24 лютого 2021 року Справа № 160/16495/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про відшкодування витрат,-
09 грудня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати, пов'язані з його навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 5929 грн. 65 коп., на користь позивача військової частини НОМЕР_1 (Номер банківського рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_4 , в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), за період навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачам не здійснено відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням військовою частиною НОМЕР_1 , яка є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту України на кафедрі військової підготовки Державної спеціальної служби транспорту Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна у розмірі 5929 грн. 65 коп. Заборгованість виникла у зв'язку з відрахуванням ОСОБА_1 , а саме курсанта навчального корпусу 329 взводу кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби з університету як курсанта 2-го курсу через небажання продовжувати навчання.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/16495/20 та зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
22 грудня 2020 р. на виконання ухвали суду від 11 грудня 2020 р., позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/16495/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Відзив на позовну заяву станом на дату постановлення рішення до суду не надходив.
Відтак суд, керуючись частиною 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено відповідно до телеграми управління матеріальних ресурсів та відділу продовольчого та речового забезпечення Державної спеціальної служби транспорту України № 38-5/1р-5 від 18.02.2010, кафедра військової підготовки ДНУЗТ прикріплена на забезпечення до військової частини НОМЕР_1
19 липня 2019 року відповідно до Положення про проходження служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого указом Президента України від 3 лютого 2009 року № 60/2009 року, між Державною спеціальною службою транспорту в особі начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту полковником СЕВЕРИНОМ Олександром Петровичем та курсантом ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Державній спеціальній службі транспорту курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого Навчального закладу на період навчання.
Абзацом 8 пункту 1 вказаного контракту передбачено, що курсант ОСОБА_1 , зобов'язується відшкодувати Державній спеціальній службі транспорту витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
19.07.2019 року наказом начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) № 165 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу кафедри, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта, спеціальність: галузеве машинобудування.
23.10.2020 року курсант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби про його відрахування з кафедри у зв'язку з небажанням продовжувати подальшу службу та навчання. Наказом ректора Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна від 23.10.2020 року № 641 ст, курсанта навчального курсу 329 взводу кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби ОСОБА_1 відраховано з університету як курсанта 2-го курсу через небажання продовжувати навчання.
30.10.2020 року наказом начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (по стройовій частині) № 238 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу кафедри військової підготовки, знято з усіх видів забезпечення та направлено в розпорядження командира 26 обр м. Дніпро для подальшого проходження строкової військової служби.
Підставою для прийняття зазначеного наказу стали наказ ректора ДНУЗТ віл 23 жовтня 2020 року №641, обхідний аркуш.
Як вбачається із витягу з наказу начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна (по стройовій частині) № 238, а також довідки про суми нарахованого грошового забезпечення та довідки-розрахунку витрат на харчування ОСОБА_1 , загальна сума витрат пов'язаних з утриманням позивача складає - 5929,65 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 5 лютого 2004 року № 1449-IV (далі Закон - № 1449-IV) встановлено, Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період.
Положеннями статті 17 Закону - № 1449-IV, встановлено, що фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України, а також з інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про оборону України» від 6.12.1991 року № 1932-XII, участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженим Указом Президента України від 3 лютого 2009 року № 60/2009, визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Державній спеціальній службі транспорту та особливості проходження військової служби у воєнний час.
Пунктом 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженим Указом Президента України від 3 лютого 2009 року № 60/2009, контракт про проходження військової служби з громадянами України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, укладається на строки, передбачені частинами другою і третьою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 36 означеного положення контракт про навчання припиняється (розривається) через недисциплінованість курсанта, невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання, а також у разі відмови курсанта, який уклав контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти з підстав, передбачених підпунктами "д" і "з" пункту 1 або підпунктами "д" і "ж" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон - №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону - №2232-ХІІ видами військової служби є: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 24 Закону - №2232-ХІІ, початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Водночас, згідно з частиною 10 статті 25 Закону - №2232-ХІІ, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Пунктами 3 та 4 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання вказаного пункту 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах", яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).
Водночас, відповідно до пункту 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Водночас, як встановлено судом, абзацом 8 пункту 1 вказаного контракту передбачено, що курсант ОСОБА_1 , взяв на себе обов'язок відшкодувати Державній спеціальній службі транспорту витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 2.3 Порядку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
Судом було встановлено, що підставою для розірвання контракту з кафедрою військової підготовки спеціалістів Держспецтрасслужби стало небажання останнього проходити навчання, яке оформлено рапортом від 23.10.2020 року, що як наслідок, призвело до розірвання контракту з відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок відшкодувати позивачу витрати пов'язані з його утриманням на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту ДНУЗТ.
При цьому суд зазначає, що у даному випадку відповідач перебував на посаді публічної служби, від моменту його прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, а отже у даному випадку питання відшкодування відповідачем витрат на навчання, пов'язане із питаннями реалізації правового статусу особи.
Відтак, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби належить до питання проходження публічної служби такою особою.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2019 по справі № 810/2610/16 та від 13.03.2019 по справі № 723/18/17, а також Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.12.2018 по справі № 804/285/16, яка є обов'язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України.
Доказами, які наявні в матеріалах справи підтверджується, що загальна сума витрат на утримання відповідача склала 5929,65 грн.
Як видно з матеріалів справи, курсанти, що навчаються у на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту ДНУЗТ, яка знаходиться на забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , перебувають на державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
Суд зазначає, що відповідач є ознайомлений про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, оскільки дані зобов'язання визначені у підписаному відповідачем з позивачем контракті про навчання та відповідному рапорті, проте, вказану суму витрат, пов'язаних з утримання ОСОБА_1 під час навчання на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту ДНУЗТ, станом на час звернення позивача із позовом та на час розгляду справи відповідачем не відшкодовано.
Таким чином, сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 5929,65 грн.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги відсутність добровільної сплати відповідачем коштів на його утримання на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту ДНУЗТ , та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про відшкодування витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати, пов'язані з навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі на загальну суму 5929 грн. 65 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 65 копійок), на користь Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), за період навчання.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко