29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"16" березня 2021 р. Справа № 924/1404/20
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши матеріали
за позовом Приватного підприємства "Шумськ Хліб", м. Шумськ Тернопольської області
до Фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича, м. Хмельницький
про стягнення 61 970,22грн., з яких: 59 796,00грн. - основного боргу, 1 117,50грн. - пені, 777,35грн. - інфляційних втрат, 279,37грн. - 3% річних
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, винесено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
29.12.2020 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Шумськ Хліб", м. Шумськ Тернопільської області до Фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича, м.Хмельницький про стягнення 61 970,22грн., з яких: 59 796,00грн. - основного боргу за договором поставки №66 від 02.10.2020р., 1 117,50грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 777,35грн. - інфляційних втрат, 279,37грн. - 3% річних за користування коштами за період з 26.10.2020р. по 21.12.2020р.
Ухвалою господарського суду від 15.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1404/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили. При цьому, були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи. Ухвали направлялися сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресами, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є їх юридичними адресами та місцезнаходженням.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Замялий Дмитро Володимирович зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
02.10.2020 року між Приватним підприємством "Шумськ Хліб" (далі - постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Замялим Дмитром Володимировичем (далі - покупцем) укладено договір поставки №66 (далі - договір).
Згідно із умовами даного договору постачальник зобов'язується постачати (передавати у власність) на умовах, вказаних в договорі іншій стороні товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та сплатити його на умовах, визначених договором. (п.1.1. договору)
Предметом поставки є хлібобулочні вироби та супутні товари в асортименті, кількості визначеній у видаткових накладних, які мають юридичну силу Специфікації та які є невід'ємною частиною цього договору з моменту підписання їх сторонами. (п.1.2. договору)
Відповідно до п.5.3. договору, розрахунок за товар проводиться протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту передачі товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно п.6.4 договору, за прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останньою неню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У відповідності до п.8.1 договору, даний договір вступає в дію з дати його підписання, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року.
Згідно п.8.6 договору, у випадку якщо на момент закінчення строку дії договору сторонами не виконані будь-які зобов'язання договір продовжує діяти до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань та проведення остаточних розрахунків.
04.10.2020 року постачальником було поставлено покупцю товар на суму 35208,00 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті вісім гривень 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною №18754 від 04.10.2020 року.
11.10.2020 року постачальником було поставлено покупцю товар на суму 24 588,00 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною №19591 від 11.10.2020 року.
27.11.2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату суми заборгованості за договором поставки №66 від 02.10.2020 року, яка залишена без задоволення.
У зв'язку із несплатою вартості поставленого та отриманого товару за договором №66 від 02.10.2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 61 970,22грн., з яких: 59 796,00грн. - основного боргу, 1 117,50грн. - пені, 777,35грн. - інфляційних втрат, 279,37грн. - 3% річних
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №66 від 02.10.2020 року відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар - хлібобулочні вироби та супутні товари, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до аналізу умов договору, судом враховано, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані нормами закону щодо договору поставки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Сторонами у п. 5.3. договору погоджено, що розрахунок за товар проводиться протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту передачі товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 59 796,00грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковими накладними.
Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оплати поставленого товару, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 59 796,00грн. основного боргу за договором поставки №66 від 02.10.2020р. є обґрунтованою.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 117,50грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 777,35грн. - інфляційних втрат, 279,37грн. - 3% річних за користування коштами за період з 26.10.2020р. по 21.12.2020р., згідно поданих розрахунків.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.4 договору за прострочення в оплаті продукції відповідач виплачує позивачу, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Здійснивши перерахунок пені (за допомогою системи „Законодавство") за вказаний позивачем період з 26.10.2020р. по 21.12.2020р., судом встановлено, що заявлена до стягнення сума в розмірі 1 117,50грн. є арифметично вірною, обґрунтованою та підлягає до стягнення.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом встановлено, що позивачем вірно здійснено зазначені нарахування, тому вимога про стягнення 777,35грн. втрат від інфляції є такою, що підлягає задоволенню.
Під час перерахунку (за допомогою системи „Законодавство") заявлених до стягнення 3% річних, суд прийшов до висновку, що позивачем вірно здійснено нарахування 279,37грн. 3% річних за період з 26.10.2020р. по 21.12.2020р. Відтак, вказана вимога також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Шумськ Хліб" (47100, Тернопільська область, Шумський район, м. Шумськ, вул. Заводська, буд. 2 "А"; код ЄДРПОУ 38043889) 59 796,00грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 00 коп.) основного боргу, 1 117,50грн. (одну тисячу сто сімнадцять гривень 50 коп.) пені, 777,35грн. (сімсот сімдесят сім гривень 35 коп.) інфляційних втрат, 279,37грн. (двісті сімдесят дев'ять гривень 37 коп.) 3% річних, 2 102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.03.2021р.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 4 прим. надісл. всім:
1- до справи;
2 - позивачу - ПП "Шумськ Хліб" (47100, Тернопільська обл., м. Шумськ, вул. Заводська, 2А) - реком. з повідом.
3,4 - відповідачу - ФОП Замялий Д.В. ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) - реком. з повідом.