ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.03.2021Справа № 910/16900/20
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
(вул. Левченка, буд.1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680)
про стягнення 72 630,10 грн.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 72 630,10 грн. по залізничній накладній №47705397 від 23.04.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2020 позовну заяву залишено без руху.
23.11.2020 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2020
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
07.12.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позовних вимог.
14.12.2020 представником позивача подано відповідь на відзив.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору №2057 на поставку руди залізної агломерації від 19.12.2019, укладеного між ПРАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Покупець) та ПРАТ "Суха Балка", оформленого залізничною накладною № 47705397 від 23.04.2020 року на адресу Позивача (одержувач вантажу, графа " 4" залізничної накладної) надійшов вантаж - руда залізна агломераційна, вантажовідправник (графа " 1" накладної) - ПРАТ "Суха Балка".
Відповідно до Статуту ПРАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА" є правонаступником у повному обсязі, майна прав та обов'язків ПАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА".
Так, 14.02.2018 р. між ПАТ "Українська залізниця" та ПРАТ "ММК Ім.ІЛЛІЧА" був укладений договір № 00039ЦТЛ-2018 про надання послуг.
01.05.2020 на підставі акту загальної форми № 49285 від 29.04.20 р. станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 53485744 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній № 47705397 від 23.04.2020 р., та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № № 485002/326 від 01.05.2020 вказано, що за документом значиться: аглоруда навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 400 кг, нетто - 70 000кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 81 700 кг, тара з брусу - 23 400 кг, нетто - 58 300 кг, що менше документа на 11 700 кг.
При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 500-700 мм, нерівномірне. Вантаж не марковано. За рухом потягу, справа, над 1-2 люками ліворуч, над 2-3 люками праворуч, над 4-5 люками ліворуч є воронкоподібні заглиблення розміром 1000 мм х 1000 мм х 700 мм в глибину вагону, що відповідає попутному акту №49285 від 29.04.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці. Вагон прибув у технічному стані несправний: праворуч, за рухом поїзду, люк 1 - прогиб з торця 20мм, люк 2 - прогиб 30мм, люк 3 - прогиб 20мм, люк 4 - прогиб 20мм, люк 5 - відсутній армувальний лист 800 х 100 мм; люк №6 - прогиб 30мм, люк 7 - прогиб 20мм. Ліворуч люк №2 прогиб торця 50мм, люк 3 прогиб з торця 30мм. Втрата вантажу можлива. Течі вантажу на станції Асланове (станція прибуття) немає.
01.05.2020 на підставі акту загальної форми №49287 від 29.04.20 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 53138202 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній № 47705397 від 23.04.2020, та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485002/327 від 01.05.2020 вказано, що за документом значиться: аглоруда навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 600 кг, нетто - 70 000кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 83 000 кг, тара з брусу - 23 600 кг, нетто - 59 400 кг, що менше документа на 10 600 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження нижче рівня бортів на 500-700 мм, нерівномірне. Вантаж не марковано. За рухом поїзда над 1-2м люками ліворуч, над 2-3 люками праворуч є воронкоподібні заглиблення розміром 700мм х 700мм х 500мм у глиб вагону, що відповідає попутному акту № 49287 від 29.04.20 р. станції Нижньодніпровськ- Вузол Придніпровської залізниці. Вагон прибув у технічному стані несправний: праворуч, за рухом поїзду, люк 3 - відсутній армувальний лист 750 х 100 мм, люк 4 прогиб 20мм. Ліворуч, люк №1 прогиб з торця 30мм, люк 4 прогиб з торця 20мм, люк 5 прогиб з торця 30мм, люк 6 прогиб з торця 30мм, люк 7 прогиб з торця 20мм. Втрата вантажу можлива. Течі вантажу на станції Асланове (станція прибуття) немає.
01.05.2020 на підставі акту загальної форми № 330 від 26.04.20 р. станції Кривий Ріг-Сорт. Придніпровської залізниці та №4-1025 від 01.05.20р. станції Асланове Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 53607313 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній № 47705397 від 23.04.2020 р., та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485002/328 від 01.05.2020 вказано, що за документом значиться: аглоруда навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 900 кг, нетто - 69 000кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 76 600 кг, тара з брусу - 23 900 кг, нетто - 52 700 кг, що менше документа на 16 300 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження нижче рівня бортів на 500-700 мм, нерівномірне. Вантаж не марковано. За рухом поїзда праворуч над 1-2м люками є воронкоподібні заглиблення розміром 1500мм х 1000мм х 500-600мм, над 4-5 люками - 1000мм х 1000мм х 500-600мм, над 6-м люком 1000мм х 700мм х 400-500мм у глиб вагону, та ліворуч, над 2-м люком заглиблення 1000мм х 1300мм х 400-500мм, над 7-м люком - 700мм х 500мм х 500мм у глиб вагону, що не відповідає попутному акту № 330 від 26.04.20 р. станції Кривий Ріг-Сорт. Придніпровської залізниці. Вагон прибув у технічному стані несправний: праворуч, за рухом поїзду, люк 1 - дірки люку 7 штук 20 х 10мм, люк 4 прогиб з торця 40мм, люк 5 - відсутній армувальний лист 75 х 100 мм, люк 6 - прогиб ліворуч 40мм, праворуч 30мм. Ліворуч: люк №1 прогиб з торця 70мм, люк 2 прогиб з торця 30мм, загнутий армувальний лист 500 х 20мм, люк 3 прогиб з торця 30мм, люк 4 загнутий армувальний лист 200 х 20мм, люк 5 загнутий армувальний лист 500 х 50мм, дірки люку 3 штуки 20 хІОмм, люк 6 загнутий армувальний лист 200 х 40мм, люк 7 зігнутий люк, щилина з торця 1300 х 20мм. Втрата вантажу можлива. Течі вантажу на станції Асланове (станція прибуття) немає.
01.05.2020 на підставі акту загальної форми № 330 від 26.04.20 р. станції Кривий Ріг-Сорт. Придніпровської залізниці та №4-1025 від 01.05.20р. станції Асланове Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 53125381 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена у накладній № 47705397 від 23.04.2020 р., та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті № 485002/329 від 01.05.2020 р. вказано, що за документом значиться: аглоруда навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара з брусу - 23 800 кг, нетто - 69 000кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 79 000 кг, тара з брусу - 23 800 кг, нетто - 55 200 кг, що менше документа на 13 800 кг.
При комерційному огляді виявлено навантаження нижче рівня бортів на 500-700 мм, нерівномірне. Вантаж не марковано. За рухом поїзда праворуч над 1-7м люками є воронкоподібні заглиблення розміром 10000мм х 1500мм х 400-500мм, та ліворуч, над 2- 4м люками заглиблення 3000мм х 1000мм х 400-500мм у глиб вагону, що не відповідає попутному акту № 330 від 26.04.20 р. станції Кривий Ріг-Сорт. Придніпровської залізниці. Вагон прибув у технічному стані несправний: праворуч, за рухом поїзду, люк 1 - прогиб 30мм, люк 2 прогиб ліворуч 40мм, прогиб з торця 30мм, люк 3 - прогиб 20мм, люк 5 - прогиб 40мм, дірки люку 100 х 20мм, 50x40мм, прогиб з торця 20мм, люк 6 - прогиб ліворуч 30мм, праворуч - 30мм, люк 7 - прогиб ліворуч 20мм, праворуч - 25мм. Втрата вантажу можлива. Течі вантажу на станції Асланове (станція прибуття) немає.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в сумі 72 630 грн. 10 коп., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у вагонах №53485744, №53138202, №53607313, №53125381.
За таких обставин Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 72 630 грн. 10 коп. вартості недостачі вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час перевезення.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення - «Вечірній Кут» до станції призначення - «Асланове Дон».
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна стороні (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до статті 6 Статуту та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна - основний перевізний документ, встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою Формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно п. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №485002/326, №485002/327, №485002/328, №485002/329 від 01.05.2020 відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом "а" статті 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрачу чи недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку нестачі руди залізної агломераційної, позивачем не враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у Постанові Вищого господарського суду України від 03 квітня 2008 № 17/301, з якої вбачається, що юридичний аналіз наведеного правового положення свідчить про те, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Суд, перевіривши розрахунок вартості втраченого вантажу окремо у кожному вагоні №53485744, №53138202, №53607313, №53125381, згідно із залізничною накладною №47705397 від 01.05.2020 (за кожним Комерційними актами №485002/326, №4485002/327, №485002/328, №485002/329, від 01.05.2020), встановив, що розрахунок Позивача є арифметично вірним, тому загальна сума втраченого вантажу в вагонах становить 72 630, 10 грн.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на суму 72 630, 10 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому Відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини Відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Аргументи відповідача, що викладені у відзиві суд розглянув і відхилив як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу на суму 72 630, 10 грн., Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 72 630, 10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (місцезнаходження: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 72 630, 10 грн. збитків у зв'язку з втратою вантажу та судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.О. Лиськов