Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
"17" березня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/282/21
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.,
розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТУ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС"
про стягнення 61389,99 грн,
ТОВ "КРОСТУ" звернулося з позовом до суду про стягнення з ТОВ "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС" заборгованості за договором поставки №17/07/19 від 17.07.2019 у розмірі 61389,99 грн.
Одночасно з пред'явленням позову ТОВ "КРОСТУ" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС", в межах суми 61389,99 грн.
В обґрунтування заяви вказано, що матеріалами позовної заяви доведено наявність безспірної заборгованості ТОВ "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС" за поставлений та неоплачений товар. ТОВ "КРОСТУ" надіслало на адресу ТОВ "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС" претензію про сплату вартості товару, але не отримало жодної відповіді. Застосування саме такого засобу забезпечення позову підтверджується фактом поставки товару та підписанням видаткових накладних.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому обов'язковим в силу приписів ч.1 ст.74 ГПК України, є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Належними, згідно ст. 76 ГПК України, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності з боку відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання. Застосування інституту забезпечення позову не може переслідувати будь яких інших цілей, зокрема, таких як спонукання сторін до здійснення будь-яких інших дій.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Інститут забезпечення позову застосовується у випадку наявності зі сторони відповідача реальних дій, які свідчать про те, що рішення суду (у випадку задоволення позову), буде неможливо виконати, або утруднено його виконання.
Натомість заявник не надав доказів, які б вказували на те, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Вимога про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ "КРОСТУ" заявлена без відповідних доказів на підтвердження того, що існує реальна можливість вчинення ТОВ "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС" дій, які б унеможливили виконання рішення суду у даній справі.
Предметом спору є вимога про стягнення заборгованості за договором поставки, пені, штрафу та нарахувань, здійснених відповідно до ст. 625 ЦК України.
Посилання позивача на невиконання зобов'язань за договором та відсутність відповіді на претензію про сплату вартості товару не є доказом того, що відповідач буде вчиняти дії, які в свою чергу, унеможливлять в майбутньому виконання рішення суду у справі.
Отже, вимога про забезпечення позову фактично ґрунтується на припущеннях заявника, що ТОВ "ФОРЕСТ ЛТД ПЛЮС" може вчиняти дії, які призведуть до неможливості виконання рішення суду.
Суд, оцінивши обґрунтованість доводів заявника, дійшов висновку, що на даній стадії судового процесу відсутні достатні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТУ" про забезпечення позову (вих.№0903-1 від 09.03.2021).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та підлягає апеляційному оскарженню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції або до апеляційного суду через відповідний місцевий суд, згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Давидюк В.К.
Друк:
1 - в справу;
2 - позивачу засобами електронного зв'язку