ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.03.2021Справа № 910/14076/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРРЕНТ ГРУП"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ"
про визнання протиправним та скасування наказу
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники сторін:
від позивача: Синяківська О. В.
від відповідача: Юрченко О.В.
від третьої особи: Дранчук І. Я.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРРЕНТ ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 серпня 2020 року № 2886/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 15.10.2019 задоволено частково та скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що скарга, за результами розгляду якої видано оскаржуваний наказ, подана неправомочною особою, порушенням відповідачем при видачі оскаржуваного наказу статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо належності скаржника, крім того, всупереч пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідачем не враховано, що на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 позовну заяву ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
12.10.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Разом із наведеною заявою подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до якої позивач просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (Україна, 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, ВУЛИЦЯ СМЕТАНІНА, будинок 3-А) (далі - третя особа, ПАТ "УКР/ІН/КОМ").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14076/20, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.11.2020 о 12:40 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ".
09.11.2020 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.
09.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали суду.
09.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення на письмові пояснення третьої особи.
09.11.2020 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У підготовче засідання, призначене на 09.11.2020, з'явилися представники позивача та третьої особи. Представник відповідача у підготовче засідання 09.11.2020 не з'явився.
Суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи, заяву про виконання ухвали суду позивача та пояснення позивача на письмові пояснення третьої особи, подані 09.11.2020 через відділ діловодства суду.
Позивач у підготовчому засіданні 09.11.2020 подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження судом відхилено, оскільки подання такого клопотання під час розгляду справи за правилами загального позовного провадження не передбачено законом.
У підготовчому засіданні 09.11.2020 здійснювався розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Представник позивача у підготовчому засіданні 09.11.2020 вирішення цієї заяви залишив на розсуд суду.
Представник третьої особи щодо заяви Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача заперечував повністю.
Зазначена заява Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" буде вирішена судом в наступному підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні 09.11.2020 суд оголосив перерву до 23.11.2020 до 14:20 год.
10.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов лист.
10.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
17.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.11.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
Підготовче засідання, призначене на 23.11.2020, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 призначено підготовче засідання у справі на 14.12.2020 о 12:00 год.
09.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла інформація до відома суду.
11.12.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява в порядку ст. 170 ГПК України.
У підготовче засідання, призначене на 14.12.2020, з'явилися представники позивача та третьої особи. Представник відповідача у підготовче засідання 14.12.2020 не з'явився.
Представник позивача у підготовчому засіданні подав відповідь на письмові пояснення 3-ої особи.
Відповідь позивача на письмові пояснення 3-ої особи залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.
У підготовчому засіданні 14.12.2020 суд розглянув та відхилив заяву Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" про його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, яке надійшло 09.11.2020 через відділ діловодства суду.
Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та з процесуальних питань, подані учасниками справи через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні, призначеному на 14.12.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 18.01.2021 о 14:40 год.
18.01.2021 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення.
Судове засідання, призначене на 18.01.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.
З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.
Після виходу судді Гумеги О.В. з лікарняного суд дійшов висновку при призначення розгляду даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021 о 10:40 год.
У судове засідання, призначене на 10.03.2021, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник третьої особи повідомив суд, що 18.01.2021 через відділ діловодства суду подані додаткові письмові пояснення третьої особи.
Суд долучив до матеріалів справи наведені додаткові письмові пояснення третьої.
У судовому засіданні 10.03.2021 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 10.03.2021 суд заслухав вступне слово позивача, відповідача та третьої особи.
Стислий виклад позиції учасників справи.
Позивач (ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП") позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 серпня 2020 року № 2886/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 15.10.2019 задоволено частково та скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною, - підтримав у повному обсязі з огляду на таке.
Оскаржуваний Наказ (далі - Наказ або Наказ від 25.08.2020 № 2886/5) видано Мін'юстом за результатами розгляду скарги від 15.10.2019, поданої ПАТ "УКР/ІН/КОМ" (третя особа), про скасування, зокрема, рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревської Яни Володимирівни (далі - державний виконавець Шкляревська Я.В.) від 25.09.2019 №№ 48847423 та 48847661 про припинення іпотеки та заборони відчуження нежитлового приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15,15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136.
Скаргу підписано представником ПАТ "УКР/ІН/КОМ" за довіреністю К.Г.Лук'яненко. Довіреність № 022/02 від 16.12.2019 видано адвокату Лук'яненко К.Г. на всі необхідні дії ПАТ "УКР/ІН/КОМ" в особі Голови правління ПАТ "УКР/ІН/КОМ" А.М. Ільюченко. Голова правління, відповідно до документів, поданих до Скарги, призначена на посаду Позачерговими загальними зборами ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017.
Проте позивач вважає, що Скаргу до Мін'юсту подано неправомочною особою.
На твердження позивача, Голова правління, призначена зборами акціонерів після 24.12.2015, не є правомочною особою щодо представництва Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" (далі - Банк). Надання довіреностей від такої неправомочної особи не породжує будь-яких наслідків та не дає підстав виконувати представницькі функції Банку.
Позивач також зазначив, що вимоги до оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено, передбачені пунктами 1-6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Абзац 8 частини 5 цієї статті визначає, зокрема, вимоги до оформлення доданих до скарги копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором.
Відповідно до абз. 9 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Позивач зазначив, що ПАТ "УКР/ІН/КОМ" не є правонаступником банківської установи - Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК", яка є стороною Кредитної угоди від 05.09.2008 № 4675 та стороною Договору іпотеки від 19.08.2014, за яким в іпотеку було передане нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15, 15а) загальною площею 338,1 кв.м за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136.
Отже, на твердження позивача, звертаючись зі Скаргою до Мін'юсту, третя особа (ПАТ "УКР/ІН/КОМ") не довела наявності обставин, які б підтверджували порушення оскаржуваними реєстраційними діями її прав. В такому випадку, на думку позивача, Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) не повинна була приймати скаргу до розгляду, а у випадку прийняття - відмовити у задоволенні скарги.
Крім того, станом на дату надання Колегією Висновку від 12.06.2020 спірне нерухоме майно перебувало під іпотекою третьої особи ОСОБА_1 .
Станом на дату видачі Наказу (25.08.2020) відбулася державна реєстрація права на нерухоме майно за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується, а саме за ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП".
Отже, на думку позивача, при видачі Наказу порушено приписи пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.
З огляду на наведене, позивач вважає, що оскаржуваний Наказ прийнятий органом державної влади з порушенням вимог чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері оскарження реєстраційних дій державних реєстраторів щодо об'єктів нерухомого майна, а отже є незаконним та підлягає скасуванню.
Позивач також зазначив, що є власником приміщень щодо яких державим реєстратором винесені рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, відтак оскаржуваний Наказ вплине на право власності позивача.
Відповідач (Мін'юст) заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.
На підставі висновку Колегії від 12.06.2020 та відповідно до ч. 3 ст. 26, пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін'юстом було видано Наказ від 25.08.2020 № 2886/5, яким скаргу ПАТ "УКР/ІН/КОМ" від 15.10.2020 № 35775-33-19 задоволено частково та скасовано рішення від 25.09.2019 №48847423, №48847661, прийняті державним виконавцем Шкляревською Я.В.
Колегія, розглянувши Скаргу, встановила, що оскаржувані рішення від 25.09.2019 №48847423, №48847661 прийняті державним виконавцем Шкляревською Я.В. за результатом розгляду заяв ОСОБА_2 , до яких не додано будь-яких електронних копій документів.
Колегія встановила, що під час розгляду заяв ОСОБА_2 та прийняття оскаржуваних рішень від 25.09.2019 №48847423, №48847661 державним виконавцем Шкляревською Я.В. не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Також державним реєстратором не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в державній реєстрації та не прийнято відповідних рішень, оскільки заяви щодо припинення іпотеки та заборони стосовно об'єкта 1 було подано ОСОБА_2 , яка згідно з відомостями Державного реєстру прав не була іптекодержателем, власником, або іншим правонабувачем та стороною правочину, у якої виникло, перейшло чи припинилося речове право щодо зазначеного об'єкту нерухомого майна. При цьому до таких заяв не додано будь-яких електронних копій документів, чим порушено вимоги пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, пункту 1 частини 1 статті 23, пунктів 2, 5 частини 1, частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, Колегія дійшла висновку, що оскільки оскаржувані рішення від 25.09.2019 №48847423, №48847661 прийняті державним виконавцем Шкляревською Я.В. з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, зазначені рішення підлягають скасуванню.
Таким чином, Наказ від 25.08.2020 № 2886/5 прийнятий Мін'юстом відповідно та на підставі норм законодавства.
Третя особа (ПАТ "УКР/ІН/КОМ") заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.
19.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого, в забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, ПАТ "Окнаб Фешін Індастрі" за Кредитною угодою № 4575 від 05.09.2008, ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй майно: нежитлове приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15, 15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 136 .
В подальшому Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (скорочене найменування ПАТ "УКР/ІН/КОМ"), яке, на твердження третьої особи, є набувачем всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" та Публічного акціонерного товариства "УКРІНКОМ".
Третя особа зазначила, що боржник за Кредитною угодою № 4575 від 05.09.2008 своє зобов'язання не виконав, відтак, зобов'язання, яке забезпечене іпотекою зазначеного нерухомого майна, не виконане і, відповідно, правовідносини іпотеки між сторонами припинені не були.
Третя особа вважає, що державним реєстратором Шкляревською Я.В. було незаконно та безпідставно припинено іпотеку та заборону на відчуження вищезазначеного нерухомого майна, оскільки оскаржувні рішення державного реєстратора не відповідають вимогам п. 1 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1, ч. 7 ст. 18, абз. 3 ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Третя особа зазначила, що в результаті незаконних дій державного реєстратора Шкляревської Я.В. порушено її права та законні інтереси, оскільки ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є іпотекодержателем щодо вищезазначеного нерухомого майна і за рахунок предмету іпотеки має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за кредитними договорами.
Зазначаючи про безпідставність поданого позивачем позову, третя особа вказала, що позивачем не спростовано висновки, зроблені Колегією Мін'юсту, на підставі яких видано оскаржуваний Наказ.
Третя особа вважає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 925/698/16 не є преюдиційною для даної справи № 910/14076/20, оскільки суб'єктний склад справи № 925/698/16 та даної справи № 910/14076/20 не є тотожним.
Крім того, на думку третьої особи, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові не надала висновків щодо застосування норм статті 104 Цивільного кодексу України, глави 50 Цивільного кодексу України, статей 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що, в свою чергу, вказує, що виключна правова проблема, яка була виявлена у справі №925/698/16, Великою Палатою Верховного Суду вирішена не була. Відтак, висновки Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у п. 255-259 постанови) не можуть бути застосовані судами нижчих інстанцій, оскільки є лише оціночними судженнями Великої Палати Верховного Суду.
Третя особа вважає, що твердження позивача про встановлення у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 відсутності переходу будь-яких зобов'язань від Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" не відповідають дійсності. За доводами третьої особи, внаслідок позбавлення ліцензії на право здійснення банківської діяльності Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" втратило права та обов'язки банку, але юридична особа не втратила прав та обов'язків, що пов'язані з його діяльністю.
Разом з цим, третя особа посилалсь на обставини, які були предметом розгляду інших судових справ, зокрема, № 826/14033/17, № 826/11199/16, № 826/15260/17.
Третя особа вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/12272/19, на яке позивач посилається у позовній заяві, не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки ПАТ "УКР/ІН/КОМ" не було учасником справи № 910/12272/19, факт наявності у ПАТ "УКР/ІН/КОМ" права вимоги за кредитною угодою у справі № 910/12272/19 не досліджувався.
Щодо наявності прав на об'єкти нерухомого майна, щодо яких, на думку третьої особи, прийнято незаконні рішення, третя особа звернула увагу, що ПАТ "УКР/ІН/КОМ" звернулось до Колегії зі Скаргою 18.10.2019. Перепланування приміщень, що були виведені з іпотеки, та подальше переоформлення права власності за третіми особами здійснювалось вже після подачі Скарги. Позивач оформив право власності на ці приміщення 10.07.2020. Тобто, на момент звернення ПАТ "УКР/ІН/КОМ" до Колегії зі Скаргою, право вимоги за Кредитною угодою № 4675 від 05.09.2008 належало ПАТ "УКР/ІН/КОМ" і оскаржувані рішення порушували права та законні інтереси третьої особи.
Позивач у поясненнях на пояснення третьої особи зазначив, що у позовній заяві ним обгрунтовано відсутність у ПАТ "УКР/ІН/КОМ" правових підстав бути належним скаржником по вимогам, викладеним у Скарзі. Позивач вказав, що в порушення норм ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.215 року №1128, Колегія Мін'юсту здійснила розгляд Скарги, не дослідивши попередньо, чи наявні підстави для відмови в її задоволенні.
Як зазначив позивач, третя особа у своїх письмових поясненнях не спростовує такі факти, що стали підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права, а просто надає їм власну суб'єктивну оцінку.
Щодо порядку набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомості (реєстраційний номер 1924490780000, 1924522800000), про що в письмових поясненнях зазначила третя особа, то такий порядок не є предметом спору, а відтак і предметом доказування у даній справі.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що оскаржуваний Наказ прийнятий органом державної влади з порушенням вимог чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері оскарження реєстраційних дій державних реєстраторів щодо об'єктів нерухомого майна, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги обгрунтовано відсутністю у ПАТ "УКР/ІН/КОМ" (заявника Скарги, за результатами розгляду якої видано оскаржуваний Наказ) правових підстав бути належним скаржником по вимогам, викладеним у Скарзі.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 року у справі №925/698/16, позивач відзначив, що до ПАТ "УКР/ІН/КОМ" не перейшли права і обов'язки за кредитними договорами та угодами про забезпечення зобов'язання, укладеними між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" та ПАТ "Окнаб Фешін Індастрі", ТОВ "О.М.С.", ОСОБА_3 .
Позивач також звернув увагу, що відзив не містить вказівки на незгоду відповідача щодо висновків позивача про порушення Колегією Мін'юсту порядку розгляду скарги ПАТ "УКР/ІН/КОМ" на рішення від 25.09.2019 № 48847423, № 48847661, щодо правового статусу ПАТ "УКР/ІН/КОМ" як правонаступника прав і обов'язків банківської установи, щодо статусу ПАТ "УКР/ІН/КОМ" неналежного заявника по Скарзі.
У судовому засіданні 10.03.2021 судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Під час дослідження доказів представник третьої особи з дозволу суду ставив запитання представнику позивача. Представник позивача надав відповіді на поставлені запитання.
Представник третьої особи з дозволу суду надав репліку.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судових дебатах представники позивача, відповідача та третьої особи виступили з промовами (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.03.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (далі - ПАТ "УКР/ІН/КОМ", скаржник, третя особа) в порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", звернулося до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач) зі скаргою від 15.10.2019, що зареєстрована в Мін'юсті 15.10.2019 за № 35775-33-19 (далі - Скарга), відповідно до якої просив:
"1. Прийняти та розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ".
2. Скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревської Яни Володимирівни від 25.09.2019 рою.-, індексний номер 48847423, про припинення іпотеки нежитлового приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15,15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136.
3. Скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревської Яни Володимирівни від 25.09.2019 року, індексний номер 48847661, про припинення заборони відчуження нежитлового приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15,15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136.
4. Скасувати Рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 30.09.2019 року індексний номер 48930955 про державну реєстрацію права власності за Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "Ей.Ен.Пі.ТРЕЙД ЛТД" нежитлового об'єкта з реєстраційним номером № 1924490780000 загальною площею 268 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 136.
5. Скасувати Рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаруса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни від 30.09.2019 року індексний номер 48934321 про державну реєстрацію права власності за Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "Ей.Ен.Пі.ТРЕЙД ЛТД" нежитлового об'єкта з реєстраційним номером № 1924522280000 загальною площею 70,1 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 136.
6. Відновити записи в Державному реєстрі прав, що існували до внесення незаконних реєстраційних дій".
25.08.2020 Мін'юстом видано Наказ № 2886/5, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" від 15.10.2019 задоволено частково, скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Зазначений Наказ видано на підставі Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 12.06.2020 (далі - Висновок).
Позивач вважає, що Наказ від 25.08.2020 № 2886/5 видано з порушенням норм чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері оскарження реєстраційних дій державних реєстраторів щодо об'єктів нерухомого майна, а отже Наказ є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач (ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП") звернувся з позовом до господарського суду з вимогами про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 25.08.2020 № 2886/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 15.10.2019 задоволено частково та скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною.
Зі змісту заявлених позивачем вимог вбачається, що Наказ Міністерства юстиції України від 25.08.2020 № 2886/5 "Про задоволення скарги" оскаржується позивачем саме в частині скасування рішень від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийнятих державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною, а тому судом досліджується наявність (або відсутність) підстав для визнання протиправним та скасування вказаного наказу у відповідній частині.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП" з позовом до господарського суду обумовлено необхідністю захисту порушеного, на думку позивача, права власності позивача на нерухоме майно, щодо якого державим реєстратором Шкляревською Я.В. прийняті рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661.
Станом на дату видання оскаржуваного Наказу (25.08.2020) відбулася державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами № 1924490780000, 1924522280000 за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується, а саме за ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП", що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 223029256 від 08.09.2020 - а.с. 51-52 т. 1).
Вказані об'єкти з реєстраційними номерами № 1924490780000, 1924522280000 були створені в результаті поділу об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 109371280000, нежитлове приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15, 15а) (літ. А), загальна площа 338,10 кв.м., адреса м. Київ, пр-т Перемоги, 136, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.09.2019 (а.с 103-104 т. 1).
Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи із суті права, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а) стосовно юрисдикції спорів, аналогічних спору у цій справі, суд дійшов висновку, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарських судів з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з Наказом Мін'юсту від 25.08.2020 № 2886/5, яким було скасовано рішення державного виконавця Шкляревської Я.В. від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661 про припинення іпотеки та заборони відчуження нежитлового приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15,15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136, власником яких є позивач.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на нерухоме майно, тобто права цивільного, тому спір у цій справі, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судом враховано, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не мав публічно - правових відносин саме з позивачем. Оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за скаргою іншої особи, а не позивача.
Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Згідно з частиною 1 наведеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини 1 статті 20 ГПК України).
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження Наказу Мін'юсту від 25.08.2020 № 2886/5 безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права, а саме права власності на нерухоме майно, оскільки ПАТ "УКР/ІН/КОМ" заперечує законність дій та рішень державного виконавця Шкляревської Я.В. від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661 про припинення іпотеки та заборони відчуження вищевказаного нерухомого майна. Такий спір має приватно-правовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватись за правилами господарського судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання незаконним та скасування Наказу Мін'юсту від 25.08.2020 № 2886/5, яким було скасовано рішення державного виконавця Шкляревської Я.В. від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661 про припинення іпотеки та заборони відчуження нежитлового приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15,15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), Положенням про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 09.01.2020 № 71/5, зареєстрованим 09.01.2020 за № 24/34307, Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150).
Судом враховано, що з 09.01.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, а саме назву та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 викладено в новій редакції, Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (був чинним станом на 15.10.2019 - дату подачі та реєстрації Мін'стом Скарги ПАТ "УКР/ІН/КОМ") викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150, затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Останній і був чинним станом на час надання Колегією Мін'юсту Висновку від 12.06.2020 та прийняття оскаржуваного наказу Мін'юсту № 2886/5 від 25.08.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону (тут і далі - в редакції станом на час надання Колегією Мін'юсту Висновку від 12.06.2020 та прийняття оскаржуваного Наказу Мін'юсту № 2886/5 від 25.08.2020) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 37 Закону визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону).
Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону).
Частиною 5 статті 37 Закону встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Частиною 8 статті 37 Закону встановлено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.
Відповідно до пунктів 5, 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (який був чинним станом на 15.10.2019 - дату подачі та реєстрації Мін'стом Скарги ПАТ "УКР/ІН/КОМ") було встановлено:
5. Комісія протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації скарги суб'єктом розгляду скарги вивчає скаргу для встановлення:
2) чи оформлено скаргу з дотриманням вимог, визначених Законами.
7. У разі коли встановлено, що скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених Законами, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті із зазначенням вичерпної інформації про підстави для такої відмови. Згадане рішення у формі наказу не позбавляє особу права на повторне звернення із скаргою в межах визначених законодавством строків.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (який був чинним станом на час надання Колегією Мін'юсту Висновку від 12.06.2020 та прийняття оскаржуваного наказу Мін'юсту № 2886/5 від 25.08.2020) встановлено:
5. Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін'юсту чи іншому територіальному органу.
6. Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови.
8. У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються.
Позивач стверджує, що Скарга подана до Мін'юсту неправомочною особою, тобто особою, яка не довела наявність обставин, які б підтверджували, порушення оскаржуваними реєстраційними діями її прав.
Як встановлено судом, оскаржуваний Наказ видано Мін'юстом за результатами розгляду Скарги, поданої ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (ПАТ "УКР/ІН/КОМ").
З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2008 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" та Закритим акціонерним товариством "ОКНАБ ФЕШІН ІНДАСТРІ", яке в подальшому змінило форму власності на приватне акціонерне товариство, було укладено Кредитну угоду № 4675 (далі - Кредитна угода № 4675). В подальшому до Кредитної угоди № 4675 було укладено 14 додаткових угод, якими змінювалися розміри кредиту, процентної ставки та графік погашення заборгованості, які є невід'ємною частиною Кредитної угоди № 4675.
18.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) в забезпечення виконання, зокрема, зобов'язань ПАТ "ОКНАБ ФЕШІН ІНДАСТРІ" за Кредитною угодою № 4575 від 05.09.2008 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі № 1517, відповідно до умов якого передане в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення № 15 (групи приміщень 15,15а), загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 136.
Отже, правовідносини щодо кредитних зобов'язань та пов'язаних з ними правовідносин забезпечення кредитних зобов'язань існували саме з Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" (ПАТ "УКРІНБАНК").
Судом встановлено, що 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) прийнята постанова № 659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії проблемних", якою віднесено ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" до категорії проблемних банків. Ця постанова НБУ не оскаржена та не скасована.
На підставі постанови Правління НБУ від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" (далі - Постанова НБУ про неплатоспроможність банку) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" (далі - Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію).
Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві "УКРІНБАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 25 грудня 2015 року до 24 березня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 22 березня 2016 року № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" (далі - Постанова НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 22 березня 2016 року № 385, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" (далі - Рішення Фонду про ліквідацію банку).
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" з 23 березня 2016 року до 22 березня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора цього банку.
Зазначена інформація розміщена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua).
Разом з цим судом враховано наступне.
Ухвалою від 31 серпня 2016 року у справі № 826/1162/16 Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ) відмовив у задоволенні касаційних скарг та залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК ) від 16 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (далі - КААС) від 14 квітня 2016 року (про визнання незаконною та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію). До ВСУ була подана заява про перегляд судового рішення касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах
Ухвалою від 23 листопада 2016 року у справі № 826/5325/16 ВАСУ відмовив у задоволенні касаційних скарг та залишив без змін постанову ОАСК від 29 квітня 2016 року та ухвалу КААС від 13 липня 2016 року (про визнання незаконною та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку). До Верховного Суду України (далі - ВСУ) було подано заяву про перегляд судового рішення касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Ухвалою ВСУ від 13 квітня 2017 року відкрите провадження у справі № 826/5325/16.
Постановою ВСУ від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію.
Постановою від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17 ОАСК задовольнив позовні вимоги ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ", визнав незаконними та скасував Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - КАС) від 09.08.2019 у справі № 826/14033/17 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова ОАСК від 14 грудня 2017 року та постанова КААС від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua), вбачається, що:
17.03.2020 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 березня 2020 року № 616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" на один рік з 23 березня 2020 року до 22 березня 2021 року.
10.08.2020 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1485 від 10 серпня 2020 року "Про продовження процедури виведення ПАТ "УКРІНБАНК" з ринку і призначення уповноваженої особи".
Суд відзначає, що особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (згідно з частиною четвертою статті 110 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зунинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку (ч. 7 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Згідно з частинами 1-3 статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність":
Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного (ч. 1).
Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії (ч. 2).
Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 3).
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачені способи реорганізації бакну:
Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку (ч. 1).
Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення (ч. 2).
У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи (ч. 3).
Умови реорганізації банку визначені статтею 27 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до частин 2, 4, 5, 6 якої встановлено:
Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку (ч. 2).
Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку (ч. 4).
Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності (ч. 5).
Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію (ч. 6).
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:
угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;
призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;
призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);
призначення аудиторської фірми;
строки проведення реорганізації;
склад правління після реорганізації.
Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку (частина 2 статті 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
13.07.2016 наглядовою радою ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом, реєстраційна дія № 10741050132038947. Відповідно до пункту 1.1 Статуту акціонерного товариства в редакції від 13.07.2016 ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК".
Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017, ПАТ "УКРІНКОМ" змінено свою назву на ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" шляхом вчинення реєстратором 03.04.2017 реєстраційної дії № 10701200000007396. Відповідно до пункту 1.1 Статуту акціонерного товарнства в редакції від 18.03.2017 ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК".
Судом враховано, що питання правового статусу ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" як правонаступника ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" щодо наявності або відсутності у ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" прав та обов'язків ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) відповідно до постанови від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
Вищевказана постанова ВП ВС від 10.12.2019 містить, зокрема, такі висновки щодо переходу прав та обов'язків ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" до ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ":
202. Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність". До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
203. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").
204. Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.
205. Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902.
206. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов'язковим.
207. Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку.
208. Отже, не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов'язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
209. Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов'язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено.
226. Отже, перехід прав та обов'язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "УКРІНКОМ" та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов'язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своєї діяльності "банківської діяльності" без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.
229. Враховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "УКРІНКОМ", а відтак й ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав банку.
Крім того, постанова ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 містить такі висновки щодо застосування норм права:
255. Будь-які зміни до статуту банку, у тому числі щодо зміни його найменування, незалежно від перебування банку під наглядом НБУ чи в управлінні Фонду, можливі виключно після їх погодження НБУ.
256. Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом:
- ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або
- виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.
257. Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.
258. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.
259. Після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб'єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі № 910/14076/20 суд застосовує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, які в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковими для суду.
У постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що оскільки ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "УКРІНКОМ", а відтак й ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" не набуло прав банку.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищезазначені обставини щодо ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ", встановлені постановою ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/14076/20, у якій бере участь вказана особа, щодо якої встановлено ці обставини, не залежно від складу інших учасників відповідного судового процесу.
В свою чергу, суд відхиляє як безпідставні доводи третьої особи про те, що постанова ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 не є преюдиційною для даної справи № 910/14076/20.
Твердження третьої особи про відсутність у наведеній постанові ВП ВС висновків про застосування норм права, що, на думку третьої особи, свідчить про невирішеність виключної правовї проблеми, - не відповідають дійсності.
Доводи третьої особи про те, що висновки ВП ВС не можуть бути застосовані судами нижчих інстанцій, оскільки є лише оціночними судженнями ВП ВС, суд оцінює критично та наголошує, що відповідні висновки ВП ВС є обов'язковиими для суду в силу імперативних приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України.
Крім того, посилання третьої особи у письмових поясненнях (поданих через відділ діловодства суду 09.11.2020) та додаткових письмових поясненнях (поданих через відділ діловодства суду 18.01.2021) на обставини, які були предметом розгляду інших судових справ, зокрема, № 826/14033/17, № 826/11199/16, № 826/15260/17, суд оцінює критично. При цьому суд зазначає, що при ухваленні постанови від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 Великою Палатою Верховного Суду враховано:
153. 09 серпня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - КАС) у справі № 826/14033/17 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова ОАСК від 14 грудня 2017 року та постанова КААС від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію. КАС не погодився з судами попередніх інстанцій щодо необхідності НБУ вичікувати 180 днів для прийняття відповідної постанови, але вказав на свою незгоду з цією постановою (та похідним рішенням Фонду), по суті рішення НБУ, у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав для прийняття такого рішення регулятором.
154. Однак, відповідні висновки не можуть прийматись до уваги Великою Палатою Верховного Суду як встановлені обставини, оскільки є лише правовою оцінкою іншим судом встановлених обставин справи. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
168. Обставини справи № 826/11199/16 не є визначальними для Великої Палати Верховного Суду з точки зору вирішення питання переходу прав ПАТ "Український інноваційний банк" як банку до ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке не є банком, поза процедурами регулювання банківської діяльності спеціальним законодавством, в зв'язку з таким. В межах цієї справи (№ 925/698/16) не оскаржуються реєстраційні дії нотаріусів. У рамках справи № 826/11199/16 перед судами стояло завдання визначитись з наявністю або відсутністю у діях нотаріусів протиріччя з вимогами законодавства, яке регулює їх діяльність та державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідне питання щодо прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк» не розглядалось. Суд у справі № 826/11199/16 не вивчав питання виведення банку з ринку шляхом зміни його назви та виключення банківської діяльності з переліку видів діяльності акціонерного товариства, не встановлював такого права за органами управління відповідного банку…
169. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду не знаходить преюдиційних обставин, встановлених у справі № 826/11199/16, які б підтверджували безспірність переходу прав ПАТ "Український інноваційний банк" як банку до ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке не є банком, поза процедурами регулювання банківської діяльності спеціальним законодавством.
У справі № 826/15260/17 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб оскаржувались реєстраційні дії та записи приватних нотаріусів, державних реєстраторів. Обставини, встановлені судами у наведеній справі (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018, залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 ), не спростовують висновку, зробленого ВП ВС у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, який враховано судом при вирішенні даної справи № 910/14076/20, про те, що оскільки ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "УКРІНКОМ", а відтак й ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" не набуло прав банку.
Щодо обставин не набуття ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" прав банку, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 у справі № 910/12272/19, яке набрало законної сили, на які позивач посилався у позовній заяві, суд візначає таке.
ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (третя особа у даній справі № 910/14076/20) не було учасником справи № 910/12272/19.
Разом з цим, частиною 5 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" у загальному порядку не спростовані обставини, встановлені стосовно нього рішенням суду у справі № 910/12272/19, докази протилежного в матеріалах даної справи № 910/14076/20 відсутні.
У даній справі № 910/14076/20 судом також встановлено, що Скаргу підписано представником ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" (ПАТ "УКР/ІН/КОМ") за довіреністю, адвокатом К.Г.Лук'яненко. Довіреність № 022/02 від 16.12.2019 видано адвокату Лук'яненко К.Г. на вчинення всіх необхідних дій ПАТ "УКР/ІН/КОМ" в особі Голови правління ПАТ "УКР/ІН/КОМ" А.М. Ільюченко. Відповідно до документів, доданих до Скарги, Голова правління А.М. Ільюченко призначена на посаду Позачерговими загальними зборами ПАТ "УКРІНКОМ" від 28.03.2017.
В силу частини третя статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" така довіреність є нікчемною.
Згідно з абз. 9 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Враховуючи вищевстановлені обставини, суд доходить висновку, що ПАТ "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ" не є правонаступником банківської установи - ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК", яка є стороною Кредитної угоди від № 4675 від 05.09.2008 та стороною Іпотечного договору від 18.08.2014, за яким в іпотеку було передане нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15,15а) загальною площею 338,1 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 136 (тобто майно, реєстраційні дії стосовно якого були предметом поданої ПАТ "УКР/ІН/КОМ" Скарги, за результатами якої винесено оскаржуваний Наказ).
Таким чином, звертаючись зі Скаргою до Мін'юсту, скаржником - ПАТ "УКР/ІН/КОМ" не доведено факту порушення його прав оскаржуваними реєстраційними діями, тобто, Скарга подана до Мін'юсту неправомочною особою.
Враховуючи норми абз. 9 частини 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Мін'юсту були відсутні підстави для розгляду Скарги.
Вимоги до оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено, передбачені пунктами 1-6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тоді як абзац 8 частини 5 цієї статті визначає, зокрема, вимоги до оформлення доданих до скарги копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що Скарга ПАТ "УКР/ІН/КОМ" була оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що відповідно до пункту 1 частини 8 цієї статті є підставою для відмови у задоволенні скарги.
Крім того, відповідно пункту 2 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату надання Висновку Колегією від 12.06.2020 спірне нерухоме майно перебувало під іпотекою третьої особи ОСОБА_1 .
Станом на дату прийняття оскаржуваного Наказу від 25.08.2020, відбулася державна реєстрація права на нерухоме майно об'єктів з реєстраційними номерами № 1924490780000, 1924522280000 за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується, а саме за ТОВ "ФОРРЕНТ ГРУП" (позивач).
Вказані об'єкти з реєстраційними номерами № 1924490780000, 1924522280000 були створені в результаті поділу об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 109371280000, нежитлове приміщення № 15 - кафе (групи приміщень 15, 15а) (літ. А), загальна площа 338,10 кв.м., адреса м. Київ, пр-т Перемоги, 136.
Отже, на момент прийняття рішення за результатом розгляду Скарги відбулася державна реєстрація права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується, що відповідно до пункту 2 частини 8 цієї статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у задоволенні скарги.
Проте, в порушення норм статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.215 року №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150), Колегія Мін'юсту здійснила розгляд Скарги, не дослідивши попередньо, чи наявні підстави для відмови у її задоволенні.
Відтак, доводи позивача стосовно того, що Скаргу подано неправомочною особою, порушення відповідачем при видачі оскаржуваного Наказу статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", знайшли своє підтвердження.
Оскільки судом встановлено, що у Мін'юсту були відсутні підстави для розгляду Скарги ПАТ "УКР/ІН/КОМ", то за таких обставин судом не досліджувались висновки Колегії, за яких Мін'юстом було видано оскаржуваний Наказ. Відтак, твердження третьої особи про те, що позивачем не спростовано висновки, зроблені Колегією Мін'юсту, на підставі яких видано оскаржуваний Наказ, - судом відхиляються як безпідставні.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.
При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, шо передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи, що позивач є власником спірного нерухомого майна, зважаючи на приписи ст. 316, 317 ЦК України, оскаржуваний Наказ порушує право власності позивача на таке майно.
При цьому суд звертає увагу, що факт набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомості (реєстраційний номер 1924490780000, 1924522800000) не є предметом спору у даній справі.
Отже, матеріалами справи підтверджується: відсутність порушеного права ПАТ "УКР/ІН/КОМ", як заявника Скарги, що виключає можливість розгляду та задоволення такої скарги; прийняття оскаржуваного Наказу, яким скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною, за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством України (ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"); порушення права власності позивача на спірне нерухоме майно у зв'язку з прийняттям оскаржуваного Наказу.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статті 76-79 ГПК України місять приписи щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.
Належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач та третя особа суду не подали.
Більш того, відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача щодо доводів позивача про порушення Колегією Мін'юсту порядку розгляду скарги ПАТ "УКР/ІН/КОМ" на рішення державного реєстратора від 25.09.2019 № 48847423, № 48847661, щодо правового статусу ПАТ "УКР/ІН/КОМ" як правонаступника прав і обов'язків банківської установи, щодо статусу ПАТ "УКР/ІН/КОМ" як неналежного заявника по Скарзі.
Відповідно до частини 4 статті 165 ГПК України визначено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Отже, встановлені судом обставини у сукупності свідчать про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25.08.2020 року № 2886/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 15.10.2019 задоволено частково та скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ФОРРРЕНТ ГРУП" підлягають задоволенню повністю в межах заявлених вимог.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач безпосередньо у позовній заяві зазначив, що при зверненні з позовом до суду сплатив судовий збір у сумі 2 102,00 грн, інших судових витрат позивач не очікує.
Відповідачем не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25.08.2020 року № 2886/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 15.10.2019 задоволено частково та скасовано рішення від 25.09.2019 №№ 48847423, 48847661, прийняті державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шкляревською Яною Володимирівною.
3. Стягнути з Міністерства юстиції України (Україна, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРРЕНТ ГРУП" (Україна, 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136; ідентифікаційний код 43691736) 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 16.03.2021
Суддя О. В. Гумега