Справа № 761/8104/20
Провадження № 2/761/1694/2021
09 березня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.
за участю секретаря Горпенюк М.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів, -
В березні 2020 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач-1) та ПрАТ «Просто-страхування» (далі по тексту - відповідач-2), у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь 65300,77 грн. як вартість матеріального збитку, з урахуванням зносу та стягнути з відповідача-1 121057,77 грн. матеріального збитку та 75000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.05.2019 року в місті Умань відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Lexus LX 470» д/н НОМЕР_1 , під керуванням позивача та транспортного засобу ВАЗ 111830, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Так, у зазначеній ДТП, транспортний засіб «Lexus LX 470» д/н НОМЕР_1 , який належить позивачу, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року справі № 705/2113/19 ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 111830, д/н НОМЕР_2 на момент вчинення ДТП була забезпечена Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/4265910 від 11.07.2018 року у ПрАТ «Просто-страхування».
Згідно із висновком ТОВ «Клевер Експерт» щодо вартості матеріального збитку № 290/05-19, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus LX 470» д/н НОМЕР_1 склала 186358,54 грн., а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу склала 65300,77 грн.
Разом із тим, у добровільному порядку відповідачі відмовились відшкодувати завдану шкоду позивачу.
Посилаючись на викладене, а також вимоги ст.ст. 1167 ЦК України, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 65300,77 грн. як вартість матеріального збитку, з урахуванням зносу та стягнути з відповідача-1 121057,77 грн. матеріального збитку та 75000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 24.07.2020 року.
16.07.2020 року від відповідача-1 надійшов відзив на позов, я кому він просив суд відмовити в задоволенні позову. При цьому зазначав, що дійсно 01.05.2019 року в місті Умань відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Lexus LX 470» д/н НОМЕР_1 , під керуванням позивача та транспортного засобу ВАЗ 111830, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . При цьому, згідно полісу АМ/4265910 від 11.07.2018 року. цивільно-правова відповідальність відповідача-1 була застрахована у ПрАТ «Просто-страхування», яке в свою чергу відшкодувало позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 46801,65 грн. Відповідач-1 не погодився із висновком ТОВ «Клевер Експерт» щодо вартості матеріального збитку № 290/05-19 від 07.09.2019 року, оскільки такий, на думку ОСОБА_4 не містить зазначення, що його підготовлено для подання до суду. Окрім того, вказаний звіт не відповідає вимогам п.п. 2.4, 4, 5.2., 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
23.07.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ПрАТ «Просто-страхування», в якому останнім зазначено, що на підставі вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у встановлений строку позивачеві було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 46801,65 грн. за вирахуванням суми ПДВ. А тому підстави для задоволення позову до відповідача-2 відсутні. Окрім того, представник відповідача-2 просив суд стягнути з позивача понесені судові витрати в сумі 5000,00 грн.
24.07.2020 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2020 року за клопотанням представника позивача.
12.10.2020 року від позивача надішли додаткові пояснення у справі.
15.10.2020 року від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
15.10.2020 року розгляд справи було відкладено на 05.02.2021 року за клопотанням відповідача.
03.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.02.2020 року клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було залишено без розгляду.
05.02.2021року було оголошено перерву у розгляді справи до 09.03.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні 09.03.2021 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, у його задоволенні просив відмовити.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 1 травня 2019 року, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ 111830, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не стежив за дорожньою обстановкою, при виконанні обгону не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем LEXUS LX4709, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку і здійснював поворот ліворуч на вул. Довженка. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій порушив вимоги п. 2.3 Б, 12.1, 14.6 Правил дорожнього руху.
Згідно із постановою Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року справі № 705/2113/19 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Згідно зі звітом щодо вартості матеріального збитку № 290/05-19 від 07.06.2019 року, складеного ТОВ «Клевер Експерт», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus LX 470» д/н НОМЕР_1 склала 186358,54 грн., а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу склала 65300,77 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 111830, д.н.з. НОМЕР_2 на момент вчинення ДТП була забезпечена полісом № АМ/4265910 від 11.07.2018 року у ПрАТ «Просто-страхування».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Частина 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ст. 6 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відповідні роз'яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так, під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб, яким керував відповідач-1 під час ДТП був застрахований в ПрАТ «Просто-страхування», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/4265910 від 11.07.2018 року, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100000 грн.
Згідно із п. 36.2. статті 36 Закону, Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Позивач звернувся до відповідча-2 із заявою про страхове відшкодування 17.02.2020 року, а отже страховик мав право здійснити виплату страхового відшкодування не пізніше 17.05.2020 року, тобто не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Страховиком було прийняте рішення про сплату страхового відшкодування, складено страховий акт № 136753 від 03.03.2020 року та сплачено позивачу суму страхового відшкодування за вирахуванням суми ПДВ у розмірі 46801,65 грн. 04.03.2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем-2 було своєчасно здійснено виплату страхового відшкодування позивачу, тоді як останній передчасно звернувся до ПрАТ «Просто-страхування» із даним позовом, а отже його права страховиком не були порушені, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, відповідачем-2 правомірно було зменшено суму страхового відшкодування з 65300,77 грн. на 46801,65 грн. за вирахуванням податку на додану вартість, оскільки позивачем не було надано документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту для здійснення йому доплати страхового відшкодування.
Відповідно до п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року вказано, що відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, потерпіла особа має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Оскільки сума страхової виплати є недостатньо для покриття завданої позивачу матеріальної шкоди, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою має бути сплачена безпосередньо відповідачем-1 у відповідності до положень ст. 1194 ЦК України, що складає 121057,77 грн. (186358,54 грн.-65300,77 грн.).
Таким чином, відповідач-1 зобов'язаний сплатити позивачу суму матеріального збитку в розмірі 121057,77 грн., в межах заявлений позивачем вимог.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога вникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Між позивачем та відповідачами відсутній договір, яким на останніх покладений солідарний обов'язок, а тому солідарний обов'язок боржників не може виникнути перед позивачем згідно договору. В даному випадку відсутній факт неподільності предмету зобов'язання, так як у відповідача-1 обов'язок з відшкодування шкоди виникає з закону, у відповідача-2 обов'язок виникає з договору страхування.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про солідарне стягнення завданої шкоди.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та необхідності стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 121057,77 грн.
Заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позов судом відхиляються, оскільки в даному випадку судом було встановлено, що відповідач-1 зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Окрім того, судом відхиляються твердження відповідача-1 щодо неналежності висновку ТОВ «Клевер Експерт», оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом із тим, відповідачем-1 в обґрунтування своїх заперечень не було надано жодного доказу, який би спростовував висновки ТОВ «Клевер Експерт», тоді як ОСОБА_4 наділений правом подати суду інший висновок експертизи, проведений на його замовлення, або просити суд призначити у справі судову експертизу, чого ним зроблено не було.
Висновок ТОВ «Клевер Експерт», на переконання суду, сумнівів в його достовірності не викликає.
Щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 75000,00 грн., то суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із п. 3 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правої відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями відповідача-1 позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях щодо необхідності відшкодування вартості пошкодженої речі, а також втраті часу, необхідного для відновлення свого порушеного права.
Однак, враховуючи усі встановлені обставини справи, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 75000,00 грн. занадто завищеною та такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір, а також витрати на оплату судової експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору під час подання позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1210,57 грн.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Щодо клопотання представника відповідача-2 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем-2 та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги № 1 від 02.02.2020 року.
25.07.2020 року між відповідачем-2 та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було складено акт виконаних робіт, відповідно до якого, серед іншого, були виконані роботи з надання правничої допомоги у даній справі на суму 5000,00 грн.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» визначає коло осіб, яких звільнено від сплати судового збору. Законодавець не конкретизував, від яких саме судових витрат звільняються особи - від сплати судового збору чи відшкодування стороною витрат на правову допомогу, чи від усіх видів таких витрат. Таким чином сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору, не звільняється від відшкодування витрат на правову допомогу (Таку позицію судів підтримала судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 2/2311/26/12).
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому, суд приходить до висновку, оскільки в задоволенні позову позивача до відповідача-2 було відмовлено, то з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» слід стягнути суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 121057,77 грн. та 2000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1210,57 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Герцена, буд. 10. код ЄДРПОУ 24745673.
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст рішення складено: 15.03.2021 року.