ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 березня 2021 року м. Херсон Справа № 923/112/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ", м.Вінниця
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХНОЛОГІЯ ", м. Херсон
про стягнення 781599,95 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ" (позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХНОЛОГІЯ" (відповідач) про стягнення 781599,95 грн заборгованості за договором поставки № 14/09/20 від 14.09.2020, з яких - 736329,72 грн основного боргу, 4655,87 грн 3% річних, 9311,73 грн плати за користування коштами, 18623,46 грн пені та 12679,17 грн втрат від інфляції.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 29.01.2021 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.
04.02.2021 у встановлений строк позивач надав суду докази усунення недоліків.
Ухвалою від 05.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз'яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 26.02.2021 відповідно до потового повідомлення про вручення.
10.03.2021, у встановлений строк, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає отримання ним товару від позивача на суму 736329,72 грн, але просить відмовити в стягненні процентів за користування коштами за необґрунтованістю та розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 20 % від суми, заявленої позивачем, та розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Суд дійшов висновку про відмову відповідачу в розгляді справи в порядку загального позовного провадження, оскільки відповідач визнає отримання товару від позивача, ціна заявленого позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи предмет та підстави позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, цей спір є незначної складності і його слід віднести до категорії малозначних, а тому його можна розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
12.03.2021 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача, якою він збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 821463,88 грн, з яких - 736329,72 грн основного боргу, 7348,68 грн 3% річних, 14697,36 грн плати за користування коштами, 29394,72 грн пені та 33693,39 грн втрат від інфляції. До заяви додано докази доплати 597,96 грн судового збору та докази надіслання заяви на адресу відповідача.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В даній справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, засідання не призначалась, тому позивач мав право збільшити розмір позовних вимог протягом 30 днів з для відкриття провадження у справі, тобто до 05.03.2021.
Заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем до суду 12.03.2021, тобто з пропуском передбаченого законом строку, причин поважності пропуску строку позивачем не наведено. З огляду на викладене, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, судом до розгляду не приймається.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд
14.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХНОЛОГІЯ" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 14/09/20 (а.с. 11-14), за умовами якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача визначену договором продукцію сільськогосподарського виробництва - шрот соняшника, макуху соєву, а відповідач зобов"язується прийняти і оплатити продукцію (п. 1.1 договору).
Кількість продукції, вартість та виняткові умови поставки викладаються в специфікації до кожної окремої поставки (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1, 2.2 договору, оплата за продукцію здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за вказаними в цьому договорі банківськими реквізитами позивачу на підставі виписаного рахунку. Відповідач здійснює оплату за продукцію відповідно до умов, передбачених сторонами у специфікації при отриманні від позивача оформленої належним чином всієї необхідної документації, що підтверджує передачу продукції.
Строк договору відповідно до п. 8.1 - з моменту підписання і до 31.12.2020.
Сторонами підписано і скріплено печатками специфікацію № 1 від 24.09.2020 до договору (а.с. 15) про поставку макухи соєвої 25 т на суму 355050 грн, строки поставки до 30.09.2020 включно, оплата - 100% вартості партії товару протягом 21-го дня з дати поставки.
На виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу макуху соєву, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000910 від 25.09.2020 на суму 349085,16 грн, № РН-0000970 від 17.10.2020 на суму 357141,96 грн, № РН-0000989 від 22.10.2020 на суму 379187,76 грн, всього на суму - 1085414,88 грн (а.с. 22-24).
Зазначені видаткові накладні підписані і скріплені печатками сторін та відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, передбачених ст. 9 Закону України статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Товар за видатковою накладною № РН-0000910 від 25.09.2020 був оплачений відповідачем повністю згідно з платіжними дорученнями № 10177 від 13.10.2020 на суму 200000грн, №10264 від 15.10.2020 на суму 75000 грн, № 10321 від 16.10.2020 на суму 74085,16 грн.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Відповідно до специфікації № 1 до договору, відповідач був зобов"язаний сплатити вартість отриманого товару за видатковою накладною № РН-0000970 від 17.10.2020 на суму 357141,96 грн - до 07.11.2020 включно, за накладною № РН-0000989 від 22.10.2020 на суму 379187,76 грн - до 12.11.2020 включно, що ним виконано не було.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, з урахуванням часткової оплати, становить 736329,72 грн, що ним не заперечується.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір поставки № 14/09/20 від 14.09.2020 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Позивач зазначає, що ним надсилались відповідачу вимоги від 23.12.2020 та від 13.01.2021 сплатити борг, але вони залишені без реагування.
Доказів перерахування боргу в сумі 736329,72 грн, як і будь-яких заперечень проти позову в цій частині, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 4655,87 грн 3% річних та 12679,17 грн втрат від інфляції станом на 25.01.2021.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій, річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто з 08.11.2020 за видатковою накладною № РН-0000970 від 17.10.2020 та з 13.11.2020 за накладною № РН-0000989 від 22.10.2020, що позивачем не було враховано.
З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності нарахувань 3% річних, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 08/11/2020 до 25/01/2021357 141,96 грн.
з 13/11/2020 до 25/01/2021379 187,76 грн.
Всього:736 329,72 грн.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 08/11/2020 до 31/12/2020 357 141,96 x 3 % x 54 : 366 : 100541 580,79 грн.
з 01/01/2021 до 25/01/2021 357 141,96 x 3 % x 25 : 365 : 10025733,85 грн.
з 13/11/2020 до 31/12/2020 379 187,76 x 3 % x 49 : 366 : 100491 522,97 грн.
з 01/01/2021 до 25/01/2021 379 187,76 x 3 % x 25 : 365 : 10025779,15 грн.
Всього розмір 3% річних становить 4 616,77 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4616,77 грн.
Здійснивши перевірку правильності нарахувань втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що він має помилки та додає свій розрахунок:
Період 1 (08/11/2020 - 25/01/2021)Індекс інфляції
листопад 2020101,30
грудень 2020100,90
січень 2021101,30
Період 2 (13/11/2020 - 25/01/2021)Індекс інфляції
листопад 2020101,30
грудень 2020100,90
січень 2021101,30
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Період 1
IIc (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) = 1.03540452
Інфляційне збільшення:
357 141,96 x 1.03540452 - 357 141,96 = 12 644,44 грн.
Період 2
IIc (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) = 1.03540452
Інфляційне збільшення:
379 187,76 x 1.03540452 - 379 187,76 = 13 424,96 грн.
Всього сума втрат від інфляції становить 26069,40 грн.
При цьому суд враховує, що відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто суд не може стягнути суми пені, річних та втрат від інфляції, які перевищують суми, які заявлені позивачем до стягнення.
З огляду на викладене, вимога щодо стягнення інфляційних у розмірі 12679,17 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 18623,46 грн пені, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Укладаючи договір поставки від 14.09.2020 сторони пунктом 5.7 передбачили, що у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Суд здійснив перевірку нарахування пені:
Період 1 (08/11/2020 - 25/01/2021)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
357 141,9608.11.2020 - 31.12.2020546,000.0336 323,17
357 141,9601.01.2021 - 25.01.2021256,000.0332 935,41
Період 2 (13/11/2020 - 25/01/2021)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
379 187,7613.11.2020 - 31.12.2020496,000.0336 091,87
379 187,7601.01.2021 - 25.01.2021256,000.0333 116,61
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Період 1 (08/11/2020 - 25/01/2021)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
08.11.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 357 141,96 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 54 днів (прострочення) : 100546 323,17 грн.
01.01.2021 - 25.01.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 357 141,96 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 25 днів (прострочення) : 100252 935,41 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 9 258,58 грн.
Період 2 (13/11/2020 - 25/01/2021)
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
13.11.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 379 187,76 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 100496 091,87 грн.
01.01.2021 - 25.01.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ) 379 187,76 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 25 днів (прострочення) : 100253 116,61 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 9 208,48 грн.
Всього розмір пені становить 9 258,58 + 9 208,48 = 18 467,06 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 18467,06 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9311,73 грн процентів за користування коштами, то суд відмовляє в задоволенні цієї частини позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з роз'ясненнями за п. 6.1. та п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стягнення процентів річних за ст. 625 Цивільного кодексу України є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто, зобов'язанням сплатити кошти, тоді як, проценти, що зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України це плата за користування чужими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад ст. ст. 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 231 "Розмір штрафних санкцій" Господарського кодексу України визначено порядок визначення розміру штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договорам від 14.09.2020р. №14/09/20 не встановлений.
Статтею 231 Господарського кодексу України не врегульовано відносини щодо поставки товару, а визначено розмір штрафних санкцій. Разом з тим, згідно з роз'ясненнями за п. 6.1. та п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями. Відповідно, за відсутності визначення договором розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, визначення розміру таких процентів, у порядку, що встановлений законом для визначення розміру штрафних санкцій, не має під собою достатніх правових підстав.
На підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 9311,73 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 20 % від суми, яка була заявлена позивачем, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд враховує, що відповідач не сплатив навіть частку від 736329,72 грн основного боргу за договором поставки з листопада 2020 року.
Відповідач посилається на те, що основним його видом діяльності є розведення свиней, виробництво м"яса та м"ясопродуктів, оптова та роздрібна торгівля м"ясом та м"ясопродуктами. Відповідач зазначає, що він має у сільській місцевості три промислових комплекси (два з вирощування свиней та бійня), на яких сумарно працевлаштовано більш як 200 працівників. Запровадження в країні протиепідемічних заходів через пандемію короновірусу мають негативний вплив на господарську діяльність підприємства через обмеження у роботі ринків, магазинів та закладів харчування, що призвело до кризи неплатежів з боку контрагентів - покупців продукції; натомість витрати на утримання свиней зростають. На думку відповідача, стягнення з нього штрафних санкцій в повному обсязі спричинити заборгованість по зарплаті, сплаті податків, що призведе до нових судових процесів.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження його важкого фінансового стану та не надано доказів вжиття заходів з метою погашення боргу перед позивачем. Крім того, розмір пені 18623,46 грн, яку просить стягнути з відповідача, не перевищує суму основного боргу в розмірі 736329,72грн.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з приводу необхідності зменшення пені.
Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (11724 / 781599,95 * 772092,72 = 11581,39 грн).
У зв"язку з тим, що суд не прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 597,96 грн судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 45000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв"язку з розглядом справи.
Суд враховує, що судових засідань у даній справі не проводилось, оскільки справу було призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Сидоровим Петром Віталійовичем.
На підтвердження повноважень адвоката надано копії довіреності від 05.08.2019 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 61, 62).
До позовної заяви додано копію договору № б/н про надання правової допомоги від 07.12.2020, укладеному між позивачем (замовник) та адвокатом Сидоровим П.В. (а.с. 55-56), за умовами якого адвокат приймає на себе доручення позивача про надання йому юридичної допомоги, а позивач зобов"язався сплатити гонорар за дії адвоката, а також понесені адвокатом фактичні витрати.
Згідно з п. 1.2, 1.3 договору, характер та зміст прийнятого адвокатом доручення та сума гонорару визначено в додатку до договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, гонорар вноситься клієнтом протягом 20 днів з дня підписання договору.
Додатком № 1 до договору (а.с. 57) сторони визначили, що адвокат приймає доручення про стягнення з ТОВ "Зоотехнологія" суми основного боргу в розмірі 736329,72грн, штрафних санкцій та інших нарахувань в порядку, передбаченому законодавством. Сума гонорару - 45000 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 7997 від 25.01.2021 (а.с. 60) позивач сплатив адвокату 45000 грн.
31.01.2021 між позивачем та адвокатом Сидоровим П.В. підписано акт про надану правову допомогу та юридичні послуги на суму 45000грн, копію якого додано позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Так, в акті зазначено, що вартість зустрічі з клієнтом з метою з"ясування обставин справи становить 4500 грн (4,28 год),
- правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз актуальної судової практики - 4500 грн (4,28 год)
- складання позову 18000 грн (17,13 год),
- складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат - 2250 грн (2,14 год),
- підготовка переліку питань для надання відповіді іншою стороною у справі - 4500грн (4,28 год),
- підготовка додатків до позову - 2250 грн (2,14 год),
- підготовка заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів - 8998,28 грн (8,56 год),
- направлення заяви про збільшення позовних вимог - 4500 грн (4,28 год.).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто судові дебати не проводяться.
Матеріалами справи підтверджується, що позовна заява підписана адвокатом Сидоровим П.В. та подана разом з додатками до суду через підсистему "Електронний суд". В позовній заяві наведено попередній розрахунок судових витрат. Також адвокатом через "Електронний суд" було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог разом з доказами направлення відповідачу.
Однак, адвокатом не було наведено питань для надання відповіді іншою стороною, тому позивачем не доведено факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500грн на підготовку переліку питань для надання відповіді іншою стороною у справі.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі в сумі 45000-4500=40500 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві просить зменшити суму витрат на професійну правову допомогу, посилаючись на те, що позивачем було додано попередній розрахунок сум, що підлягають сплаті адвокату (а.с. 58), в якому клієнтом зазначено не позивача, а іншу юридичну особу - ТОВ "Агро трак" по іншій справі № 132/3681/20.
Суд не бере до уваги цей розрахунок, оскільки як зазначено вище, позивач надав акт від 31.01.2021 про надану правову допомогу та юридичні послуги позивачу на суму 45000грн
Відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не співмірні з ціною позову, складністю справи та об"ємом виконаних робіт, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали позовної заяви направлено до суду в електронній формі.
В постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 зазначено наступне.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, суд погоджується з тим, що 40500 грн витрат на професійну правничу допомогу не співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з ТОВ "Зоотехнологія" становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги були задоволені частково, зважаючи на ціну позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХНОЛОГІЯ " (м.Херсон вул. Тираспольська 31, офіс 409, код 32853429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ" (м. Вінниця вул. Василя Стуса, 14, прим. 2, код 41973663) 736329,72 грн основного боргу, 4616,77 грн 3% річних, 18467,06 грн пені, 12679,17 грн втрат від інфляції, 11581,39 грн витрат зі сплати судового збору та 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ СОНЯХ" (м. Вінниця вул. Василя Стуса, 14, прим. 2, код 41973663) 597,96 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 8136 від 11.03.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 16.03.2021
Суддя В.В.Литвинова