Копія
17 березня 2021 року Справа № 160/2043/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Філіповський В.В. Сердюк В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського суду № 226320 від 24.12.2020 року та розрахунку плати за проїзд великовагавих та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 039701 від 09.11.2020 року, складені Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно фізичної особи - підприємства ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
позивач перевозив вантаж масою 9 тон;
у відповідача були відсутні документи на законність використання зважувального обладнання;
позивача не повідомили про час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від12.02.2021 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанови та розрахунку в частині наступних заявлених позовних вимог: скасувати розрахунок плати за проїзд великовагавих та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 039701 від 09.11.2020 року, складені Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно фізичної особи - підприємства ОСОБА_1 ; відкрито провадження у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського Міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідачами надано суду відзив на позовну заяву, у якому останні просять суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:
відповідач та його територіальні органи вправі здійснювати нагляд і контроль за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття рішень, обов'язкових до виконання;
відповідачем 09.11.2020 року провадилась рейдова перевірка на підставі направлення на перевірку, під час якої зупинено транспортний засіб позивача;
після перевірки документів водія працівниками відповідача здійснено ваговий контроль, під час якого встановлено порушення норм п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме: навантаження на одиничну вісь склало 12 460 кг. при допустимій 11000 кг;
складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.11.2020 року № 039701 та довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 09.11.2020 року № 0020221;
в подальшому відповідачем складено акт № 249526 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 09.11.2020 року, у якому вказано про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;
позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарських санкцій, однак жодних пояснень, документів до відповідачів не надав;
Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки 24.12.2020 року прийняло оскаржувану постанову;
у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України;
у пункті габаритно-вагового контролю використовувалися ваги автомобільні для зважування в русі, які мають сертифікат відповідності та декларацію про відповідність.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідачі у судовому засіданні заперечували проти позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Відповідачем 09.11.2020 року провадилась рейдова перевірка на підставі направлення на перевірку від 06.11.2020 року № 009225, копія якого міститься у матеріалах справи, на відрізку автодороги Н-31, під час якої зупинено транспортний засіб позивача.
Після перевірки документів водія працівниками відповідача здійснено ваговий контроль, під час якого встановлено порушення норм п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме: навантаження на одиничну вісь склало 12 460 кг. при допустимій 11000 кг.
Вказані обставини відображені у Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039701 від 09.11.2020 року, копія якого міститься у матеріалах справи.
Також відповідачем складно довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0020221 від 09.11.2020 року, копія якої міститься у матеріалах справи.
09.11.2020 року відповідачем складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 249526, у якому вказано про порушення позивачем вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної з порушенням вагових параметрів, а саме: навантаження на одиничну вісь склало 12 460 кг. при допустимій 11000 кг, без дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
Водій позивача відмовився від підпису всіх вказаних вище документів та від пояснень.
16.12.2020 року відповідач склав повідомлення про розгляд справи 24.12.2020 року, яке направив позивачу за адресою: м. Дніпро, вул. Малиновського, 60/135. Додатком до вказаного повідомлення була копія акту № 249526.
Повідомлення про розгляд справи вручено позивачу 30.12.2020 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
24.12.2020 року Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки прийняло оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
У відповідності до п.9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
У відповідності до вимог пунктів 26 та 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Положення № 1567), справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач про розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, який відбувся 24.12.2020 року, повідомив позивача рекомендованим листом, який направлено поштою.
Однак вказаний лист відповідача отримано позивачем лише 30.12.2020 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.
Таким чином, відповідач здійснив розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу без наявності належних доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
Суд вважає, що не повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу порушило права останнього на участь в процесі прийняття рішення, позбавив права на заслуховування позиції позивача та на подання відповідних клопотань та доказів; позбавив можливості ознайомитися з Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 249526 від 09.11.2020 року, який був додатком до повідомлення про розгляд справи.
У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення відповідача про розгляд справи про накладення штрафу.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам п.9 ч.2 ст. 2 КАС України.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
У відповідності до вимог абз. 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, штраф передбачений абз. 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовується до автомобільних перевізників.
Згідно копії товарно-транспортної накладної від 09.11.2020 року № 89144445, яка надана відповідачем та яка була надано під час перевірки 09.11.2020 року водієм транспортного засобу і була наявна у відповідача під час винесення оскаржуваної постанови, автомобільним перевізником є ТОВ «Стальбудком».
Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Позивач є лише власником транспортного засобу, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яка міститься у матеріалах справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що автомобільним перевізником є інша особа ніж ТОВ «Стальбудком», зокрема позивач.
За вказаних обставин суд доходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацем 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не перевізником.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем під час прийняття рішення допущено порушення вимог п.9 ч.2 ст. 2 КАС України, то суд вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судом відхиляється довод позивача про те, що у відповідача були відсутні документи на законність використання зважувального обладнання, з наступних підстав.
У матеріалах справи містяться копія сертифікату відповідності вагів та декларація про відповідність № 2052.
Стосовно інших доводів сторін, які викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що належним відповідачем у справі є саме Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, оскільки саме остання прийнято оскаржуване рішення.
У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на Укртрансбезпеку, оскільки Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не має статусу юридичної особи.
Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.12.2020 року № 226320.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 2270 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17 березня 2021 року.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 17.03.2021 року
Помічник судді Лісна А.М.