Справа №:755/10786/16-ц
Провадження №: 2/755/332/21
"10" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Міроненко С.П.,
представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Федоренко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Приватного підприємство «Творча майстерня «Престиж», третя особа: Київська міська прокуратура, про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування корпоративних прав та визнання права власності, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж», третя особа: Київська міська прокуратура, про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування корпоративних прав та визнання права власності.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Марфіної Н.В. від 02.12.2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18.01.2021 року о 14 год. 00 хв.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримала судову повістку про виклик до суду на 18.01.2021 року - 10.12.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення судової кореспонденції (Т. 4, а.с. 10).
Однак, позивачка в судове засідання призначене на 18.01.2021 року не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходило.
18.01.2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення судового засідання призначеного на 18.01.2021 року о 14 год. 00 хв. із посилання на те, що представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з запровадженням карантину (постанова КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року №1236), а також зважаючи на лист Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 року, яким роз'яснено можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
У зв'язку з неявкою учасників справи, у тому числі і відповідачів, ураховуючи, що цивільне процесуальне законодавство дозволяє ухвалити заочне рішення лише у випадку другої неявки відповідача/відповідачів, судом було призначено наступну дату судового засідання на 10.03.2021 року о 14 год. 00 хв.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримала судову повістку про виклик до суду на 10.03.2021 року - 26.01.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення судової кореспонденції (Т. 4, а.с. 33).
Однак, а ні позивачка, а ні її представник в судове засідання призначене на 10.03.2021 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за відсутності сторони позивача до суду не надходило.
За наведених обставин, в судовому засіданні на вирішення учасників справи судом поставлене питання про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача ОСОБА_1 та представник третьої особи в судовому засіданні не заперечують проти залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Тобто закон не вимагає встановлення судом причин повторної неявки позивача до судового засідання для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
При цьому чинне процесуальне законодавство пов'язує поважність причин неявки лише з першою неявкою в судове засідання, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від обставин.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Отже, відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи, а строки розгляду справи передбачені ст. 210 ЦПК України, натомість справа за позовом ОСОБА_3 перебуває в провадженні суду з липня 2016 року.
Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Статтею 257 ЦПК України передбачено, що поважна чи неповажна причина повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання значення не має, оскільки положення закону направлене на дотримання розумного строку розгляду справи і недопущення зловживання процесуальними правами як самих таких учасників процесу, так і правами інших осіб. Вказана позиція кореспондується з висновком ВССУ у справі №6-24063/ск15.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Сторона позивача вдруге поспіль не з'явилась в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і завчасно. Заяв про розгляд справи без участі позивача та/або його представника від сторони позивача до суду не надходило.
Стосовно другого судового засідання сторона позивача не з'явившись у судове засідання взагалі не повідомила суду і будь-які причини своєї неявки.
При цьому, суд не вбачає і підстав для визнання поважними причин нез'явлення позивача та його представника у перше судове засідання за повідомленими у клопотанні представника позивача обставинами, оскільки клопотання містить лише загальні посилання на триваючий у державі карантин, при цьому відсутня жодна конкретизація обставин, що стосується саме сторони позивача щодо того, яким чином триваючий у державі карантин та введені ним обмеження не дають змоги саме стороні позивача з'явитись в судове засідання.
Крім того, сторона позивача не була позбавлена можливості звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використання власник технічних засобів.
Поряд із цим, суд повторно звертає увагу, що аналіз норм ст.ст. 223, 257 ЦПК України вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Тож у разі повторної неявки, суд має залишати позовну заяву без розгляду, адже вказані положення цивільного процесуального закону покликані дисциплінути позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Водночас, правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 310/12817/13.
Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду суд враховує тривалий час перебування справи в провадженні суду першої інстанції, а також те, що позивач, як найбільш зацікавлена особа в розгляді даної справи, мав право бути присутнім в судовому засіданні особисто, укласти договір з іншим представником, проте таким правом не скористався.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов'язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. В той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.
Установивши всю сукупність передбачених законом обставин, ураховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду суд ураховує позицію апеляційної інстанції викладену у постанові від 27.10.2020 року, якою було скасовано попередню ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31.03.2020 року про залишення позову без розгляду, та вважає що у подальшому при наступному вирішенні питання про залишення позову без розгляду описані у постанові апеляційного суду обставини фактично відпали, адже станом на 31.03.2020 року на всій території України дійсно були встановлені жорсткі карантинні обмеження, у тому числі і щодо обмеження користування громадським транспортом, але на теперішній час карантин носить адаптивний характер, транспорт та суди працюють у звичайному режимі.
На підставі викладеного, керуючись 2, 13, 43, 44, 128, 210, 223, 257, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Приватного підприємство «Творча майстерня «Престиж», третя особа: Київська міська прокуратура, про стягнення грошової компенсації, визнання недійсним договору дарування корпоративних прав та визнання права власності - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали суду складний 12.03.2021 року.
Суддя -