печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39497/20-ц
17 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про заміну сторони її правонаступником у справі № 2-4987/09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
До суду надійшла заява ТОВ «ФК» «ДЕПТ ФІНАНС»про заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного 22 липня 2020 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» договору відступлення прав вимоги, зокрема права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 348/ПВ-05 від 13 жовтня 2005 року.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні за його відсутності.
Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2009 року,яке змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 942 636 грн.50 коп.,витрати з оплати судового збору у розмірі 1 700 грн. та з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 15.03.2013 року ПАТ «Дельта Банк» мав право на пред'явлення виконавчих листів до виконання. Проте, незважаючи на ту обставину, що судом першої інстанції ще 18.04.2013 року ПАТ «Дельта Банк» було роз'яснено його право на звернення з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів за умов їх втрати, а в подальшому ще 11.03.2014 року та 28.04.2014 року, до суду з відповідною заявою ПАТ «Дельта Банк» звернувся лише 09.02.2015 року. Крім того, навіть після набрання законної сили судового рішення про видачу дублікату виконавчого листа , що сталось 02.04.2015 року, про що йому було достовірно відомо, ПАТ «Дельта Банк» жодних дій щодо отримання та подання виконавчих листів до органу державної виконавчої служби , не вчиняв. При цьому строк такого пред'явлення спливав лише 15.03.2016 року.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що об'єктивні підстави вважати, що строк на пред'явлення виконавчих листів пропущений поза волею особи, що його пропустила, відсутні, а посилання на те, що ПАТ «Дельта Банк» стало відомо про існування рішення у даній справі лише 01.08.2016 року таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).
Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об'єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов'язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов'язання на боці кредитора.
Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року набрала законної сили, а відтак підлягає обов'язковому врахуванню, з огляду на що відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ «ФК» «ДЕПТ ФІНАНС»про заміну сторони стягувача.
Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» про заміну сторони її правонаступником у справі № 2-4987/09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С. В. Вовк