16 березня 2021 року Справа № 160/16901/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.12.2020р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати наказ від 28.10.2020р. № 4-11389/15-20-СГ; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 28.08.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений законодавством термін до одного місяця.
В обґрунтування позову зазначено, що за результатами розгляду клопотання позивача від 25.08.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, відповідачем видано наказ від 28.10.2020р. № 4-11389/15-20-СГ « Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Підставою для прийняття вищезазначеного наказу зазначено, що на запитувану земельну ділянку, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, видано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» іншій особі, згідно з поданими клопотанням та графічними матеріалами. Позивач зазначає, що законодавством визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в свою чергу підставою відмови винесення наказу «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» іншій особі серед цих підстав не має.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 22.12.2020 р. на адресу суду 05.01.2021р. надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час видання наказу від 28.10.2020р. № 4-11389/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме для уникнення конфлікту у зв'язку з тим, що запитувана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055, яка зареєстрована 29.10.2014р. в Державному земельному кадастрі на підставі розробленого ТОВ «Приватна земельна компанія» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та заяви про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 від 29.10.2014р. Відповідач наголошує, що саме ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України, першою отримано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, яка входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055.
28.01.2021р. позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
02.03.2021р. відповідач надаслав до суду пояснення, згідно з якими просив суд у задоволенні позову відмовити.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що 25.08.2020р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (вх.№ Л-9282/0/21-20 від 28.08.2020р.). До заяви позивачем було додано, зокрема, графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, отримані з Публічної кадастрової карти України в межах земельної ділянки із кадастровим номером 1225081200:01:001:0055, що відноситься до категорії земель із цільовим призначенням - землі запасу.
За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем було прийнято наказ від 28.10.2020 № 4-11389/15-20-СГ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видано наказ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» іншій особі, згідно з поданими клопотанням та графічними матеріалами.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частина 1 статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачає, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином , вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.
Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган, який розглядає заяву, має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.
Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов'язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Так, пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.
Частиною четвертою статті 122 ЗК України, визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області згідно з положеннями частини четвертої статті 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем наказом від 28.10.2020р. № 4-11389/15-20-СГ було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видано наказ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» іншій особі, згідно з поданими клопотанням та графічними матеріалами.
Так, відповідно до наданої відповідачем копії наказу від 16.06.2014р. № 4-128/15-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір якої становить 18,6000 га, із цільовим призначенням (01.02) - для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що запитувана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055, яка зареєстрована 29.10.2014р. в Державному земельному кадастрі на підставі розробленого ТОВ «Приватна земельна компанія» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та заяви про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 від 29.10.2014р.
Так, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, суд звертає увагу на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою є стадією єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Проте, надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2019р. у справі № 206/4713/17-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки, а отже, доводи позивача про те, що права інших осіб на спірну земельну ділянку жодним чином не будуть обмежені є необґрунтованими.
Таким чином, з огляду на те, що 29.10.2014р. було здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:001:0055 до складу якої входить спірна земельна ділянка, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не має правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже була сформована за заявою ОСОБА_2 , а отже, відповідачем обґрунтовано було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що відповідачем надано належні обгрунтування правомірності прийняття наказу 28.10.2020р. № 4-11389/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39А, код ЄДРПОУ 39835428) про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В.Калита
16.03.2021
Рішення не набрало законної сили 16 березня 2021 р.
Помічник судді І.В. Калита