покупцем за адресою, вказаною у пункту 3 Специфікації; 20% від вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН (т.1, а.с.164).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СТ "Колос" було передано ТОВ "Фалькон-Агро" товар (сою) на загальну суму 490080,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 81680,00 грн.) (а.с.165).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 13.05.2020 №17 перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (т.1, а.с.166).
13.05.2020 ТОВ "Фалькон-Агро" частково розрахувалось перед позивачем за отриманий товар на суму 391400,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 13.05.2020 №5766 (т.1, а.с.243).
Судом встановлено, що за фактом настання "першої події" - часткової оплати товару, позивачем було складено податкову накладну від 13.05.2020 №1 на суму 490080,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 81680,00 грн.) (т.1, а.с.84), яка 02.06.2020 направлена електронними засобами зв'язку до ДПС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатом обробки вказаної податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що позивачеві була направлена квитанція №1 від 02.03.2020 (т.1, а.с.85).
В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1 відповідачем вказано таке: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 13.05.2020 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1201, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D" = 9.1240%, "Р"=0.
09.04.2020 позивачем було направлено до ГУ ДПС у Київській області письмові пояснення з додатками.
У вказаних письмових поясненнях позивач зазначив, що згідно договору про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н ТОВ "Світанок Плюс" та СТДВ "Світанок" було надано доступ ТОВ СТ "Колос" до земельних ділянок для вирощування та збирання урожаю.
Позивач пояснив, що вирощений на виконання умов договору про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н попереднім учасником договору, СФГ "Гощівське", товар був переданий ТОВ СТ "Колос" (т.1, а.с.86-96).
За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення від 16.06.2020 №1642038/100017555, яким у реєстрації податкової накладної №1 від 13.05.2020 було відмовлено (т.1, а.с.97).
В якості підстави для прийняття вказаного рішення Комісією ГУ ДПС у Київській області зазначено про ненадання платником податку копій документів:
- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 23.06.2020 вих.№02/06 на спірне рішення (т.1, а.с.98-109).
За результатами розгляду вказаної скарги Державною податковою службою України було прийнято рішення від 01.07.2020 №30713/100017555/2, яким скаргу позивача залишено без змін з підстав ненадання ним копій первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (т.1, а.с.110).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірних рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
При цьому, пунктом 3 Порядку №1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (п.17 Порядку №1246).
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165).
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10-11 Порядку №1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Так, пунктом 1 Додатку №3 до Порядку №1165 визначено, що до критеріїв ризиковості здійснення операцій належить: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Таким чином, аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
Як зазначено вище, у квитанції №1 від 02.06.2020 контролюючий орган зазначив, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1201, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D" = 9.1240%, "Р"=0.
Суд зазначає, що позивачем надані до контролюючого органу всі наявні у нього документи на підтвердження здійснених господарських операцій, зокрема, договір про спільну діяльність (простого товариства) від 25.03.2019 б/н., додаткову угоду до договору про спільну діяльність (простого товариства) від 29.12.2019, акт прийому-передачі від 30.12.2019.
Посилання відповідача на відсутність кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1201 в таблиці платника податку та те, що обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбаного товару/послуги та обсягу його постачання, є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.12 Порядку №1165, подання такої таблиці є правом платника податків, а не обов'язком.
Відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 №584-VII (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за кодом 1201 відповідає товарній позиції під назвою "Соєвi боби, подрiбненi або неподрiбненi".
Суд зазначає, що основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД 2010, який вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є код 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна від 13.05.2020 №1 складена за результатами проведення між позивачем як уповноваженою особою за договором про спільну діяльність від 25.03.2019 б/н, та його контрагентом господарської операції з поставки сої, що відповідає основному виду господарської діяльності, що зареєстрований за ТОВ "СТ "Колос".
У зв'язку з цим, суд вважає, що підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1 були відсутні.
Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі №200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі № 826/8693/18, при розгляді аналогічних справ зазначив, що первинним об'єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та приймали рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд звертає увагу на те, що контролюючим органом у квитанції №1 від 02.06.2020 не наведено обґрунтування тверджень про те, що обсяг постачання товару, зазначеного у податковій накладній від 13.05.2020 №1 на збільшення суми податкових зобов'язань, яку подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого товару.
Крім того, квитанція не містить розрахунку показників критерію, якому відповідає позивач, що, свідчить про невідповідність квитанції №1 від 02.06.2020 вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку №1165.
Крім того, у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.
Суд зазначає, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 04 грудня 2018 року справі №821/1173/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 78326524).
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 (далі -Порядок № 520).
Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пункту 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Згідно з пунктом 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктом 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.
З матеріалів справи вбачається, що в спірному рішенні комісії ГУ ДПС у Київській області від 16.06.2020 №1642038/100017555 в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1 вказано про ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
Отже, у спірному рішенні фактично було лише процитоване положення пунктів 5 та 11 Порядку №520, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.
Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених пунктом 5 Порядку №520.
Пунктом 26 Порядку №1165 передбачено, що комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
Згідно з пунктом 29 Порядку №1165 передбачено, що до складу комісій регіонального рівня входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше семи членів (пункт 30 Порядку №1165).
Абзацом 5-6 пункту 40 Порядку №1165 визначено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.
Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзаци 8-9 пункту 40 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 46 Порядку №1165 у протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Пунктом 45 Порядку №1165 визначено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи:
- доповідь секретаря комісії;
- доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби);
- внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення;
- оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання;
- голосування;
- оголошення головою комісії результатів голосування;
- оформлення протоколу.
Отже, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) передбачає проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
Суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яка саме інформація у поясненнях окрім тієї, що наведена позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Крім того, аналіз змісту оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДПС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала перелік документів, який є необхідним для підтвердження наявності підстав для реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 13.05.2020 №1.
У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Київській області зазначило, що позивачем для реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1 не були надані такі первинні документи як: розрахункові документи до договору оренди складських приміщень №1/01 від 29.12.2019, документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), довіреності на отримання товару.
Крім того, відповідач зазначив, що надані позивачем розрахункові документи не відповідають вимогам чинного законодавства.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в спірному рішенні від 16.06.2020 №1642038/100017555 не зазначені ті мотиви, на які посилаються відповідачі у своєму відзиві. Так, в розділі "Додаткова інформація" цього рішення не вказано, під розрахунковими документами та банківськими виписками з особових рахунків контролюючий орган мав на увазі докази на підтвердження факту оплати за транспортування товару, оренду складських приміщень та оренди офісу. Більш того, на переконання суду, ці докази не могли бути витребувані контролюючим органом, позаяк безпосередньо не відносяться до тих обставин поставки товару, під час яких була складена податкова накладна, у реєстрації якої було відмовлено спірним рішенням.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд не приймає до уваги викладені відповідачами у відзиві на позовну заяву твердження про ненадання позивачем доказів на підтвердження факту оплати за транспортування товару, оренду складських приміщень та оренди офісу, оскільки такі твердження не були покладені в основу спірного рішення.
Незважаючи на те, що вищевказані обставини є достатніми для задоволення позову та визнання протиправними і скасування спірних рішень, керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є код 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 договір про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н уповноважена особа СФГ "Гощівське" у 2019 році було засіяно посівну площу наступними культурами: ячмінь озимий - 45,00 га, кукурудза на зерно - 144,00 га та соя - 561,00 га.
З вказаного звіту вбачається, що сільськогосподарські угіддя перебували в оренді (т.1, а.с.123-126).
Так, СФГ "Гощівське" було здійснено сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за договором про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н СГ ТДВ "Світанок" у розмірі 2648655,98 грн., про що свідчать платіжні доручення від 01.10.2019 №788 на суму 662163,99 грн., від 08.10.2019 №802 на суму 662163,99 грн., від 22.10.2019 №823 на суму 662164,01 грн. та від 15.10.2019 №811 на суму 662163,99 грн. (а.с.127, 132-133,136) та ТОВ "Світанок" у розмірі 945828,56 грн., про що свідчать платіжні доручення від 01.10.2019 №789 на суму 236457,14 грн., від 08.10.2019 №803 на суму 236457,14 грн., від 15.10.2019 №812 на суму 236457,14 грн., від 22.10.2019 №822 на суму 236457,14 грн. (т.1, а.с.134 -135, 140-141).
З матеріалів справи вбачається, що СФГ "Гощівське" було поставлено договір про спільну діяльність від 25.03.2019 №б/н уповноважена особа СФГ "Гощівське" сільськогосподарські культури на загальну суму 1794830,59 грн., про що свідчить видаткова накладна від 30.04.2019 №1/04 суму 1301577,31 грн. (у т.ч. ПДВ - 216929,55 грн.) та від 31.05.2019 №2/05 на суму 493253,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 82208,88 грн.) (т.1, а.с.143-144).
Судом встановлено, що СФГ "Гощівське" в жовтні 2019 року було зібрано: урожай пшениці на площі 45,00 га з урожайністю 51,6 центнери з 1,00 га, загальною кількістю 2324 центнери; урожай кукурудзи на площі 144,00 га з урожайністю 65,00 центнери з 1,00 га, загальною кількістю 9360 центнери; урожай сої на площі 561,00 га з урожайністю 23,00 центнери з 1,00 га, загальною кількістю 12342,00 центнери, про що свідчать акти від 31.10.2019 (т.1, а.с.153-155).
29.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок Плюс", Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок", Селянським (фермерським) господарством "Гощівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" було укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність (простого товариства), за умовами якого сторони погодили замінити Селянське (фермерське) господарство "Гощівське" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" в договорі про спільну діяльність (простого товариства) на сторону-4 з 01.01.2020.
Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що всі права і обов'язки по Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.03.2019 від Селянського (фермерського) господарства "Гощівське" переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос".
Судом встановлено, що СФГ "Гощівське" було передано, а ТОВ СТ "Колос" прийнято наступну кількість урожаю: кукурудза - 471955,00 кг., соя - 888212,00 кг., пшениця - 228913,00 кг, про що свідчить підписаний між сторонами акт прийому-передачі від 30.12.2019.
ТОВ "СТ "Колос" було виплачено СФГ "Гощівське" вартість переданого урожаю на загальну суму 939236,20 грн., про що свідчать платіжні доручення від 20.02.2020 №6 на суму 50000,00 грн., від 27.02.2020 №9 на суму 9000,00 грн., від 04.03.2020 №11 на суму 9000,00 грн., від 06.03.2020 №12 на суму 230000,00 грн. та від 10.03.2020 №13 на суму 641236,20 грн. (т.1, а.с.145-149).
29.12.2019 між Селянським (фермерським) господарством "Гощівське" (Орендодавець) та договором про спільну діяльність від 25.03.2019 б/н - уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (Орендар), було укладено договір оренди складських приміщень №1/01, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти складські приміщення для зберігання урожаю зернових і технічних культур, загальною площею 1500 кв.м. (склад №1-750,00 кв.м., склад №2 - 750,00 кв.м.) (т.1, а.с.156-157).
Отже, вирощено Селянським (фермерським) господарством "Гощівське" технічна культура, яка за додатковою угодою від 29.12.2019 до договору про спільну діяльність (простого товариства) була передана у власність позивачу, частково ним була реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" за договором поставки від 29.04.2020 №29/04.
Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Разом з тим, Комісія Головного управління ДПС у Київській області, не зважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірне рішення від 16.06.2020 №1642038/100017555 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДФС у Київській області по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісією Головного управління ДФС у Київській області документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДФС по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.
Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 16.06.2020 №1642038/100017555 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 13.05.2020 за датою її фактичного подання, суд зазначає таке.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною фіскальною службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
Суд звертає увагу на те, що спірна накладна була подана до реєстрації 02.06.2020, а тому податкова накладна від 13.05.2020 №1 підлягає реєстрації у день її подання, тобто 02.06.2019.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 07.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (Замовник) та адвокатом Аваєвою Наталією Валеріївною (Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №100, за умовами якого адвокат зобов'язався надати замовнику правову допомогу.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом договору є надання виконавцем правової допомоги ТОВ СТ "Колос" у вигляді: представлення інтересів замовника в усіх державних органах, підприємствах, правоохоронних органах, органах досудового розслідування, установах незалежно від форм власності, судах усіх рівнів та підпорядкованості, виконавчої служби як заявника, потерпілого, позивача, заінтересованої особи, відповідача, третьої особи, свідка, підозрюваного, обвинуваченого з усіма правами, наданими вказаним учасникам процесу (без обмежень прав наданих процесуальним законом), у тому числі з правом підпису процесуальних документів; надання консультацій з діючого законодавства України; складання запитів, заяв, скарг, листів, процесуальних документів.
Згідно з пунктом 1.3 договору про надання правової допомоги у суді по конкретній справі зазначається у акті приймання-передачі наданої правової допомоги до цього договору та у рахунку на оплату послуг.
Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість правової допомоги, що надається за цим договором виконавцем, узгоджена сторонами та сплачується замовнику на підставі виставлених виконавцем рахунків.
Відповідно до пункту 4.1 договору приймання-передача наданої правової допомоги оформляється відповідним актом, який підписується сторонами(т.1, а.с.247-248).
25.09.2020 між сторонами були підписані акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому сторони погодили, що адвокатом надані позивачу наступні послуги: вивчення та правовий аналіз матеріалів, збирання доказів, аналіз судової практики і судових рішень в межах вхідних документів, узгодження позиції у справі - 4000,00 грн.; підготовка процесуальних документів у справі - 6000,00 грн., що загалом становить 10000,00 грн. (т.2, а.с.1).
Адвокатом ОСОБА_2 було виставлено позивачу рахунок-фактуру №20200925/001 від 25.09.2020 на суму 10000,00 грн. (т.2, а.с.2).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи квитанцію про отримання готівки від 25.09.2020 на суму 10000,00 грн. (т.2, а.с.3).
Суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. є співмірним зі складністю справи, у той час як заперечення відповідача щодо таких витрат засновані фактично не на твердженні про неспівмірність, а на посиланні на практику Верховного Суду щодо необхідності документального підтвердження таких витрат.
Натомість, суд зазначає, що понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а тому, враховуючи фактичну відсутність заперечень відповідачів щодо розміру заявлених до відшкодування витрат, суд вважає такий розмір обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. згідно платіжного доручення №46 від 03.08.2020 (т.1, а.с.83).
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за задоволення однієї вимоги немайнового характеру у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки спірне рішення саме комісії регіонального рівня призвело до виникнення спірних правовідносин.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, судові витрати у загальному розмірі 12102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.06.2020 №1642038/100017555 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.05.2020 №1, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос".
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13.05.2020 №1, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (ідентифікаційний код 10017555), датою її подання на реєстрацію - 02 червня 2020 року.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Колос" (ідентифікаційний код 03754403, місцезнаходження: 08714, Київська обл., Обухівський р-н., с.Нові Безрадичі.вул.Пудгірна, буд.9) судові витрати у сумі 12102,00 грн. (дванадцять тисяч сто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.