ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2021Справа № 910/19822/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" до товариства з обмеженою відповідальністю "Канцбюро" про стягнення 67 531,87 грн.,
без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).
У грудні 2020 року приватне акціонерне товариство "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 4 березня 2020 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Канцбюро" (далі - Товариство) було укладено договір оренди приміщень під офіс по вул. Тампере № 315/20, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано об'єкт оренди - нежитлове приміщення, загальною площею 62,0 кв.м, що знаходиться на третьому поверсі будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Тампере, будинок 13-Б, під розміщення офісу. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов'язання по сплаті орендних платежів та комунальних витрат належним чином не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 59 073,13 грн., останній, посилаючись на статті 11, 509, 524, 526, 530, 533-535, 599, 611, 625, 759, 760, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 1 556,50 грн. пені, 432,79 грн. трьох процентів річних та 579,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, Підприємство просило суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
5 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог вказаної ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19822/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Вищевказаною ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
4 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства від 1 березня 2021 року на позовну заяву, в якому останнє зазначило, що, на його думку, заявлена до стягнення сума заборгованості з орендної плати є надмірною, а нараховані штрафні санкції - безпідставними. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував на те, що 9 квітня 2020 року він звернувся до Підприємства з листом про звільнення його від орендної плати на період дії карантину або до зняття заборони на проведення діяльності з реалізації непродовольчої групи товарів, встановленими постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2", з наданням проекту додаткової угоди, яка не була підписана позивачем. Крім того, відповідач заперечував проти одночасного нарахування пені та штрафу, а також проти нарахування трьох процентів річних, оскільки, на його думку розмір відсотків встановлений у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Також Товариство вказувало на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
4 березня 2020 року між Підприємством та Товариством було укладено договір оренди № 315/20, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення (три кімнати) загальною площею 62,0 кв.м, що знаходиться на третьому поверсі будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Тампере, будинок 13-Б, - для розміщення офісу.
Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 3.1 договору орендар набув право використовувати приміщення за цільовим призначенням з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення та перерахування платежів, визначених цією угодою.
Моментом передачі/прийняття приміщення в оренду є дата та час підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення. У випадку, якщо в акті передачі-приймання приміщення не зазначено час передачі/прийняття приміщення, сторони дійшли згоди вважати, що приміщення вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем в оренду о 08 год. 00 хв. за Київським часом у день складання акта передачі-приймання приміщення (пункт 3.4 цієї угоди).
Строк оренди приміщення починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акта передачі-приймання приміщення або в день, коли орендар зобов'язаний прийняти приміщення та діє з 4 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно (пункт 4.1 договору).
Згідно з пунктом 5.2 договору за оренду приміщення орендар щомісячно сплачує плату в розмірі 11 780,00 грн. з ПДВ за місяць (без врахування вартості комунальних послуг та послуг з надання доступу до джерел електропостачання) у порядку та на умовах, визначених даним договором.
Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю, щомісячно протягом всього строку оренди до моменту підписання сторонами акта зворотної передачі приміщення авансовими платежами не пізніше 5 числа місяця, за який сплачується орендна плата. Якщо останній день платежу за цією угодою припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем платежу буде вважатися банківський день, що є наступним після вихідного чи святкового дня (пункт 5.4 договору).
Пунктом 5.6 цієї угоди визначено, що при підписанні сторонами даного договору орендар протягом одного банківського дня сплачує орендодавцю гарантійний платіж в розмірі 11 780,00 грн. з ПДВ та орендну плату за перший місяць оренди у розмірі, який визначений в пункті 5.2 договору.
У пункті 5.11 договору оренди сторони погодили, що крім орендної плати орендар компенсує орендодавцю вартість комунальних (обслуговуючих) послуг за кожен календарний місяць оренди.
Відповідно до пункту 5.12 договору компенсація комунальних (обслуговуючих платежів сплачується орендарем орендодавцю щомісячно протягом всього строку оренди до моменту підписання сторонами акта зворотної передачі приміщення кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надавались комунальні (обслуговуючі) послуги. Інформація стосовно суми компенсації комунальних (обслуговуючих) платежів фіксується у відповідному акті, який орендодавець надає орендарю шляхом пересилання на електронну адресу орендаря, направлення орендарю за допомогою засобів поштового зв'язку або вручення під розписку уповноваженому представнику орендаря.
Компенсація комунальних (обслуговуючих) платежів здійснюється протягом двох банківських днів з дня отримання відповідних актів від орендодавця. Якщо останній день платежу за цим договором оренди припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем платежу буде вважатися банківський день, що є наступним після вихідного чи святкового дня (пункт 5.13 цієї угоди).
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до закінчення строку оренди. Зобов'язання сторін за даним договором оренди діють до моменту їх повного виконання (пункт 4.3 даного правочину).
Актом приймання-передачі приміщень під офіс по вул. Тампере, 13-Б у Дніпровському районі міста Києва вищезазначене нерухоме майно було передано відповідачу в оренду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов цього договору було надано відповідачу послуги з оренди спірного нерухомого майна, що підтверджується відповідними актами: від 31 березня 2020 року № 473 на суму 10 260,00 грн., від 30 квітня 2020 року № 803 на суму 10 260,00 грн., від 31 травня 2020 року № 11 780,00 грн. на суму 11 780,00 грн., від 31 травня 2020 року № 868 на суму 11 780,00 грн., від 30 червня 2020 року № 1079 на суму 11 780,00 грн., від 31 липня 2020 року № 1285 на суму 11 780,00 грн., від 31 серпня 2020 року № 1505 на суму 11 780,00 грн., від 30 вересня 2020 року № 1716 на суму 11 780,00 грн., від 31 жовтня 2020 року № 1928 на суму 11 780,00 грн., від 17 листопада 2020 року № 2143 на суму 6 675,33 грн.; а також надано комунальні послуги, що підтверджується відповідними актами по компенсації цих послуг: від 30 квітня 2020 року № 840 на суму 570,18, від 31 травня 2020 року № 1044 на суму 488,22 грн., від 30 червня 2020 року № 1254 на суму 526,08 грн., від 31 липня 2020 року № 1459 на суму 934,40 грн. від 31 серпня 2020 року № 1680 на суму 855,68 грн., від 30 вересня 2020 року № 1750 на суму 1 015,79 грн., від 31 жовтня 2020 року № 2008 на суму 707,45 грн. та від 17 листопада 2020 року № 2306 на суму 300,00 грн. Вказані документи були отримані уповноваженим представником Товариства, підписані цією особою без будь-яких заперечень та скріплені печаткою відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював часткові оплати за оренду спірного приміщення, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень: від 5 березня 2020 року № 1948 на суму 10 640,00 грн., від 5 березня 2020 року № 1949 на суму 11 780,00 грн. (гарантійний платіж), від 12 червня 2020 року № 2319 на суму 11 780,00 грн. та від 16 листопада 2020 року № 3191 на суму 10 000,00 грн.
Факт належного виконання орендодавцем своїх зобов'язань за договором оренди від 4 березня 2020 року № 315/20 підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаної угоди.
Крім того, сторонами було підписано та скріплено печатками цих підприємств акти звіряння взаємних розрахунків за період з 4 березня 2020 року по 17 листопада 2020, що також підтверджує суму заборгованості відповідача за спірний період.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Товариства з листом про дострокове припинення дії спірного договору оренди з 17 листопада 2020 року, до якого було додано акт приймання-передачі приміщень під офіс по вул. Тампере, 13-Б у Дніпровському районі міста Києва від 17 листопада 2020 року.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що Товариство своїх зобов'язань за вищевказаним правочином за період з березня 2020 року по листопад 2020 року належним чином не виконало, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 59 073,13 грн., з яких: 53 675,33 грн. - заборгованість з орендної плати, 5 397,80 грн. - заборгованість по оплаті наданих комунальних послуг.
Посилання відповідача на його звернення до Підприємства з листом про звільнення від сплати орендної плати на період дії карантину або до зняття заборони на проведення діяльності з реалізації непродовольчої групи товарів, встановленими постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2", з наданням проекту відповідної додаткової угоди, не беруться судом до уваги, оскільки Товариством не було надано жодних доказів направлення такого листа позивачу. Судом також прийнято до уваги той факт, що заборгованість з орендної плати частково сплачувалася відповідачем у спірний період згідно з вищевказаними платіжними дорученнями.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди в розмірі 59 073,13 грн., з яких: 53 675,33 грн. - заборгованість з орендної плати, 5 397,80 грн. - заборгованість по оплаті комунальних послуг, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.
Також у зв'язку з несвоєчасним виконанням Товариством передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов'язку щодо сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 556,50 грн. пені, з яких: 550,50 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 11 660,00 грн. за період з 6 липня 2020 року по 26 листопада 2020 року, 440,30 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 11 780,00 грн. за період з 5 серпня 2020 року по 26 листопада 2020 року, 312,85 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 11 780,00 грн. за період з 7 вересня 2020 року по 26 листопада 2020 року, 204,70 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 11 780,00 грн. за період з 5 жовтня 2020 року по 26 листопада 2020 року, 48,15 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 6 675,33 грн. за період з 5 листопада 2020 року по 26 листопада 2020 року, а також штраф у розмірі 5 890,00 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.2.2 договору оренди передбачено, що у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на день відповідного порушення за кожний календарний день прострочення платежу.
У той же час судом встановлено, що за змістом пункту 5.4 договору 5 число місяця визначено сторонами як останній день, в який відповідач повинен сплачувати щомісячні орендні платежі. Відтак, цей день позивачем було включено до вищезазначеного періоду прострочки платежів помилково.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, яка підлягає стягненню з Товариства на користь позивача, є пеня в розмірі 1 546,59 грн., нарахована у зазначені позивачем в його розрахунку періоди, за виключенням вказаних днів, передбачених для сплати заборгованості, а саме: 5 серпня 2020 року, 5 жовтня 2020 року та 5 листопада 2020 року, які відповідач помилково включив у розрахунковий період.
Разом із тим, у задоволенні вимог Підприємства про стягнення з відповідача пені у розмірі 9,91 грн. слід відмовити.
У разі порушення орендарем строку орендної плати понад 15 календарних днів, орендар повинен сплатити орендодавцю також штраф у розмірі 10 % від суми орендної плати за кожне порушення строків сплати.
Суд погоджується із розміром штрафу в сумі 4 712,00 грн., нарахованого позивачем за період з липня по жовтень 2020 року на суми заборгованості у розмірі 11 780,00 грн. Водночас штраф, нарахований Товариством за листопад 2020 року має бути нарахований на суму заборгованості у розмірі 6 675,33 грн. і складає 667,53 грн.
Отже, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5 379,53 грн. У той же час у задоволенні вимог Підприємства про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 510,47 грн. слід відмовити.
Посилання Товариства на те що, на його думку, нарахування позивачем одночасно пені та штрафу є подвійним стягненням і разом застосовуватися не можуть, спростовуються судом з огляду на наступне.
У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2019 року в справі № 917/194/18, від 9 лютого 2018 року 2018 в справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року в справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року в справі № 922/1720/17.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів та комунальних витрат, позивач просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 389,13 грн. та 529,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих у вищевказані періоди на відповідні суми вказаних прострочених орендних платежів згідно з наданим позивачем розрахунком, а також просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 43,66 грн. та 50,06 грн. інфляційних втрат за прострочення по оплаті комунальних послуг.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлені Підприємством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по оплаті комунальних послуг, а також інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату орендних платежів, є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.
Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми трьох процентів річних, нарахованої за несвоєчасну оплату орендних платежів, останнім було допущено арифметичні помилки та вказано, що сума цієї компенсаційної виплати становить 389,13 грн., тоді як обґрунтованою, арифметично вірною сумою цієї компенсаційної виплати є 386,65 грн. Крім того, позивач помилково включив до свого розрахунку останні дні, передбачені для сплати щомісячних орендних платежів, а саме: 5 серпня 2020 року, 5 жовтня 2020 року та 5 листопада 2020 року.
Відтак, стягненню з Товариства на користь Підприємства підлягає сума трьох процентів річних у загальному розмірі 430,31 грн. та сума інфляційних втрат у загальному розмірі 579,46 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2,48 грн. трьох процентів річних слід відмовити.
Заперечення відповідача проти нарахування трьох процентів річних, оскільки, на його думку, розмір цих відсотків встановлений сторонами в договорі у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, також оцінюються судом критично, оскільки проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, носять компенсаційний характер та не є штрафними санкціями.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
У зв'язку з цим вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У своєму попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, Підприємство просило суд стягнути з відповідача суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Разом із своєю позовною заявою Підприємство подало суду докази понесення ним витрат на правничу допомогу на загальну суму 10 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2014 року між Підприємством та адвокатським об'єднанням "Юрдана" (далі - Об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт - прийняти її та оплатити вартість отриманих послуг за цією угодою.
За пунктом 5.1 цього договору вартість послуг Об'єднання (гонорар) за цим договором, термін оплати послуг, а також конкретний перелік та обсяг робіт останнього визначається у кожному конкретному випадку за домовленістю сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного правочину.
Відповідно до додаткової угоди № 3 до цього правочину дане Об'єднання та його адвокати здійснюють підготовку та подання позовної заяви про стягнення коштів з Товариства за договором оренди від 4 березня 2020 року № 315/20. Вартість послуг Об'єднання за підготовку і ведення справи клієнта в суді становить 3 333,33 грн. (разом з ПДВ) за одну годину роботи адвоката Об'єднання.
Звітом про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року визначено, що загальна кількість витраченого часу на виконання вищевказаних послуг з надання правової допомоги склала 3 години.
1 грудня 2020 року між Товариством та Об'єднанням було підписано акт приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 10 000,00 грн.
На підтвердження того, що Данилкіна Поліна Миколаївна, яка надавала правову допомогу, є адвокатом Об'єднання, до позовної заяви було додано: копію відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 лютого 2016 року № ДН 4721, а також копію ордеру від 20 листопада 2020 року серія КВ № 414474, виданого Об'єднанням, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів Підприємства в суді.
Судом встановлено, що Товариство сплатило на рахунок Об'єднання 10 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 1 грудня 2020 року № 2087.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що заявлений позивачами розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірними із наданими адвокатом послугами.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За висновками суду, заявлений позивачами до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.
З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, витраченого адвокатом часу (3 години), беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, а також на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в справі № 910/19681/20 у розмірі 7 500,00 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Канцбюро" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 3Г, офіс 111; ідентифікаційний код 39323214) на користь приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" (02105, місто Київ, вулиця Тампере, будинок 13-Б; ідентифікаційний код 32306302) 53 675 (п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 33 коп. орендної плати, 5 397 (п'ять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 80 коп. компенсації за комунальні послуги, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 430 (чотириста тридцять) грн. 31 коп. трьох процентів річних, 5 379 (п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 53 коп. штрафу, 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 59 коп. пені, 2 085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 74 коп. судового збору, а також 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Канцбюро" пені у розмірі 9,91 грн., штрафу в сумі 510,47 грн. та трьох процентів річних у розмірі 2,48 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 березня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко