ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" березня 2021 р. справа № 300/3201/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно із застосуванням базового місяця в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 та зобов'язання виплатити таку індексацію; зобов'язання до встановлення фіксованої суми індексації грошового забезпечення у березні 2018 року; визнання протиправною бездіяльність щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 включно та зобов'язання провести перерахунок і доплату індексації за вказаний період із врахуванням щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення, визначеної Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (надалі по тексту також - відповідач-1, відповідач-2), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно із застосуванням базового місяця в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078;
- зобов'язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період 18.07.2016 по 16.07.2018 включно із застосуванням базового місяця в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078;
- зобов'язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат встановити позивачу фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 включно;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України провести перерахунок і доплату індексації за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 включно із врахуванням щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення, визначеної Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 в період з 18.07.2016 по 14.11.2017 проходив військову службу у Верховинському районному військовому комісаріаті та перебував на грошовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 15.11.2017 по 16.07.2018 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 17.07.2018 по 31.07.2020 проходив військову службу у Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних Сил України та перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. За доводами позивача у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 18.07.2016 по 31.07.2020 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, індексація грошового забезпечення не виплачена позивачу станом на день подання позову. Як повідомив позивач 26.06.2020 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 13.08.2020 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою про виплату індексацію грошового забезпечення. Втім у визначений законодавством термін відповідь відповідачем-1 надана не була, а за наявною позивачу інформацією Івано-Франківський обласний військовий комісаріат виконував вимоги листа директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 за №248/3/9/1/2, яким було призупинено виплату індексації грошового забезпечення позивачу. Такі дії відповідача-1, на переконання позивача, суперечать нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, оскільки, станом на день призупинення виплати позивачу індексації грошового забезпечення, дію Закону України №1282-ХІІ від 03.07.1991 "Про індексацію грошових доходів" (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ) та дію постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (надалі по тексту також - Порядок №1078, Постанова №1078) не було призупинено. Посилаючись на позицію Верховного Суду зазначив, що при розрахунку індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватись базовий місяць - січень 2008 року відповідно до пункту 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078. Разом з тим, відповідач-2 надав позивачу відповідь, що індексація грошового забезпечення позивачу була вперше виплачена в грудні 2018 року в сумі 71,08 гривень. Проте, при застосуванні базового місяця - січень 2008 року для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 сума індексації за лютий 2018 року має, за обчисленням позивача, складає 4 258,75 гривень. При цьому, з наявної у позивача інформації, на час подання позову, грошовий дохід позивача в березні 2018 року внаслідок підвищення посадових окладів відповідно до Постанови №704 збільшився менш ніж на 4 258,75 гривень Тому відповідно до абзацу 4 пункту 5 Постанови №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно доводів і власного розрахунку позивача відповідно до пункту 5 Постанови №1078 та правової позиції Верховного Суду в постанові від 10.09.2020 у справі №200/9297/19-а, сума індексації грошового забезпечення, яка не була виплачена Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 становить 67 565,04 гривень, а Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 в сумі 104 270,65 гривень за виключенням суми збільшення грошового доходу позивача у зв'язку зі збільшенням посадових окладів. З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами, та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.46-50).
Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 30.11.2020 за №316/2807, який надійшов на адресу суду 04.12.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.57-66, 67-69), в якому вказав на наступні обставини. Як зазначив відповідач-2 частиною 6 статті 2 Закону №1282-ХІІ закріплюється, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Тобто дана стаття Закону передбачає, що для розрахунку індексації за формулою не може братись сума доходу, більша від прожиткового мінімуму, а загальна сума нарахованої в розрахунковому періоді індексації не може загалом перевищувати розміру встановленого прожиткового мінімуму. При цьому, розрахунок індексації, проведений представником позивача, значно перевищує розмір встановленого прожиткового мінімуму, що суперечить коментованій правовій нормі. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (надалі по тексту також - Постанова №1013) фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з 01.01.2016 розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексацій. За доводами відповідача-2, останнім виконано умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови №1013 (з січня 2016 року по березень 2018 року військовослужбовцям як і позивачу збільшено нарахування і виплату премій з 350% до 420%), а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку №1078, як базовий місяць врахував січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пунктом 3 Постанови № 1013. Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й пунктом 3 визначено базовий місяць січень 2016 року, з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. В подальшому, наступна зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі по тексту також - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Постанова Кабінету Міністрів України №704 стала підставою для зміни місяця підвищення в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з 01.01.2016 на 01.03.2018. За переконанням відповідача-2, згідно вимог статті 58 розділу ІІ Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто індексація грошового забезпечення за січень 2008 року - грудень 2015 року, що вже проведена відповідно до діючих норм, не підлягає перерахунку за нормами, які почали діяти з 01.01.2015.
Додатково відповідач-2 зазначив, що проведення індексації грошових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тобто у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Представник Генерального штабу Збройних Сил України констатував, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовці (в період з 27.01.2016 по 01.03.2018) у Міністерства оборони України (як розпорядника коштів вищого рівня в Збройних Силах України), як наслідок і відповідача-2 (розпорядника коштів нижчого рівня) - не було, так як різниця між потребою за фондом оплати праці та затвердженими видатками склала близько7,2 мільярда гривень.
Серед іншого, відповідач-2 покликається на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 за №252/10/136-16 і від 08.08.2017 за №78/0/66-17, за змістом якого механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком №1078 не передбачений. Представник Генерального штабу Збройних Сил України стверджує про нарахування і виплату позивачу індексації за період з 17.07.2018 по 31.07.2020. В сукупності вказаного відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Івано-Франківський обласний військовий комісаріат також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 30.11.2020 за №6/34, який надійшов на адресу суду 07.12.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.71-75, 76-82).
При цьому, титульний бланк листа, яким оформлено відзив, вказує на складання документу Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки - суб'єктом владних повноважень із тим же ідентифікаційним кодом юридичної особи, що при відкритті провадження у адміністративній справі був присвоєний Івано-Франківському обласному військовому комісаріату - 07742609, та з аналогічним розташування такого суб'єкта публічного права - вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026 (а.с.27).
Як свідчить зміст листа Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №6/2 від 23.11.2020, адресованого голові Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.09.2020 №Д-321/7/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році", Івано-Франківський обласний військовий комісаріат був переоформлений в Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Правонаступником Івано-Франківського обласного військового комісаріату з 31.10.2020 є Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (а.с.129).
Зважаючи на вказане, керуючись статтею 52 КАС України, судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача-1 (надалі по тексту також - обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) у адміністративній справі №300/3201/20.
Відповідач-1 підтвердив проходження позивачем служби у військових комісаріатах Івано-Франківської області в період з 18.07.2016 по 16.07.2018. Згідно доводів останнього відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.07.2019 за №0290/П-1094/1013 в кошторисі Міністерства оборони України кошти на виплату індексації грошового забезпечення в період з січня 2016 року по лютий 2018 року не були передбачені і в кошторисі Івано-Франківського обласного військового комісаріату. В той же час, відповідач-1 визнає необхідність здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 18.07.2016 по 28.02.2018, однак зі встановленням грудня 2015 року базовим місяцем для цього. Відповідно до телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 за №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено суттєве підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому або абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, тому що нараховувалась в тому числі і від премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року (до цього, протягом 2015 року військовослужбовці офіцерського складу, в тому числі і позивач, отримував премію в розмірі 90%). Після прийняття Урядом України постанови №77 від 11.02.2016, за переконаннями відповідача-1, яка застосовується з 01.01.2016, для визначення базового місяця враховується лише підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій та виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто в подальшому при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів повинне було проводитись наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Враховуючи викладене, визначення індексу споживчих цін з метою проведення індексації грошових доходів ОСОБА_1 необхідно проводити починаючи з січня 2016 року, як це визначено Порядком №1078 і Постанові №1013. Отже, на думку вдповідача-1, індексація грошового забезпечення позивачу підлягає нарахуванню за період з 18.07.2016 по 28.02.2018 із врахуванням підвищення грошового забезпечення військовослужбовців за грудень 2015 року (з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом) в загальному розмірі обчислення 4 757,07 гривень та виплаті, враховуючи утримання з цієї суми військового збору в розмірі 1,5%. При цьому, нарахування і виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 здійснювалась із застосуванням базового місяця березень 2018 року, що відповідає вимогам Порядку №1078. Встановлення відповідачем базового місяця березень 2018 року для індексації грошового забезпечення позивачу було проведено у зв'язку із підвищенням його номінального грошового забезпечення за березень 2018 року (яке виплачено у квітні 2018 року) в порівнянні до його номінального грошового забезпечення за лютий 2018 року (яке виплачено у березні 2018 року). Оскільки розмір підвищення грошового забезпечення (588,28 гривень) є більшим за розмір індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (518,03 гривень - номінальна сума індексації), то березень 2018 року є базовим місяцем і обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком для проведення подальшої індексації, у зв'язку з чим відсутні підстави для здійснення перерахунку позивачу раніше виплаченої індексації (за період з 01.03.2018 по 16.07.2018), а також відсутні підстави для встановлення фіксованої суми індексації. З наведених підстав обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представником позивача 17.12.2020, отримавши відзив на позив обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і подані останнім документи, складено і направлено суду поштовим зв'язком заяву від 16.12.2020 про уточнення позовних вимог у справі №300/3201/20, яка надійшла на адресу суду 21.12.2020 (а.с.84-85). Самостійно визначаючи базовий місяць січень 2008 року і щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у березні 2018 року, позивач виклав окремі із вимог в новій редакції та просить:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно в сумі 84 414 гривень 36 копійок із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 670 гривень 47 копійок відповідно до абзацу 4 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 встановити ОСОБА_1 фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року у розмірі 3 670 гривень 47 копійок;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3 670 гривень 47 копійок за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 у загальній сумі 89 867 гривень 28 копійок включно відповідно до абзацу 4 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
В подальшому представником позивача подано відповіді на відзив Івано-Франківського обласного військового комісаріату та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 16.12.2020, які надійшли на адресу суду 21.12.2020 із відповідними письмовими доказами (а.с.93-103, 104-113). Представник позивача, окрім іншого, заперечив доводи відповідачів, наведені у відзиві на позов, зазначивши, що місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) в розумінні Постанови №1078 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008, та якою було востаннє підвищено посадові оклади військовослужбовцям, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2020 року по справі №200/9297/19-а. Позивач у спірному випадку також просить застосувати лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.01.2018 за №1725/з, за змістом якого базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є січень 2008 року. Аналогічного змісту є також лист Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України №7159/з/3 від 16.11.2020. Також представник позивача не погодився із доводами відповідачів про правомірність невиплати індексації грошового забезпечення позивача, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань. Як пояснив останній військова частина є не пасивним, а активним учасником бюджетного процесу та має подавати заявки (в даному випадку фонд грошового забезпечення) для витребування коштів на виплати в повному обсязі грошового забезпечення військовослужбовцям. Головним розпорядником бюджетних коштів у Збройних Силах України являється Міністерство оборони України на чолі з Міністром оборони України. Тобто, Міністерство оборони України приймає безпосередню участь у формуванні державного бюджету на відповідний рік разом із військовими частинами (розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня), які здійснюють відповідні розрахунки та подають на погодження головному розпоряднику бюджетних коштів. Враховуючи становище держави у 2015-2016 роках, видатки на оборону в тому числі на виплату грошового забезпечення затверджувалися в повному обсязі і жодним чином не обмежувалися. А тому посилання відповідачів на те що у них були відсутні відповідні бюджетні асигнування та кошторисні призначення взагалі не можуть прийматися до уваги, так як вони безпосередньо приймали участь у формуванні кошторису на відповідний рік, а також здійснювали розрахунок фонду грошового забезпечення, і в подальшому на основі своїх розрахунків, і отримали кошторисні призначення на відповідний рік.
Позивач, виходячи із поданих відповідачем-1 документів, визначив збільшення власного грошового доходу (забезпечення) в березні 2018 року, яке склало 588,28 гривень, як різниця між 12 388,84 гривень (за березень 2018 року) і 11 800,56 гривень (за лютий 2018 року). Зважаючи на самостійно розраховану величину приросту інфляції споживчих цін з січня 2008 року по лютий 2018 року, яка становить 241,70%, та беручи до уваги прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 - 1 762,00 гривень, то відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за лютий 2018 року розрахована в значенні 4 258,75 гривень (1 762,00 гривень * 241,70% / 100).
Відтак, за аргументами представника ОСОБА_1 , сума належної індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації за лютий 2018 року і розміром підвищення доходу, а саме:4 258,75 гривень - 588,28 гривень = 3 670,47 гривень.
Так, позивач вважає, що єдиним визначеним законодавством методом визначення чи належить ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення в березні 2018 року є розрахунок суми, яка була б належна позивачу до виплати за виключенням суми збільшення грошового доходу у зв'язку із підвищенням посадових окладів.
Саме значення 3 670,47 гривень слід у спірних правовідносинах визначити як щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення та враховувати її для обчислення такого індексу за період з 01.03.2018 по 16.07.2018 (щодо грошового забезпечення, отриманого від відповідача-1) і з 17.07.2018 по 31.07.2020 (щодо грошового забезпечення, отриманого від відповідача-2).
08.01.2021 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив від 31.12.2020 за №316/3131 на адміністративний позов ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.12.2020 (а.с.115-124). В даному відзивів відповідач-2 висловив аналогічну правову позицію, що й у відзиві на позов від 30.11.2020 за №316/2807, щодо заявлених позивачем позовних вимог.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви і заяви про зміну позовних вимог, відзиву відповідача-1 і відповідача-2 на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 в період з 18.07.2016 по 14.11.2017 проходив військову службу у Верховинському районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області, в період з 15.11.2017 по 16.07.2018 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 17.07.2018 по 31.07.2020 проходив військову службу у Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних Сил України, що підтверджується поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві та відповідними наказами про прийняття на службу та звільнення з військової служби (а.с.28-33).
Так, відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , прийнятого на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу із запасу, призначеного наказом Міністра Оборони України (по особовому складу) від 05.07.2016 за №615 на посаду начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Верховинського районного військового комісаріату Івано-Франківської області, з 18.07.2016 зараховано в списки особового складу та поставлено на всі види забезпечення та є таким, що з 18.07.2016 прийняв посаду та приступив до виконання службових обов'язків (а.с.28).
Наказом Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (по особовому складу) від 06.11.2017 за №213 майора ОСОБА_1 , помічника начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Верховинського районного військового комісаріату Івано-Франківської області, призначено на заступником начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29).
В подальшому, згідно витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 14.11.2017 за №149, майора ОСОБА_1 начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Верховинського районного військового комісаріату Івано-Франківської області, призначеного на посаду заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.11.2017 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення районного військового комісаріату (а.с.30).
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.06.2018 за №339, майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу комплектування та призову (підготовки до військової служби) Івано-Франківського обласного військового комісаріату оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " Сухопутних військ Збройних Сил України, призначено офіцером відділу контролю виконання заходів у зонах діяльності управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (а.с.31).
Згідно витягу із наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 17.07.2018 за №159, майора ОСОБА_1 , призначеного на посаду, призначеного наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.06.2018 за №339 на посаду офіцера відділу контролю виконання заходів у зонах діяльності управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, який прибув з Івано-Франківського обласного військового комісаріату оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України, з 17.07.2018 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення військової служби правопорядку (а.с.32).
Надалі, наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (по стройовій частині) від 08.07.2020 за №136, підполковника ОСОБА_1 , офіцера відділу контролю виконання заходів у зонах діяльності управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, звільненого наказом начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.06.2020 за №35 з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 31.07.2020 виключено зі списків особового складу Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України та всіх видів забезпечення (а.с.33).
23.06.2020 позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив, поряд з іншим, надати йому довідки про розміри його щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та довідку про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 22.06.2018; копії карток особового рахунку за період з 05.07.2016 по 22.06.2018; витяги з наказів військового комісара Верховинського районного військового комісаріату Івано-Франківської області та військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 про вступ на посади та про виключення зі списків особового складу Верховинського районного військового комісаріату Івано-Франківської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16). Як зазначив позивач та підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №65065 0393902 1, відповідач-1 отримав таку заяву, втім у визначений законодавством термін відповідь відповідачем-1 надана не була.
Також, ОСОБА_1 направив до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України заяву від 05.08.2020 із вимогами надати йому довідки про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та довідку про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення за період з 17.07.2018 по 31.07.2020, а також копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 (а.с.18).
В свою чергу, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, розглянувши заяву позивача від 05.08.2020, направило відповідь від 02.10.2020 за №305/1802, згідно якої повідомило, що виділений у 2017 році фінансовий ресурс для здійснення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям органів військового (військових частин, установ), зарахованим на фінансове забезпечення до Фінансового управління, не дозволяв проводити його індексацію. У грудні 2018 року, керуючись Порядком №1078 та роз'ясненням Мінсоцполітики від 04.07.2017 за №220/5140, після виплати всіх належних військовослужбовцям видів грошового забезпечення Фінансовим управлінням здійснено позивачу виплату індексації у сумі 71,08 гривень. У 2019 і 2020 роках Фінансовим управлінням здійснено виплату індексації у сумі 1 930,15 гривень і 1 525,35 гривень відповідно (а.с.19).
Вважаючи протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо невиплати повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно в сумі 84 414,36 гривень із застосуванням базового місяця в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 670,47 гривень відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078, а також протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 670,47 гривень у загальній сумі 89 867,28 гривень, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ).
Так, статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення, як то визначено статтею 4 Закону №1282-XII, проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 (як зазначено вище, надалі також - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 за №77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (пунктом 2 Порядку №1078).
Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Виплата сум індексації грошових доходів згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 дійшов наступних висновків:
“…24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016-2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі…”.
Разом з тим у постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд зазначив:
“…32. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин…”.
У спірному випадку суд керується положеннями частини п'ятої статті 242 КАС України, за змістом яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як з'ясовано судом ОСОБА_1 в період з 18.07.2016 по 14.11.2017 проходив військову службу у Верховинському районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області та в період з 15.11.2017 по 16.07.2018 проходив військову службу у Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті.
Згідно поданих відповідачем-1 карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2018 рік, останньому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 (а.с.76-77). Виходячи із вказаного є недоведеними доводи позивача про невиплату відповідачем-1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за коментований період, так як така не мала виплати взагалі (а.с.14).
Відповідач-1 у відзиві на позов підтвердив вказану обставину, а невиплату індексації грошового забезпечення обґрунтував відсутністю державного фінансування в спірному періоді на такі витрати.
Суд критично оцінює доводи відповідача-1 щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу з огляду на наступне.
Як свідчить зміст карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 відповідач-1 щомісяця нараховував та виплачував позивачу одноразові складові грошового забезпечення (премія, додаткова грошова винагорода тощо). Так, розмір премії позивача за охоплений позовними вимогами період з липня 2016 по липень 2018 складав від 1 404,39 гривень до 5 565,00 гривень, щомісячної додаткової грошової винагороди від 2 001,98 гривень до 5 100,75 гривень (а.с.76-77).
Тому суд звертає увагу на те, що загальний розмір виплат ОСОБА_1 за рахунок таких додаткових одноразових виплат (премія, щомісячна додаткова грошова винагорода тощо) складав в 2016-2018 роках більше 80% всього грошового забезпечення військовослужбовця. Проте в цей період основні складові грошового забезпечення становили в рази менший розмір: посадовий оклад - від 478,71 гривень до 5 070,00 гривень, оклад за військовим званням - від 56,45 гривень до 1 340,00 гривень, надбавка за вислугу років - від 229,19 гривень до 929,45 гривень.
Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі Міністерства оборони України, яке впродовж 2016-2018 років систематично збільшувало фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов'язкових одноразових складових грошового забезпечення (наприклад, премії, які фактично втратили характер "одноразових" та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження - преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплату такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом вищого рівня питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу - на премії чи щомісячну додаткову грошову винагороду.
Доказів відповідного звернення посадових осіб відповідача-1 до Міністерства оборони України, в томі числі відмови останнього чи Міністерства фінансів України тощо, у погодженні, виділенні чи перерозподілі відповідного бюджетного фінансування витрат на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період, відповідач-1 суду не подав.
Попри це, як слідує із відповіді Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 02.10.2020 за №305/1802 у грудні 2018 року, відповідачем-2 здійснено позивачу виплату індексації у сумі 71,08 гривень, у 2019 році і 2020 році - у сумі 1 930,15 гривень і 1 525,35 гривень відповідно. Водночас даний лист містив інформацію про те, що у 2017 році фінансовий ресурс для здійснення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям органів військового (військових частин, установ), зарахованим на фінансове забезпечення до Фінансового управління, не дозволяв проводити його індексацію (а.с.19).
В контексті вказаного слід вказати, що відповідно до Протоколу 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд, Європейський суд) встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
В постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, Верховний Суд зробив висновок про те, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору.
Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача-2 про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.
Згідно абзацу 3 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 за №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
Відтак, відповідач-1 всупереч вимогам Законів №2011-XII, №1282-XII та Порядку №1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача, у тому числі у повному обсязі, у період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно, а тому Івано-Франківський обласний військовий комісаріат зобов'язаний був вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списку особового складу. Оскільки відповідач-1 такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату.
Щодо періоду з 17.07.2018 по 31.07.2020 то як встановлено Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виплачувало відповідну індексацію у грудні 2018 року в сумі 71,08 гривень та у 2019 році і 2020 році в сума 1 930,15 гривень і 1 525,35 гривень відповідно.
Із таким обрахунком індексації позивач не погоджується, вважаючи його невірним в першу чергу не застосуванням відповідачами за базовий місяць січень 2008 року, а також щомісячного фіксованого розміру індексації, обчисленої за березень 2018 року, як розрахунок суми, яка була б належна позивачу до виплати за виключенням суми збільшення грошового доходу у зв'язку із підвищенням посадових окладів.
Виходячи із змісту відзиву на позов, відповідач-2 стверджує, що в березні 2018 року у зв'язку із набранням чинності Постанови №704 мало місце збільшення посадових окладів і відповідне зростання грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_1 .
Таким чином, в силу вимог абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у березні 2018 року, як такого в якому відбувається підвищення, становило за 1 або 100 відсотків.
Виходячи із положень абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 та зважаючи величину приросту індексу споживчих цін (з березня 2018 року) фактичне нарахування і виплата індексації грошового забезпечення позивача мала місце починаючи із грудня 2018 року.
Представник ОСОБА_1 наполягає на застосуванні для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 16.07.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3 670,47 гривень відповідно до абзацу 4 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
В частині базового місяця січень 2008 року і щомісячної фіксованої індексації, обчисленої за березень 2018 року (3 670,47 гривень), судом сформовано правові висновки по справі нижче по тексту судового рішення, в тому числі окремо щодо правової поведінки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України за період з 17.07.2018 по 31.07.2020.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Системний аналіз приписів Закону №1282-XII та Порядку №1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Тобто, визначення та нарахування суми індексації за певний період належить до дискреційних повноважень відповідачів.
У постановах від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19 і від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 Верховний Суд дійшов аналогічного висновку, який з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення наведеного спору.
Так, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
З наведеного видно, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У спірних правовідносинах індексація з 18.07.2016 по 30.11.2018 включно не була нарахована та виплачена позивачеві.
Питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачами при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування відповідно до норм Порядку №1078 та Закону №1282-XII покладається на відповідачів, а тому, підстави для зобов'язання останніх здійснити виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця відсутні.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідачів за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням вихідних величин для такого обрахунку.
Визначення базового місяця належить до виключної компетентності відповідачів і суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснення його розрахунку, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідачів, а тому належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання суду, у випадку невиконання зазначеного обов'язку відповідачами є зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Більше того, суд не вбачає правових підстав для застосування юридичних конструкцій, мова про які йдеться у прохальній частині позовної заяви від 01.11.2020 і заяви про уточнення позовних вимог від 16.12.2020, зокрема, таких як "базовий місяць" (базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення) і "щомісячна фіксована індексація грошового доходу", так як Порядок №1078, в тому числі і пункт 5 цього Порядок, не містять таких понять, термінів чи юридичних визначень.
Вирішуючи спір по суті щодо періоду з 18.07.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 16.07.2018 за час перебування на грошовому забезпеченні в Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті, а також окремо за період з 17.07.2018 по 31.07.2020 при утриманні Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, суд виходить із наступного висновку.
Так як в період з 18.07.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 16.07.2018 відповідач-1 протиправно не провів нарахування і виплату індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , то в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, у зв'язку із чим обласний військовий комісаріат слід зобов'язати здійснити відповідні дії.
В межах таких дій із нарахування і виплати індексації підлягає вирішення відповідачем-1 питання щодо визначення розрахунку із застосуванням відповідних положень Закону №1282-XII та Порядку №1078 у редакціях, чинних за період з 18.07.2016 по 16.07.2018, в тому числі в частині визначення "базового місяця".
В цій же площині розрахунку відповідачу-1 належить визначити, чи має у відношенні до позивача, з урахування набранням чинності Постанови №704, в березні 2018 року місце виникнення умови, визначеної в абзаці 4 пункту 5 Порядку №1078, зокрема, "якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу."
Відтак, без таких вихідних даних дійсного розміру індексації грошового забезпечення 18.07.2016 по 16.07.2018, в тому числі окремо за березень 2018 року, відсутні об'єктивні підстави для вирішення позовних вимог про визначення індексації за період 17.07.2018 по 31.07.2020.
Без таких вихідних даних, розрахунок яких зобов'язаний здійснити відповідач-1, в контексті останнього періоду неможливо перевірити питання, чи є правові підстави для нарахування індексації за період з 17.07.2018 по 30.11.2018, за який Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України взагалі не здійснювало нарахування і виплату, а за період з 01.12.2018 по 31.07.2020 - чи правильно відповідачем-2 проведено відповідний розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
З урахуванням вказаного, позовні вимоги до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України за період з 17.07.2018 по 31.07.2020, суд вважає передчасними, у задоволенні яких слід відмовити.
Таким вирішенням вимог позивача суд не позбавляє останнього можливості на звернення до суду із відповідним позовом у відношенні до відповідача-2 після виконання відповідачем-1 свого обов'язку по нарахування і виплаті індексації доходу, так як відповідна індексація є складовою заробітної плати, строки звернення щодо стягнення якої за приписами частини 2 статті 233 КЗпП України не застосовуються.
Виходячи із вказаного, суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно.
Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу №620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;
- зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.
Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).
У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача-1 щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов'язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС України, ПФ України) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу.
Відтак, враховуючи вищенаведені обставини справи та норми матеріального права, суд приходить до висновку про часткове задоволенням вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності обласного військового комісаріату щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 та зобов'язання нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 без визначення судом конкретної суми індексації грошового забезпечення та базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.
Аналогічного за змістом правового висновку в ідентичних спірних правовідносинах дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №300/1963/20 (апеляційне провадження №А/857/14977/20)
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про обґрунтованість адміністративного позову, а позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи (а.с.18).
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.
Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати і виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.07.2016 по 16.07.2018 включно.
В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;
Представник позивача - Дяченко Олексій Володимирович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 (нотаріально посвідчена довіреність на право представництва від 14.10.2020 бланк серії НМВ №697148 );
Відповідач-1 - Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код юридичної особи 07742609) вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026;
Відповідач-2 - Фінансове управління Генерального штабу Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368), проспект Повітрофлотський, 61, м. Київ, 03168.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.