17.03.2021 Справа № 373/150/21
Справа № 373/150/21
Провадження № 2/756/3639/21
17 березня 2021 року м.Київ
Суддя Оболонського районного суду м.Києва Тиха О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Дівичківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, про визнання заповіту недійсним та виключення із спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту,
У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом, у якому просить визнати недійсним заповіт від 26.12.2007 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Стоп'язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області Степовою Н.О. за № 791 та виключити зі Спадкового реєстру запис про реєстрацію даного заповіту.
Ухвалою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року справу надіслано для розгляду за підсудністю до Оболонського районного суду м.Києва на підставі ч.1ст.31 ЦПК України.
05.03.2021 року справа надійшла до Оболонського районного суду м.Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 року визначено головуючим суддю Тиху О.О.
Дослідивши матеріали наявні у справі, приходжу до висновку про помилковість надіслання справи з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року, підставою для передачі матеріалів справи на розгляд Оболонського районного суду м. Києва зазначена ч.1 ст. 27 ЦПК України, а саме той факт, що відповідач ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Оболонського районного суду м. Києва.
Слід зазначити, що частиною шостою статті 187 ЦПК України визначено, що у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Однак, жодної відповіді відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 матеріали справи не містять, як і відомостей про те, що такий запит здійснювався.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в Оболонському районі м. Києва, тобто в межах територіальної юрисдикції Оболонського районного суду м. Києва.
Крім того, детальним вивченням позовної заяви встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються нерухомого майна, а саме: земельної ділянки (паю), розташованої в межах Дівичківської (Стовп'язької) сільської ради, оскільки в заповіті, який позивач просить визнати недійсним, відповідно до змісту позову, йдеться саме про вказане майно.
Отже, для даного позову визначено виключну підсудність з огляду на наступне.
Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Отже, заповіт - це розпорядження особи (заповідача) щодо належного їй майна, майнових прав і обов'язків на випадок своєї смерті, складене у встановленому законом порядку.
За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред'являються до правочинів відповідно до цивільного законодавства. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу усього майна, майнових прав і обов'язків до певних осіб, якого будуть дотримуватися після смерті заповідача.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна (заповіту) та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 " Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ " перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Частина 1 ст.30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний позивачем заповіт містить розпорядження заповідача саме щодо належного йому нерухомого майна - земельної ділянки (паю), розташованої в межах Дівичківської (Стовп'язької) сільської ради, дана позовна заява про визнання такого заповіту недійсним має бути розглянути за правилами виключної підсудності, оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна (визнання правочину з нерухомістю недійсним), а отже Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області визначена помилкова підсудність, в результаті чого справу передано для розгляду до Оболонського районного суду м. Києва.
Згідно положення п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, тому суд приходить до висновку про необхідність повернення матеріалів вказаної справи для розгляду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, як помилково надісланої.
У даному випадку відсутній спір між судами про підсудність.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, ч.1 ст.378 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Дівичківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання заповіту недійсним та виключення із спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту повернути на розгляд до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха