Рішення від 05.03.2021 по справі 924/504/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2021 р. Справа № 924/504/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді І.В.Заярнюка, за участю секретаря судового засідання Сорока Д., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест” , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд, с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про 1.витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус- Інвест”, код ЄДРПОУ 41108081 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Еко-Граунд”, код ЄДРПОУ 40738781, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельної ділянки загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ;

2. Скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест”, код ЄДРПОУ 41108081, на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест” на цю земельну ділянку;

3. Скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Еко-Граунд”, код ЄДРПОУ 40738781, на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Еко-Граунд” на цю земельну ділянку;

4. Скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. гр. ОСОБА_1 ,

2. гр. ОСОБА_2 ,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю “ФОРК”

Представники сторін:

від прокуратури: Т.А. Грамчук, згідно наказу №52К від 11.09.2021р.

від позивачів: не з'явились

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

28.04.2020р. на адресу суду надійшла позовна заява заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд, с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про витребування земельної ділянки, скасування записів та поновлення запису в Поземельній книзі, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 04.05.2020р. зупинено провадження у справі №924/504/20 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

Ухвалою суду від 11.09.2020р., поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2020 р.

Ухвалою суду від 05.10.2020р продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 02 листопада 2020 р.

У засіданні 02.11.2020р. постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 07.12.2020 року.

Згідно довідки від 07.12.2020р. судове засідання по справі №924/504/20 призначене на 07.12.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 07.12.2020р. по 23.12.2020р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 28.12.2020р підготовче засідання призначено на 04.01.2021 р.

Згідно довідки від 04.01.2021р. судове засідання по справі №924/504/20 призначене на 04.01.2021р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 04.01.2021р. по 11.01.2021р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 14.01.2021р підготовче засідання призначено на 21.01.2021 р.

У засіданні 21.01.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого засідання по справі та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 16 лютого 2021 року.

У засіданні 16.02.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) на підставі ст. ст. 216, 202 та п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку розгляду справи по суті.

У засіданні 16.02.2021р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 05.03.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, зокрема, що згідно наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 22.10.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2017 № 3789 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРК» (код ЄДРПОУ:41675466).

Спірну земельну ділянку (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) за заявою ТзОВ «Форк» від 01.11.2017 об'єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 86 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:03:001:0208.

Наголошено, що 08.11.2017 державним реєстратором КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а саме про реєстрацію права приватної власності на вказану вище земельну ділянку за ТзОВ «Форк», номер запису про право власності 23264106, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1402357168224^ що підтверджується інформаційною довідкою № 206821770 від 14.04.2020 (копія якої долучена до позову).

Прокурор стверджує, що в подальшому ТзОВ «Форк» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017, серія та номер 4922, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., відчужило земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2017, індексний номер 38740245, номер запису про право власності 23947035, що також підтверджується інформаційною довідкою № 206821770 від 14.04.2020. Після чого, земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 за заявою ОСОБА_2 від 15.12.2017 поділено та утворено земельні ділянки площею 84 га із кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 та площею 2 га №6822484100:03:001:0209, що підтверджується інформаційними довідками № 206821415 від 14.04.2020 та № 206903802 від 15.04.2020. ОСОБА_2 на підставі актів приймання-передачі майна від 13.03.2018 внесла земельну ділянку із кадастровими номерами 6822484100:03:001:0210 та №6822484100:03:001:0209 до статутного капіталу ТзОВ «Зарус-Інвест», код ЄДРПОУ 41108081, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 17.03.2018, індексний номер 40166916, номер запису про право власності 25294498, що підтверджується копією інформаційних довідок № 206821415 від 14.04.2020 та № 206903802 від 15.04.2020.

Стверджує, що на даний час земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 на підставі договору оренди землі від 20.03.2018 перебуває в оренді ТзОВ «Агро-Еко-Траунд», код ЄДРПОУ 40738781, (рішення державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради тарокостянтинівського району Хмельницької області від 21.03.2018). Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Наголошує на тому, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26.09.2019 справа №676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22- 20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада). Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 13.10.2017 №22-20394-СГ), при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області приховав, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію та отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) раніше, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.04.2016 №22-9337-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 27.04.2016) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825580500:04:017:0014) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Велйкорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) вибула із земель державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто вибула поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) підлягає витребуванню в ТзОВ «Зарус-Інвест» та ТзОВ «Агро-Еко-Граунд» та поверненню у власність держави.

Також прокурор зазначає, що скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації прав на земельні ділянки є підставою для відновлення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному реєстрі прав відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“.

Вказує, що у зв'язку з невжиттям ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів, спрямованих на захист інтересів держави та нездійсненням відповідних повноважень як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заступник прокурора Хмельницької області на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Прокурор в судовому засіданні та позивач у поданих письмових поясненнях підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Вказали, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Наголосили, що остання підлягає витребуванню та поверненню у власність держави, а відповідні записи щодо державної реєстрації прав на оспорюванні земельні ділянки скасуванню.

Відповідач-1 - ТОВ „Зарус-Інвест” представника у засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав, причини неявки на неподання документів суд не повідомив. Про судовий розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.01.2021р., 22.01.2021р., 03.03.2021р.

Відповідач-2 - ТОВ "Агро-Еко-Граунд" у відзиві на позов вказує, що позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, який є неуповноваженою особою. Також наголошує на тому, що позовними вимогами про витребування у відповідачів земельної ділянки порушуються права особи на мирне володіння майном. З вказаних підстав просить у позові відмовити.

Звертає увагу, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, суддя Порозова І.Ю., від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:03:001:0209 та 6822484100:03:001:0210 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128) накладено арешт за клопотанням слідчого Якимовського Л.Л., погодженого з прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017240000000195, який не скасований на момент розгляду справи.

Зауважує, що для скасування речових прав на нерухоме майно належним способом захисту є лише скасування документів, які були підставою для реєстрації речових прав, тобто наказів про передачу у власність земельної ділянки. Натомість позивачем не надано доказів щодо відмови державного реєстратора у проведення державної реєстрації припинення речових прав відповідно із ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на земельну ділянку, а тому така вимога є передчасною, адже не доведено в чому саме виражається порушення права для звернення до суду.

Вказує, що прокурор звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку. Про судовий розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.02.2021р.

У поясненнях представник прокуратури також наголошує на тому, що прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявність законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Стверджує, що позовними вимогами про витребування у відповідачів земельної ділянки не порушуються права особи на мирне володіння майном .

Треті особи в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, представників не направили, письмових пояснень щодо позовних вимог не надали. Ухвали суду надсилались третім особам за відомою суду адресою. Про судовий розгляд справи, відповідно до ст.242 ГПК України, повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Окрім того, судом звернуто увагу, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України „Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України „Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі №921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі та треті особа мали право та дійсну можливість ознайомитися з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідачів та третьої особи не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк“ (код ЄДРПОУ 41675466) зареєстровано за адресою: 01004, м.Київ, вул.Крутий Узвіз, 6/2 А.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код ЄДРПОУ 40738781) зареєстровано за адресою: 32398, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с.Колодіївка вул.Центральна, буд.7.

13.10.2017р. наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від № 22-20394-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородськї сільської ради).

Згідно інформаційної довідки №144791429 від 09.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.10.2017 на підставі зазначеного наказу державним реєстратором Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2017 № 3789 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРК».

Земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, загально площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району, утворена шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки державної власності 6822484100:03:001:0009 на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки від 05.09.2017 року ЗВ-680588412017 на підставі розробленого ТОВ «ТЕРРА-М» Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам України згідно додатку для ведення особистого селянського господарства на території Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільского району Хмельницької області.

Земельні ділянки, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, загально площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району, переведені у архівний шар на підставі заяви ТОВ «ФОРК» про державну реєстрацію земельної ділянки шляхом об'єднання раніше сформованих земельних ділянок від 07.11.2017, на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок ТОВ «ФОРК» для ведення особистого селянського господарства на території Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району. В результаті об'єднання сформовано земельну ділянку площею 86,0 га із кадастровим номером 6822484100:03:001:0208.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0208 - за заявою про державну реєстрацію земельної ділянки шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок від 27.12.2017 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Колодіївської сільської ради, шляхом такого поділу ділянки (кадастровий номер 6822484100:03:001:0208) утворено дві земельні ділянки: 6822484100:03:001:0210 - площею 84, 0 га; 6822484100:03:001:0209 - площею 2,0 га.

На даний час земельні ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 та 6822484100:03:001:0209 згідно відомостей Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень належать на праві приватної власності ТОВ «ЗАРУС-ІНВЕСТ» (дата державної реєстрації речового права 17.03.2018 р.) та на праві оренди строком на 7 років ТОВ «Агро-Еко-Граунд» (дата державної реєстрації речового права 21.03.2018 p.).

08.11.2018державним реєстратором КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а саме про реєстрацію права приватної власності на вказану вище земельну ділянку за ТзОВ «Форк», номер запису про право власності 23264106, що підтверджується інформаційною довідкою № 206821770 від 14.04.2020.

ТзОВ «Форк» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017, серія та номер 4922, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., відчужило земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2017, індексний номер 38740245, номер запису про право власності 23947035, що підтверджується інформаційною довідкою № 206821770 від 14.04.2020.

ОСОБА_2 на підставі актів приймання-передачі майна від 13.03.2018 внесла земельну ділянку із кадастровими номерами 6822484100:03:001:0210 та №6822484100:03:001:0209 до статутного капіталу ТзОВ «Зарус-Інвест», код ЄДРПОУ 41108081, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 17.03.2018, індексний номер 40166916, номер запису про право власності 25294498, що підтверджується копією інформаційних довідок № 206821415 від 14.04.2020 та № 206903802 від 15.04.2020).

Земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 на підставі договору оренди землі від 20.03.2018 перебуває в оренді ТзОВ «Агро-Еко-Траунд», код ЄДРПОУ 40738781, (рішення державного реєстратора КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради тарокостянтинівського району Хмельницької області від 21.03.2018). Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Також 29.03.2018 проведено державну реєстрацію обтяження на дані земельні ділянки - арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/4632/18 від 21.03.2018р.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.219 по справі № 676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22- 20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада). Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 13.10.2017 №22-20394-СГ), при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області приховав, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію та отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) раніше, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.04.2016 №22-9337-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 27.04.2016) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825580500:04:017:0014) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Заступник прокурора Хмельницької області 24.01.2020 звернувся до в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/1-116вих.20, відповідно до якого повідомляв в тому числі про прийняті рішення Кам'янець-Подільським міськрайонним судом, про наявність підстав для пред'явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів.

29.09.2019р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-520/2-20 у відповідь повідомило Прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем.

У зв'язку із викладеним прокурором направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлення (лист від 11.02.2020) про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до п.4 ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі, що є предметом розгляду у дані справі.

Також в матеріалах справи знаходиться лист Земельно-аграрного центру "Карат" № 71 від 26.03.2018р., згідно з яким повідомлено Прокуратуру Хмельницької області, що орієнтовна ринкова вартість земельних ділянок по Кам'янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6,5 грн. за кв.м.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Ч.ч. 1, 3 ст.4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В контексті зазначеного судом враховано, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття „інтереси держави”, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3,4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Судом враховано, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

При цьому, судом також враховано, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності, вибула з власності держави з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

У даній справі заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест” , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еко-Граунд, с. Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав, оскільки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Судом враховано, що згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами, в яких, в зв'язку з прийняттям рішень Кам'янець-Подільським міськрайонним судом, повідомляв про наявність підстав для пред'явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах .

Проте, у відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачена управлінням у справах, де останнє є відповідачем.

Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то заступник прокурора Хмельницької області на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок.

З огляду на зазначене, зважаючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Таким чином, судом до уваги доводи відповідача-2 щодо порушення позивачем процесуальних питань представництва інтересів держави та порядку представництва прокурором, оцінюються критично та до уваги не приймаються.

Щодо доводів відповідача 2 про те, що позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, який є неуповноваженою особою, судом враховується таке.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України “Про прокуратуру”, наказом Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень”.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 зазначеного Закону визначені форми представництва, зокрема, звернення до суду з позовом. Положення аналогічного змісту міститься в статті 58 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора України №186 від 21.09.2018 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень” (який відповідно до ч.4 ст.17 Закону України “Про прокуратуру” є обов'язковим до виконання всіма прокурорами) позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про прокуратуру” керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури ( ч.4 ст. 13 Закону України “Про прокуратуру”.

За частинами 3 та 4 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідачем 2 безпідставно ототожнено правовий статус особи, яка представляє конкретну установу (зокрема, Хмельницьку обласну прокуратуру) у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями на підставі закону та прокурора, який здійснює представництво інтересів держави відповідно до статті 131-1 Конституції України та не враховано положення ч.1 ст.24 Закону України “Про прокуратуру”, який є спеціальним законом у даному випадку, та надає заступнику керівника окружної прокуратури право подання позовної заяви, у т. ч. в порядку господарського судочинства.

Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №819/198/17.

Враховуючи, що позов підписано заступником прокурора Хмельницької області в межах наданої чинним законодавством компетенції, твердження відповідача про те, що позов підписано не уповноваженою особою спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами та є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387, так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом враховано, що 13.10.2017р. наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від № 22-20394-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородськї сільської ради).

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.219 по справі № 676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22- 20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада). Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 13.10.2017 №22-20394-СГ), при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області приховав, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію та отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) раніше, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.04.2016 №22-9337-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 27.04.2016) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825580500:04:017:0014) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Велйкорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судове рішення у справі № 676/75/19 не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у цьому рішенні не потребують доказування.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнаного недійсним в судовому порядку через його незаконність, то суд приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №914/3224/16 та від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц).

Кінцевими володільцями спірної земельної ділянки є ТОВ "Зарус-Інвест", який зареєстрований як власник ділянок, та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який використовує ділянки на умовах договору оренди.

Ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

З огляду на зазначене, беручи до уваги аналіз чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, судом взято до уваги, що встановлення вказаного вище факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

Суд зауважує, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Судом також враховується, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. (правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 з незаконного володіння відповідачів на підставі ст.388 ЦК України.

Вищевикладене також спростовує висновки відповідача щодо відсутності індивідуальних ознак у витребовуваного прокурором майна, та те, що спірна земельна ділянка не існує як об'єкти цивільного права.

Судом зауважується, що спірна земельна ділянка не перестала існувати у натурі внаслідок їх об'єднання в одну земельну ділянку з іншими. За досліджуваних обставин не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об'єднаних ділянок, зокрема, не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо (правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016р. у справі № 6-1213цс16, у постанові ВС від 25.07.2018 у справі 640/8456/16-ц).

Доводи відповідача -2 з приводу порушення вказаним позовом його права на мирне володіння майном суд до уваги також не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах “Рисовський проти України” від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), “Кривенький проти України” від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 911/3312/17 від 29.01.2019).

Суд зазначає, що у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Також витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, у зв'язку з порушенням вимог Земельного кодексу України при отриманні громадянкою ОСОБА_3 безоплатно у власність спірної земельної ділки.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "ОСОБА_48 проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності".

Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації.

Окремо суд зазначає, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у справі № 924/504/20, можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.).

З огляду на вищевикладене, результат розгляду позову заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Судом також враховано, що твердження відповідача-2про те, що накладений у кримінальному провадженні № 42017240000000195 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018р. у справі № 686/4632/18 арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822455800:05:006:0120, 6822455800:05:006:0121 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128) є беззаперечною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, судом оцінюються критично, оскільки наявність (відсутність) арешту не може впливати на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов'язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки. При цьому, судом звертається увага на позицію позивача, прокурора про накладення арешту на спірні земельні ділянки у межах кримінального провадження саме з метою унеможливлення подальшого відчуження означених земельних ділянок та захисту інтересів держави як їх власника.

При цьому, судом звернуто увагу на правові висновки Великої Плати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018р. у справі № 569/4374/16-ц, згідно яких за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», код ЄДРПОУ 41108081, на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на цю земельну ділянку; . скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», код ЄДРПОУ 40738781, на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» на цю земельну ділянку судом враховано наступне.

Відповідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності на земельні ділянки та інші речові права в силу вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухомё майно та їх обтяжень“.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", реєстраційною дією є державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У відповідності до ч.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно із п.40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Судом враховано, що відповідно до п. 9. ч. 1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, абз. 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) державної реєстрації права власності на нерухоме майно за належним власником.

Водночас суд зазначає, що у розумінні положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у чинній редакції) наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи, зокрема, є судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що наявність у Державному реєстрі прав реєстрації права власності та права оренди вищевказаних земельних ділянок (6822484100:03:001:0210 та 6822484100:03:001:0210) за ТОВ “„Зарус-Інвест” та ТОВ „Агро-Еко-Граунд” порушує права позивача як власника земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 до складу яких вона увійшла, оскільки на момент такої реєстрації в силу закону відповідне право було відсутнє у зв'язку із відведенням гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2га з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 з порушенням норм чинного земельного законодавства.

З огляду на те, що порушене право позивача підлягає захисту, оскільки ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, враховуючи, що вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності ТОВ “„Зарус-Інвест” та державної реєстрації права оренди ТОВ „Агро-Еко-Граунд” на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:03:001:0210 та 6822484100:03:001:0210 є похідними та взаємопов'язаними від вимоги про витребування у ТОВ „Зарус-Інвест” та ТОВ „Агро-Еко-Граунд” на користь позивача земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, яка увійшла до складу зазначених земельних ділянок, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації: права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», код ЄДРПОУ 41108081, на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 припинивши право власності ТОВ „Зарус-Інвест” на цю земельну ділянку; права оренди ТОВ „Агро-Еко-Граунд” на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право оренди ТОВ „Агро-Еко-Граунд” на цю земельну ділянку.

Стосовно твердження відповідача-2, що накладений у кримінальному провадженні №42017240000000195 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018р. у справі №686/4632/18 арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822484100:03:001:0209 та 6822484100:03:001:0210 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128) є беззаперечною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, оскільки ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), а також, що для скасування речових прав на нерухоме майно належним способом захисту є лише скасування документів, які були підставою для реєстрації речових прав, судом оцінюється критично та до уваги не приймається з огляду на наступне.

Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України “Про Державний земельний кадастр“ (надалі - Закон про ДЗК) відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст.1 Закону про ДЗК).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 24 Закону про ДЗК, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Водночас, державна реєстрація прав на нерухоме майно забезпечує можливість відображення, як статичного, так і динамічного процесу відносин власності, що, з одного боку, знаходить своє відображення у збереженні відомостей у спеціальному реєстрі про дійсного власника нерухомого майна, з іншого - про наступні переходи права власності на нерухомість.

Таким чином, ці поняття - державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, не є тотожними.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

При цьому, судом враховано, що позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі прав державної реєстрації права власності та права оренди ставляться відносно одночасного припинення цим рішенням саме речових прав, а не обтяжень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі “Трофимчук проти України” Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа “Руїс Торіха проти Іспанії”).

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів, а також щодо скасування державної реєстрації прав власності та прав оренди відповідачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 судом враховується, що згідно з ст.ст. 13-14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської ) економічної зони з об'єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.219 по справі № 676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22- 20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно статті 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

При зверненні до суду з даним позовом прокурором обрано саме такий спосіб захисту, який може відновити його становище та захистити порушене право.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі «Кудла проти Польщі» суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

Так, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В свою чергу, обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплено в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Під час розгляду та вирішення даної справи судом не надається оцінка правомірності дій та рішень щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 на час їх прийняття, враховуючи, що метою даного позову є захист прав Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області як розпорядника вказаною земельною ділянкою, тому судом досліджується лише наявність підстав для скасування державної реєстрації такої земельної ділянки у зв'язку з існуванням обставин, на які посилається позивач.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Положеннями пункту 50 Порядку передбачено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Зазначені норми права вказують на те, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги, а її номер є кадастровим номером земельної ділянки.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки прямо впливає на стан Поземельної книги і кадастрового номеру земельної ділянки.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус- Інвест”, код ЄДРПОУ 41108081 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ;

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Еко-Граунд”, код ЄДРПОУ 40738781, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест”, код ЄДРПОУ 41108081, на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Зарус-Інвест” на цю земельну ділянку.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Еко-Граунд”, код ЄДРПОУ 40738781, на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Еко-Граунд” на цю земельну ділянку.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 4204 грн. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 4204грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст складено 15.03.2021р.

Суддя І.В.Заярнюк

Віддрук. у 9 прим. (усім рекоменд. про вручення.):

1 - до справи;

3 - позивачу (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1);

4 - відповідачу 2 (32398, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7);

5 - відповідачу 1 (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б);

6 - ОСОБА_1

АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 АДРЕСА_2 ,

8 - ТОВ "ФОРК" - 01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літера А;

9 - Хмельницькій обласній прокуратурі (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3) Військоматський, 3)

Попередній документ

95567001

Наступний документ

95567003

Інформація про рішення:

№ рішення:	95567002
№ справи:	924/504/20
Дата рішення:	05.03.2021
Дата публікації:	05.09.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про усунення порушення прав власника

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (31.01.2023)
Дата надходження:	21.04.2022
Предмет позову:	про:- витребування земельної ділянки; - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.12.2025 03:33	Північно-західний апеляційний господарський суд
05.10.2020 11:30	Господарський суд Хмельницької області
02.11.2020 12:00	Господарський суд Хмельницької області
07.12.2020 15:00	Господарський суд Хмельницької області
21.01.2021 15:30	Господарський суд Хмельницької області
16.02.2021 11:00	Господарський суд Хмельницької області
05.03.2021 11:00	Господарський суд Хмельницької області
17.05.2021 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
07.06.2021 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
21.02.2022 15:40	Північно-західний апеляційний господарський суд
29.11.2022 15:20	Касаційний господарський суд
31.01.2023 15:15	Касаційний господарський суд