29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"16" березня 2021 р. Справа № 924/1406/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 201 справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с. Чопилки Переяслав-Хмельницького району Київської області
до приватного підприємства "ГВМ-Агро", с. Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області
про стягнення 6050413,20 грн основної заборгованості, 61854,46 грн 48% річних, 54028,16 грн процентів за користування товарним кредитом, 15463,61 грн пені,
представники сторін:
позивача: Боровик Б.М. - представник згідно ордеру;
відповідача: Ксьондзик Ю.Ю. - представник згідно ордеру (присутній в підготовчому засіданні 15.02.2021р.).
У судовому засіданні 16.03.2021р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.12.2020р. відкрито провадження у справі № 924/1406/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.02.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу № 924/1406/20 до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" звернулося з позовом до суду про стягнення з приватного підприємства "ГВМ-Агро" 6050413,20 грн основної заборгованості, 61854,46 грн 48% річних, 54028,16 грн процентів за користування товарним кредитом, 15463,61 грн пені на підставі договору поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання договору поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р., додатку до договору поставки № 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р., видаткових накладних сторони домовились про поставку відповідачу товару (продукція виробничо-технічного призначення) на суму 10432022,40 грн. Однак, приватне підприємство "ГВМ-Агро" не здійснило оплату товару у зв'язку з чим сума заборгованості за додатком № 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р. становить 6050413,20 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 61854,46 грн 48% річних, 54028,16 грн процентів за користування товарним кредитом, 15463,61 грн пені.
22.02.2021р. представником позивача на виконання ухвали суду від 15.02.2021р. подано заяву, у якій надані пояснення стосовно відмінності суми видаткових накладних та суми визначеної у додатку № 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р. Так, згідно видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачу товар за період з 29.07.2020р. по 13.08.2020р. на суму 6050413,20 грн, який приватним підприємством "ГВМ-Агро" не оплачувався. При цьому, за вказаним додатком відповідачу було поставлено товар на підставі видаткової накладної № 74855 від 14.09.2020р. на суму 2345011,20 грн, однак отриманий товар був повернутий товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" згідно угоди про повернення товару від 02.12.2020р. та накладної на повернення товару № 343 від 02.12.2020р. Таким чином, сума боргу становить 6050413,20 грн. Також позивачем зазначено, що в розрахунку штрафних санкцій ним помилково було зазначено посилання на додаток № 1876/20/140/01 ззр від 15.06.2020р. та додаток № 1876/20/140/04 ззр від 31.08.2020р. Позовні вимоги, які розглядаються у справі № 924/1406/20 стосуються заборгованості, яка виникла виключно на підставі додатку № 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р. Разом з тим, згідно пояснень позивача останнім згідно додатку № 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р. нараховано приватному підприємству "ГВМ-Агро" пеню в розмірі 50783,79 грн, 48% річних у розмірі 203135,19 грн, процентів за користування товарним кредитом у розмірі 152351,39 грн.
Окрім того, 22.02.2021р. позивачем надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з приватного підприємства "ГВМ-Агро" 6050413,20 грн основної заборгованості, 696603,23 грн 48% річних, 522077,42 грн процентів за користування товарним кредитом, 173911,68 грн пені, 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивачем долучено платіжне доручення № 599194 від 16.02.2021р. на суму 18918,69 грн та докази надіслання даної заяви відповідачу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Положення п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачають те, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Відповідно до ч. 2 вказаної статті заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Ухвалою суду від 15.02.2021р. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу № 924/1406/20 до судового розгляду по суті.
Отже, заяву про збільшення розміру позовних вимог подано 22.02.2021р. поза строком на її подачу, тобто, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті ухвалою суду від 15.02.2021р. При цьому, у даній заяві позивачем не порушувалося питання про поновлення процесуального строку на подачу відповідної заяви, а суд таких обставин не встановив згідно ст. 119 ГПК України. Також позивач не обґрунтував поважності причин неподання вищевказаної заяви в підготовчому провадженні.
Таким чином, суд заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про збільшення розміру позовних вимог залишає без розгляду (крім витрат на професійну правничу допомогу).
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів (на час розгляду справи по суті та ухвалення рішення) не повідомив.
Дата розгляду справи погоджувалась з представником в засіданні 15.02.2021р.
Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.
Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання сторін про відкладення розгляду справи (на час розгляду справи по суті та ухвалення рішення), належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство "ГВМ-Агро" зареєстровано за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Іванівка, вул. Шевченка, 62, ідентифікаційний код 38171525.
03.04.2020р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (постачальник) та приватним підприємством "ГВМ-Агро" (покупець) укладено договір поставки № 1876/20/140, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються у додатках, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначається у додатках до цього договору.
Як передбачено п. 2.2. договору, ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору є незмінним на весь період дії цього договору.
У відповідності до п. 2.3. договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що вартість тари та упаковки, в якій постачається товар, входить до ціни товару.
Сторонами у п. 3.1. договору погоджено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.2. договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару ("курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору.
Згідно п. 3.3. договору оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківські дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5. цього договору.
Відповідно до п. 3.5. договору в тому разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов пункту 3.2. цього договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем, застосовують формулу С = (А1 / А2) * B, де С - вартість товару, що підлягає оплаті; B - вартість неоплаченого товару за відповідними видатковими накладними; А1 - курс іноземної валюти на дату оплати товару, визначений згідно умов договору; А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов договору.
У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.
Як передбачено п. 3.6. договору, товар, що був отриманий покупцем, в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.
У відповідності до п. 3.7. договору, здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.
Пунктом 3.8. договору передбачено, що незалежно від встановлених (визначених) цим договором та додатками до нього умов та строків виконання зобов'язання (зобов'язань) з оплати отриманого товару, постачальник набуває право вимоги дострокового виконання покупцем зобов'язання (зобов'язань) за цим договором з оплати отриманого товару, а покупець безумовно, беззаперечно та безвідклично зобов'язується виконати такі вимоги постачальника у випадку, зокрема, порушення покупцем зобов'язань перед постачальником (щодо термінів оплати, строків передачі векселів, строків поставки с/г продукції, тощо) за поточним, або будь-яким іншими договорами, додатками чи рахунками.
Сторонами у п. 5.1. договору передбачено, що умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 6.2. договору, крім відповідальності, встановленої п. 6.1. цього договору покупець: - за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.7. договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Як передбачено п. 6.8. договору, сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
У відповідності до п. 9.2. договору договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що цей договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього договору. Будь-які зміни або доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін.
24.07.2020р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (постачальник) та приватним підприємством "ГВМ-Агро" (покупець) укладено додаток № 1876/20/140/03 пд до договору поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р.
Відповідно до п. 1 додатку поставці підлягають товари в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості: росаферт NPK 15-15-15 в біг-бегах на загальну суму 10432022,40 грн.
Згідно п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку: 20% - від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.09.2020р.; 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 02.12.2020р.
Як передбачено п. 4. додатку, у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього договору та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару (п. 5 додатку).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" поставлено відповідачу товар (продукція виробничо-технічного призначення) на загальну суму 8395424,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: № 74855 від 14.09.2020р. на суму 2345011,20 грн, № 62911 від 29.07.2020р. на суму 380688,00 грн, № 63229 від 30.07.2020р. на суму 379632,00 грн, № 64408 від 04.08.2020р. на суму 382536,00 грн, № 65190 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65191 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65192 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65299 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65301 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65302 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65543 від 07.08.2020р. на суму 380160,00 грн, № 65661 від 10.08.2020р. на суму 379104,00 грн, № 66122 від 12.08.2020р. на суму 378840,00 грн, № 66123 від 12.08.2020р. на суму 359898,00 грн, № 66546 від 12.08.2020р. на суму 378840,00 грн, № 66547 від 12.08.2020р. на суму 378840,00 грн, № 66788 від 13.08.2020р. на суму 370915,20 грн.
02.12.2020р. сторонами підписано накладну на повернення від покупця товару № 343 на суму 2345011,20 грн.
Також 02.12.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (постачальник) та приватним підприємством "ГВМ-Агро" (покупець) укладено угоду на повернення товару, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, що покупець здійснить повернення поставленого постачальником згідно з п. 2.1. договору поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р. товару на суму 2345011,20 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем повністю не виконано свої зобов'язання щодо оплати вартості товару згідно договору поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р. та додатку до нього, позивач звернувся з позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору купівлі-продажу (поставки), про що, зокрема, свідчать договірні зобов'язання сторін - постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у п. 3 додатку до договору поставки погоджено, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку: 20% - від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.09.2020р.; 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 02.12.2020р.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до п. 2.3. договору загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р. та додатку до нього (№ 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р.) поставив відповідачу товар (продукція виробничо-технічного призначення) на загальну суму 8395424,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с. 16-32).
В подальшому, сторонами було підписано накладну на повернення від покупця товару № 343 від 02.12.2020р. на суму 2345011,20 грн та угоду на повернення товару на вказану суму.
Таким чином, зважаючи на повернення частини товару товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", заборгованість по решті видаткових накладних складає 6050413,20 грн (8395424,40 грн - 2345011,20 грн).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати приватним підприємством "ГВМ-Агро" за договором поставки № 1876/20/140 від 03.04.2020р. та додатку до нього 6050413,20 грн заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, як слідує із розрахунку штрафних санкцій, що міститься у позовній заяві, позивачем нараховано відповідачу 61854,46 грн 48% річних, 54028,16 грн процентів за користування товарним кредитом, 15463,61 грн пені на суму боргу в розмірі 680142,12 грн за період з 20.10.2020р. по 23.11.2020р. та на суму боргу в розмірі 422367,00 грн за період з 30.09.2020р. по 23.11.2020р.
При цьому, у заяві від 15.02.2021р. позивачем здійснено перерахунок штрафних санкцій у відповідності до п. 3 додатку № 1876/20/140/03 пд від 24.07.2020р., відповідно до якого позивачем нараховано 50783,79 грн пені 203135,19 грн 48% відсотків річних та 152351,39 грн процентів за користування кредитом на суму боргу в розмірі 1210082,64 грн за період з 01.10.2020р. по 02.12.2020р. та на суму боргу в розмірі 6050413,20 грн за період з 03.12.2020р. по 15.12.2020р.
В той же час 22.02.2021р. позивачем надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з приватного підприємства "ГВМ-Агро", зокрема, 696603,23 грн 48% річних, 522077,42 грн процентів за користування товарним кредитом, 173911,68 грн пені, 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Дана заява (крім витрат на професійну правничу допомогу) була залишена судом без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, враховуючи зміст наведеної статті ГПК України та залишення заяви про збільшення позовних вимог без розгляду (крім витрат на професійну правничу допомогу), судом при перерахунку заявлених позивачем штрафних санкцій було взято до уваги розрахунок, що міститься у позовній заяві.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. договору, крім відповідальності, встановленої п. 6.1. цього договору покупець: - за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Як передбачено п. 6.8. договору, сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство", відповідно до якого правомірною до стягнення буде пеня у розмірі 19519,83 грн. (на суму боргу в розмірі 1102509,12 грн (680142,12 грн + 422367,00 грн), яка не перевищує 20% від загальної вартості поставленого позивачем товару), за період з 01.10.2020р. по 23.11.2020р. (згідно розрахунку)). Таким чином, пеня в розмірі 15463,61 грн заявлена позивачем в межах суми допустимої до стягнення, тому вимога про стягнення 15463,61 грн пені є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 6.7. договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Судом здійснено перерахунок 48% річних у системі "Законодавство" (аналогічно розрахунку пені), відповідно до якого 48% річних в розмірі 61854,46 грн заявлені позивачем в межах суми допустимої до стягнення, тому вимога про стягнення 61854,46 грн 48% річних є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
В підписаному сторонами додатках до договору поставки, сторони п. 4 передбачили, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п'ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
Судом здійснено перерахунок 36% відсотків за користування товарним кредитом у системі "Законодавство" (аналогічно розрахунку пені та 48% річних), відповідно до якого 36% відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 54028,16 грн заявлені позивачем в межах суми допустимої до стягнення, тому вимога про стягнення 54028,16 грн 36% відсотків за користування товарним кредитом є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Стосовно витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 60000,00 грн, судом враховується, що відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.
Судом враховується, що в підтвердження адвокатських послуг позивачем не подано жодних доказів, зокрема, не подано угоди про надання адвокатських послуг із представником, що представляв інтереси позивача при розгляді справи, актів виконаних робіт (наданих послуг), виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, тощо, як і не подано доказів понесення (в т.ч. в майбутньому) даних витрат самим позивачем.
Отже, витрати на послуги адвоката в розмірі 60000,00 грн, не є обґрунтованими, а тому не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с. Чопилки Переяслав-Хмельницького району Київської області до приватного підприємства "ГВМ-Агро", с. Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 6050413,20 грн основної заборгованості, 61854,46 грн 48% річних, 54028,16 грн процентів за користування товарним кредитом, 15463,61 грн пені задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства "ГВМ-Агро" (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Іванівка, вул. Шевченка, 62, ідентифікаційний код 38171525) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35, ідентифікаційний код 43106699) 6050413,20 грн (шість мільйонів п'ятдесят тисяч чотириста тринадцять гривень 20 коп.) основної заборгованості, 61854,46 грн (шістдесят одну тисячу вісімсот п'ятдесят чотири гривні 46 коп.) 48% річних, 54028,16 грн (п'ятдесят чотири тисячі двадцять вісім гривень 16 коп.) процентів за користування товарним кредитом, 15463,61 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні 61 коп.) пені, 92726,39 грн (дев'яносто дві тисячі сімсот двадцять шість гривень 39 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.03.2021 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2, 3 - позивачу (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Б.Хмельницького, б. 35; 03191, м. Київ, а/с 67);
4 - відповідачу (32140, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Іванівка, вул. Шевченка, буд. 62);
Всім рекомендованим з повідомленням.