11 березня 2021 року Справа № 160/15253/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Кожевніка Д.В., представника відповідача - Кравченко П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
17.11.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1691к від 15.10.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП» щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від служби у поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №282 о/с від 19.10.2020 «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з 20.10.2020 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 70000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області №282 о/с від 19.10.2020 року було звільнено позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області №1691к від 15.10.2020 року. Вказаному звільненню передувало проведення службового розслідування за фактами можливих порушень позивачем службової дисципліни, призначення та проведення якого організовано на підставі наказу начальника ГУНП в Дніпропетровській області №1487 від 20.08.2020 року. Також, позивач зазначив, що вказане службове розслідування організовано внаслідок повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України, які позивачем фактично не скоювались, про що останній активно доводить свою невинуватість. На момент застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення з органів Національної поліції досудове розслідування не закінчено, вини позивача у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доведено. Позивач не погоджується із застуванням до нього дисциплінарного стягнення та вважає своє звільнення передчасним та незаконним, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18.11.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 18.11.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
14.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12.01.2021 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що з метою повного і всебічного з'ясування обставин за фактом порушення позивачем службової дисципліни відповідачем було проведено службове розслідування. В результаті аналізу зібраних матеріалів службового розслідування дисциплінарною комісією ГУНП встановлено наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, у зв'язку з чим останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. Таким чином, при винесенні оскаржуваного наказу відповідач діяв правомірно та у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
18.01.2021 року через систему «Електронний суд» та 19.01.2021 року засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву та вважає їх безпідставними, суперечливими та такими що не відповідають вимогам чинного законодавства.
19.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
05.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
23.02.2021 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
11.03.2021 року у судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповідях на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщено (у зв'язку з проведенням реорганізації) капітана поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Дніпровського відділення поліції Кам'янського відділу поліції, звільнивши з посади інспектора того ж відділення поліції, присвоївши спеціальний жетон (0044846), що підтверджується копією витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 352 о/с від 09.12.2016 року, що наявна в матеріалах справи.
19.08.2020 року до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла інформація, що цієї ж доби працівником Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, спільно з працівниками відділу прокуратури в Дніпропетровській області та співробітниками Дніпропетровського управління ДБВ НП України, у рамках кримінального провадження № 62020170000000191, відкритого 13.02.2020 року із первинною кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 365 КК України, на підставі ухвал Октябрського районного суду м. Полтави, організовано проведення окремих слідчих дій (обшуки) за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Підставою проведення зазначених обшуків слугувало надходження до суду відповідного клопотання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, у якому останній посилався на обставини відкриття вищевказаного кримінального провадження, які вказують на те, що дільничний офіцер поліції сектору превенції Дніпровського відділення поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 спільно з поліцейським логістики цього ж відділення поліції сержантом поліції ОСОБА_2 у приміщенні поліцейської станції Дніпровського відділення поліції Кам'янського відділу поліції ГУНП, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , застосували психологічний вплив до громадянина ОСОБА_3 , водночас погрожуючи останньому застосуванням подальшого психологічного та фізичного впливу, з метою отримання від останнього відповідних свідчень щодо визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом протиправного (шахрайського) заволодіння мобільним телефоном моделі «NOMI I244» ОСОБА_4 , який фактично ніколи не належав останньому.
З метою повної і всебічної перевірки вищевказаної інформації, на підставі вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 20.08.2020 року № 1487 «Про організацію проведення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактами можливих порушень службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 , поліцейським з логістики цього ж відділення поліції сержантом ОСОБА_2 , а також іншими поліцейськими Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП.
18.09.2020 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1657 внесено зміни до наказу від 20.08.2020 року №1487 в частині складу дисциплінарної комісії.
18.09.2020 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1667 продовжено строк проведення службового розслідування до 20.10.2020 року.
13.10.2020 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області внесено зміни до наказу від 20.08.2020 року №1487.
13.10.2020 року Дисциплінарною комісією ГУНП оформлено висновок «Про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП», відповідно до якого дисциплінарною комісією пропонується зокрема:
«1.Факт порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП вважати таким, що знайшов своє об'єктивне підтвердження, в їх діях наявність дисциплінарних проступків встановленими, а службове розслідування завершеним.
2. За порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, п. 1, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно - етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції, застосувати до дільничного офіцера поліції сектору превенції Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.»
Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області №1691к від 15.10.2020р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП» за порушення службової дисципліни, недотримання вимогп. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», присяги працівника поліції, п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, абз. 1, 2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2019 року №1179, посадових інструкцій, вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у здійсненні службової діяльності, не передбаченої посадовими інструкціями, що у подальшому призвело до недотримання професійно-етичних якостей поліцейського, що у свою чергу призвело до приниження авторитету органу Національної поліції, застосувати до дільничного офіцера поліції сектору превенції Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області №282 о/с від 19.10.2020 року «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (0044876) дільничного офіцера поліції сектору превенції Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП, звільнено за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 20.10.2020 року.
Позивач вважає п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1691к від 15.10.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП» та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №282 о/с від 19.10.2020 «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 протиправними та такими, що винесено в порушення вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».
Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі ст. 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Закону №580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 7 Закону №580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.
У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками.
За приписами ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Поняття службової дисципліни закріплено ст.1 Дисциплінарного Статуту, де зазначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 ст.1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016р. № 1179, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст.11 Дисциплінарного Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частинами 1-3 ст.13 Дисциплінарного Статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч.1-2, 10 із ст.14 Дисциплінарного статуту службовим розслідуванням є діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893), визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до п.2 розділу II Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що отримання відповідачем інформації (рапорт заступника начальника ГУНП від 19.08.2020 року та лист т.в.о начальника департаменту внутрішньої безпеки (Дніпропетровське управління) від 19.08.2020 року № 4157/42-03/02-2020) про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 365 КК України та повідомлення позивачу про підозру, є достатньою підставою для призначення та проведення службового розслідування.
Відповідно до п.4 розд.V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Судом встановлено, що у висновку про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП» від 13.10.2020 року, затвердженого начальником ГУНП в Дніпропетровській області від 13.10.2020 року, вказано, що поліцейський з логістики Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП сержант поліції ОСОБА_2 за попередньою змовою з дільничним офіцером поліції Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 , явно виходячи за межі наданих їм за посадами прав чи повноважень, що виразилось у застосуванні психологічного насильства відносно ОСОБА_3 , та погроз застосування подальшого психологічного, та можливо і фізичного насильства, отримали від ОСОБА_3 , який піддавшись такому психологічному впливу, побоюючись продовження застосування до нього психологічного насильства або можливого застосування фізичного насильства, які сприйняв як реальні, визнання вини у заволодінні шахрайським шляхом мобільним телефоном ОСОБА_4 , підписання відповідних процесуальних документів, з'явлення за викликом ОСОБА_2 до слідчого та суду, і нерозголошення відомостей про вказані домовленості, що призвело до: оголошення 21.02.2020 року повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння ним шахрайським шляхом мобільного телефону «NOMI І244», тобто майном, яке фактично ніколи не належало ОСОБА_4 , і подальше направлення відносно ОСОБА_3 обвинувального акту до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, тобто безпідставному звинуваченні ОСОБА_3 у вчиненні злочину; визнання вини останнім у вчиненні злочину, який він не скоював і тому до нього не може бути застосовано державний примус у вигляді покарання за скоєний злочин; самостійної відмови останнього всупереч власним інтересам від правової допомоги захисника; виникнення прав та покладання на нього обов'язків підозрюваного і обвинуваченого, пов'язаних з певними обмеженнями Конституційних прав, а також формування у свідомості останнього, можливості безкарно діяти працівникам правоохоронних органів, з перевищенням або зловживанням службових повноважень, у тому числі шляхом застосування насильства або погрози застосування насильства над особами задля досягнення власного інтересу, за рахунок використання повноважень, наданих за посадою в правоохоронному органі, тобто до імітування вчинення злочину, незаконного притягнення завідомо невинного до відповідальності та підриву авторитету центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції України, в особі Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, тобто до настання тяжких наслідків.
Щодо доводів позивача про те, що його звільнено зі служби в поліції у зв'язку з повідомленням про підозру у кримінальному провадженні та наведення позивачем обґрунтувань щодо штучного створення обвинувачення слідчим та оперативним працівником та очевидної необґрунтованості підозри, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія ГУНП не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред'являються до поліцейських та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Крім того, суд зазначає, що суд також не наділений повноваженнями при розгляді даної справи надавати оцінку обґрунтованості врученої позивачу підозри.
Суд зазначає, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Суд звертає увагу, що набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, є підставою для звільнення поліцейського зі служби відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Разом з тим, судом встановлено, що позивача звільнено зі служби за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Суд зазначає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Суд звертає увагу, що предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
Суд також враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд звертає увагу, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
Аналогічні висновки містять в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 року по справі №805/623/16-а, від 25.04.2018 рокуу справі №800/547/17, від 22.03.2019 рокуу справі 804/676/18, від 22.11.2019 рокуу справі 826/6107/18, від 31.03.2020року у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 року№2240/2329/16.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що останній наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями, які не пов'язані з реалізацією правоохоронної функції, а саме, проведенням оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства, з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявна копія посадової інструкції позивача, затвердженої 17.01.2020 року, відповідно до якої, дільничний офіцер поліції Дніпровського відділення поліції Кам'янського ВП ГУНП належить до категорій фахівців. Також вказаною інструкцією визначено, завдання, обов'язки, повноваження, права та відповідальність посади на якій перебував позивач.
При цьому, суд зазначає, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що своїми умисними діями, що виразилися у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства над потерпілим, що призвело до настання тяжких наслідків. Тобто, з вказаного вбачається, що позивач вчинив дії, виходячи за межі своїх прав та повноважень.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 20.10.2020 року по дату прийняття судового рішення по справі включно, не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від попередніх вимог.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно пункту 3 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4, моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень позивачу заподіяно моральну шкоду.
Крім цього, суд вважає необґрунтованою також суму, яку позивач оцінив у моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн., оскільки розмір моральної шкоди встановлений до внутрішнього переконання особи не може бути обґрунтованим та належним фактом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наслідками розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що при винесенні оскаржуваних наказів відповідач діяв в межах чинного законодавства а тому, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до ст.56 Конституції України право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди виникає у разі встановлення незаконності рішень або протиправності дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20-а, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 17.03.2021 року.
Суддя М.В. Дєєв