м. Вінниця
16 березня 2021 р. Справа № 120/105/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №227016 від 15.12.2020 прийнята відповідачем із порушенням норм діючого законодавства, адже габаритно-ваговий контроль транспортного засобу був проведений відповідачем за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, без урахування властивостей вантажу, а також із порушенням вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю.
Ухвалою від 12.01.2021 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд №029753 від 13.11.2020.
В іншій частині, яка стосується вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови №227016 від 15.12.2020, ухвалою від 12.01.2021 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали від 12.01.2021 отримана відповідачем 20.01.2021, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення.
Разом із тим, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
При цьому, судом враховано, що 12.03.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, однак, суд не вбачає підстав для його врахування, адже жодних доказів на підтвердження поважності причин неможливості його подання у визначений судом строк надано не було.
З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
Так, 13.11.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка 423 км + 643 м, посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1 та н/причіпу, д.н.з. НОМЕР_2 .
Під час зважування транспортного засобу марки Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1 та н/причіпу, д.н.з. НОМЕР_2 було встановлено фактичне навантаження на 1 вісь - 7785 кг, при нормативно допустимій 11000 кг, на 2 вісь - 10260 кг, при нормативно допустимій 11000 кг, на 3-ю строєну вісь - 25165 кг, при нормативно допустимих - 24000 кг та фактична маса - 43210 кг, при допустимих - 44000 кг.
За результатами проведеного вагового контролю, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №029753 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.11.2020 та Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №029753 від 13.11.2020 на суму 100 євро.
Крім того, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 15.12.2020 Подільським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову №227016 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 1700 грн., за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно із положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879).
Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879).
Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Як було встановлено судом вище, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1 та н/причіпу, д.н.з. НОМЕР_2 було встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на третю строєну вісь, а саме: 25165 кг, при нормативно допустимих - 24000 кг.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.
Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 02.08.2018 по справі №820/1420/17, від 09.08.2019 по справі №817/1051/16 та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що ж до доводів позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (зернята соняха), а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).
Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 480 кг (2% від 24 т) на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Також, п. 8.20 Глави 8 зазначених правил визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому довід позивача щодо сипучості вантажу, на думку суду, є необґрунтованим.
Крім того, суд також критично оцінює посилання позивача на те, що в акті про перевищенням транспортним засобом вагових параметрів не вірно зазначено відстань між населеними пунктами, адже дані обставини, на переконання суду, не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки жодним чином не спростовують факт перевезення вантажу із перевезенням допустимих вагових параметрів.
Як слідує із змісту позовної заяви, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної у даній справі постанови №227016 від 15.12.2020, зазначає, що відповідачем було порушено вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2016 №255. Зокрема зазначає, що відповідачем не була дотримана вимоги щодо розміщення вагового обладнання на рівній поверхні із повздовжнім та поперечним ухилом не більше 3 проміле, адже ваги були розташовані на проїзній частині, ухил якої згідно ДБН відрізняється від положення. Також зазначив, що на спеціально облаштованому майданчику були припарковані автомобілі працівників Укртрансбезпеки. Відповідні обставини, на думку відповідача, призвели до викривлення результатів зважування, що видно із розбіжностей ваги між правою та лівою сторони автомобіля. На підтвердження даних обставин відповідач долучив відповідні фотоматеріали.
Разом із тим, ознайомившись із наданими позивачем фотоматеріалами, судом встановлено, що останні жодним чином не підтверджують факт розміщення вагового комплексу безпосередньо на проїзній частині.
Крім того, на відповідних фотоматеріалах відсутні будь-які відомості щодо місця, часу та дати проведення фотозйомки.
До того ж, на фотоматеріалах зафіксовано факт проходження габаритно-вагового контролю автомобілем марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_3 , тоді як позивач є власником Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1 .
Також, із довідки про зважування із детальними показниками поосьового навантаження дійсно прослідковується відмінність показників навантаження між лівою та правою стороною транспортного засобу, однак, докази того, що така відмінність зумовлена саме ухилом покриття, на якому був розміщений ваговий комплекс, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що така відмінність показників також могла бути зумовлена нерівномірним розміщення вантажу, що перевозився позивачем.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач стверджуючи про те, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам, які до нього ставляться, зокрема щодо відсутності при зважуванні рівної поверхні із поздовжнім та поперечним ухилом менше 3 проміле, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували дані обставини.
Такими доказами, на думку суду, могли б бути матеріали фотофіксації чи відеофіксації дорожнього покриття, на ділянці дороги, на якій відповідач здійснював зважування саме належного позивачу транспортного засобу, а також документи про результати вимірювання кута нахилу дорожнього покриття.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд приходить до висновку, що постанова №227016 від 15.12.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а тому підстави для її скасування, відсутні.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 );
Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).
Повний текст рішення складено 16.03.2021.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна