02.03.2021 м. Ужгород Справа № 907/760/20
Господарський суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Ушак І.Г.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників дану справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком», м. Ужгород (позивач, ПАТ Укртелеком)
до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, м. Перечин Закарпатської області (відповідач, управління )
про стягнення заборгованості на суму 29556,53 грн. за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах
Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідачем не відшкодовано вартість витрат за надані позивачем у період з 01.07.2019 по 31.03.2020 телекомунікаційні послуги на суму 29556,53 грн. споживачам, які мають встановлені законодавством пільги з їх оплати.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із доказами на його обґрунтування.
Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач письмовим відзивом та запереченнями на відповідь на відзив, не спростовуючи факту надання позивачем послуг, стягнення вартості яких є предметом спору, заперечує проти позову. Посилається, зокрема, на те, що управління не є головним розпорядником коштів з фінансування соціальних пільг; заперечує допустимість долучених до матеріалів справи розрахунків видатків на відшкодування витрат за формою № 2-пільга як доказів у справі, оскільки такі не містять підписів керівника підприємства та головного бухгалтера; посилається на наявність розбіжностей на суму 704,08 грн. виявлених при звірянні інформації, що міститься у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з інформацією позивача за спірний період.
Позивач відповіддю на відзив, наполягаючи на задоволенні позову, заперечує позицію відповідача у спірних відносинах, посилаючись на правову позицію Верховного Суду (постанова від 13.02.18 у справі № 927/345/17), оскільки такий є уповноваженим державним органом на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг. Спростовує заперечення відповідача щодо допустимості доказів, пояснюючи про долучення до матеріалів справи дублікатів форми № 2-пільга, роздрукованих з електронних DBF-файлів, оригінали текстових файлів яких знаходяться у відповідача, який одержавши їх жодним чином не заперечував правильність таких. Розбіжності, про які стверджує відповідач, свідчать не про безпідставність позовних вимог, як вважає відповідач, а про порушення ним обов'язків щодо використання інформації, яка міститься в автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, для визначення наявності та розміру пільг, тому сума позову за спірний період не підлягає зменшенню, перерахунок на користь управління здійснюється у наступні періоди після отримання позивачем відповідної інформації.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
При цьому суд виходив з наступного.
Укртелеком - позивач у справі - є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам.
Управління - відповідач у справі - відповідно до його основних завдань згідно Наказу Міністерства соціальної політики України від 04.11.16 №1296 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій», здійснює забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню.
Матеріалами справи встановлено, що у період з липня 2019 по березень 2020 позивач надавав послуги зв'язку споживачам, які проживають на території Перечинського району Закарпатської області та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за зазначений період за формою № 2 пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04 жовтня 2007 р.
Відповідні розрахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку позивач надсилав відповідачу, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, а також описів вкладення у поштові відправлення.
Витрати позивача, пов'язані з наданням пільг, управління не відшкодувало, .
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.
Пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання відповідно до приписів Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", визначаються виключно законами України.
Так, для окремих категорій споживачів пільги з оплати за послуги зв'язку встановлені Законами України “Про статус ветеранів війни, гаранта їх соціальні захисту”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”.
Приписами ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” встановлено, що операторами, провайдерами телекомунікацій, яким є позивач у даній справі, що надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, надаються телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.
Видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів п. 204 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Суд, вирішуючи спір у даній справі, виходить з того, що позивач - оператор телекомунікацій, що зобов'язаний за змістом наведених вище законодавчих приписів у сфері державних соціальних стандартів і гарантій надавати окремим категоріям громадян пільги з послуг зв'язку, виконав свої зобов'язання, яким кореспондується обов'язок держави в особі її органів, яким є відповідач, відшкодувати такі пільги.
За встановлених обставин даної справи між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з позивачем, який надає послуги особам, що за законом мають право на соціальні пільги.
При цьому, приписи Закону України "Про телекомунікації" не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Чинним законодавством України не передбачено також обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих пільговим категоріям населення, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Так, ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України.
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Отже, у позивача у даній справі виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення, а у відповідача, що є органом, через який діє держава у цивільних відносинах, виник цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Таким чином, відповідач як уповноважений державний орган на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг, зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у спірний у даній справі період.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, відповідно до законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
При цьому суд приймає до уваги, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007). Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
З огляду на викладене судом відхиляються твердження відповідача про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, у спірний період з посиланням на те, що управління не є головним розпорядником коштів з фінансування соціальних пільг.
Долучені до матеріалів справи дублікати форми № 2-пільга підписані посадовими особами позивача, роздруковані з електронних DBF-файлів, є належними та допустимими доказами на підтвердження надання соціальних послуг, компенсація вартості яких є предметом даного спору, оскільки згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2007 N 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення», чинного станом на час виникнення спірних відносин, підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів DBF або TXT-формату. Суд приймає до уваги також, що відповідач після отримання зазначених документів не заперечував ні правильність їх оформлення, ні, власне, надання соціальних послуг.
Виявлені відповідачем у ході судового розгляду розбіжності по наданих послугах можуть слугувати підставою для здійснення відповідних перерахунків у наступному періоді після надання управлінням позивачеві відповідної інформації, оскільки наведена ситуація є наслідком невиконання відповідачем здійснення власних повноважень з проведення звірок інформації позивача - надавача послуг - щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, тому сума позову за спірний період не підлягає зменшенню
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані в період з 01.07.2019 по 31.03.2020 на пільгових умовах телекомунікаційні послуги громадянам, що проживають на території Перечинського району Закарпатської області, підлягають задоволенню на загальну суму 29556,53 грн., як такі, що ґрунтуються на законі, доведені позивачем та не спростовані відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд даної справи покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужанська, 19, код ЄДРПОУ 03192862) на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі його Закарпатської філії (88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4, код ЄДРПОУ 21560766) невідшкодованих коштів за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян на суму 29 556, 53 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн. 53 коп.) та у відшкодування судових витрат - 2102, 00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Текст рішення складено 17.03.21
Суддя Ушак І.Г.