номер провадження справи 27/2/21
11.03.2021 Справа № 908/3412/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С. С., при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000 м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42767945)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕН ЕНЕРДЖІ” (03118 м. Київ, пр. Лобановського, буд. 115, ідентифікаційний код юридичної особи 39841096)
про стягнення 3 232 грн. 90 коп.
за участю
представника позивача: Нікішина О.М., посвідчення № 23 від 01.02.2021
представник відповідача: не з'явився
30.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕН ЕНЕРДЖІ” 3 232 грн. 90 коп. неустойки за договором № 3604/д від 02.02.2017.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3412/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3412/20, присвоєно справі номер провадження 27/2/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 01.02.2021.
Ухвалою суду від 01.02.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 01.03.2021.
Ухвалою суду від 01.03.2021 розгляд справи відкладався на 11.03.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України.
У судовому засіданні 11.03.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 11.03.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Оберіг”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2021 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 3 232 грн. 90 коп. неустойки за договором № 3604/д від 02.02.2017. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 02.02.2017 № 3604/д.
Відповідач у судове засідання тричі не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. 28.01.2021 відповідач надіслав на адресу суду письмовий відзив (вх. № 1868/08-08/21 від 28.01.2021), відповідно до якого просив суд відмовити у позові в повному обсязі, зазначивши, що листом від 11.02.2020 № 1-30-00687 Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Орендаря про припинення терміну дії Договору та необхідності повернути орендоване майно та направило акт приймання-передавання по Договору. У відповідності до акту приймання-передавання державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 02.02.2017 року № 3604/д відповідач передав зазначене приміщення та підписав акт 31.01.2020 року, а також провів всі розрахунки за Договором, про що свідчать підписи ТОВ «РЕН ЕНЕРДЖІ» та балансоутримувача Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор». В акті зазначено, що орендоване майно передано Балансоутримувачу в тому ж технічному стані, що й при передачі його в оренду. В подальшому акт було відправлено для підписання регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровський, Запорізькій та Кіровоградських областях. Враховуючи, що акти були переслані з затримкою, останній зазначив в акті невірну дату, а дату підписання ним акту, тому, як приміщення фізично не приймав. Про відсутність претензій та своєчасної передачі приміщення також свідчить і лист Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області від 13.08.2020 року № 2/6-6311.
Позивач надав відповідь на відзив (вх. № 5044/08-08/21 від 10.03.2021), зазначивши, що листом від 11.02.2020 №11/1-30-00687 Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Орендаря про припинення терміну дії Договору та необхідності повернути орендоване майно та направило акт приймання-передавання по Договору. Однак майно повернуто Орендарем лише 19.05.2020, про що свідчить акт приймання-передавання. За період користування майном після закінчення терміну дії Договору, а саме з 01.02.2020 по 19.05.2020 включно, Орендарю нарахована неустойка у сумі 3232,90 грн. Крім того, відповідач у своєму відзиві посилається на лист Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» до РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, датований 13.08.2020 про відсутність претензій щодо повернення майна. Але юридично майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання усіма сторонами акта приймання-передавання. Той факт, що орендар та балансоутримувач підписали акт приймання-передавання 31.01.2020 не відповідає умовам договору, адже пунктом 10.10 договору передбачено підписання акту усіма сторонами договору. Регіональне відділення згідно договору є стороною договору (орендодавцем). Акт приймання-передавання до Регіонального відділення надійшов лише 19.05.2020, про що свідчить супровідний лист від 19.05.2020 вх. № 11/1/01497. Регіональному відділенню не відомо, з яких причин Балансоутримувачем був надісланий акт з порушенням строків, але слід зазначити, що пунктом 10.10 договору передбачено, що обов'язки по поверненню майна покладаються на орендаря.
Суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
02.02.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕН ЕНЕРДЖІ” (Орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» № 3604/д.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 16, загальною площею 23,8 кв.м., будівлі харчоблоку та лазні (Літ. Е), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36 (далі - Майно). Орендоване майно перебуває на балансі Запорізького слідчого ізолятору УДПтС у України в Запорізькій області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 08563553 (далі - Балансоутримувач).
Згідно наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.
Наказом Фонду державного майна України від 22.03.19 № 290 днем початку роботи РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях визначено 22.03.19.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.03.19 № 1005138182, на підставі наказу Фонду державного майна України від 17.01.19 № 39 здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, про що до державного реєстру 23.01.19 внесено відповідний запис про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як правонаступник всіх прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, набув всіх прав та обов'язків Орендодавця за договором від 02.02.2017 № 3604/д.
Вартість Майна визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2016, що затверджений наказом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від 03.01.2017 № 1 і становить за незалежною оцінкою, виконаною суб'єктом оціночної діяльності -ТОВ «Всеукраїнська експертна група», 36717,00 гривень без ПДВ (Додаток 3).
Згідно п. 1.2 договору Майно передається в оренду з метою іншого використання нерухомого майна (розміщення технологічного обладнання, постачання теплової енергії).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном одночасно з підписанням сторонами Договору та акта приймання-передавання орендованого Майна (Додаток 2). Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
Умовами п. 3.1 - 3.4, 3.6 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2017 року 458,91 грн., скоригований на індекс інфляції січня 2017 (Додаток 1). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:
- 50 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства
- 50 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.
Пунктом 5.3 Договору передбачений обов'язок Орендаря, а саме: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується “Призначення платежу” за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язком для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими, а укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди державного майна.
Положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).
Оскільки у справі, що розглядається, власником майна є держава, що визначено п. 2.2 договору від 02.02.2017 № 3604/д, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Частиною 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (у редакції чинній станом на дату укладання договору) було закріплено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 762 ЦК Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.
Частиною 4 ст. 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із п. 10.1, 10.6 Договору цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, що діє з 02.02.2017 по 31.01.2020 року включно. Чинність цього Договору припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- банкрутства Орендаря;
- загибелі орендованого Майна;
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;
- ліквідації Орендаря-юридичної особи.
Згідно до п. 10.6 Договору, його дія припинена з 01.02.2020 у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.
Відповідно до п. 5.10 договору, у разі припинення або розірвання останнього, Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України закріплено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 10.10 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання. Обов'язок по складанню акта приймання-пере давання про повернення майна покладається на Орендаря.
Пунктом 10.11 Договору встановлено, що в разі невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення майна в термін визначений в п. 10.10 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору про підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Листом від 11.02.2020 №11/1-30-00687 Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Орендаря про припинення терміну дії Договору та необхідності повернути орендоване майно та направило акт приймання-передавання по Договору.
Однак майно повернуто Орендарем лише 19.05.2020, про що свідчить акт приймання-передавання.
Відповідач у своєму відзиві посилається на лист Державної установи «Запорізькій слідчий ізолятор» до РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, датований 13.08.2020 про відсутність претензій щодо повернення майна.
Але юридично майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання усіма сторонами акта приймання-передавання.
Той факт, що орендар та балансоутримувач підписали акт приймання-передавання 31.01.2020 не відповідає умовам договору, адже пунктом 10.10 договору передбачено підписання акту усіма сторонами договору.
Регіональне відділення згідно договору є стороною договору (орендодавцем).
Акт приймання-передавання до Регіонального відділення надійшов лише 19.05.2020 року, про що свідчить супровідний лист від 19.05.2020 вх. № 11/1/01497.
Позивач повідомив суд, що йому не відомо, з яких причин Балансоутримувачем був надісланий акт з порушенням строків та наполягав на пункті 10.10 договору, відповідно до якого обов'язки по поверненню майна покладаються на орендаря.
Враховуючи п. 10.11 Договору, за період користування майном після закінчення терміну дії Договору, а саме з 01.02.2020 по 19.05.2020 включно, Орендарю нарахована неустойка у сумі 3 232 грн. 90 коп.
Наявні у матеріалах справи докази не містять доказів відсутності вини відповідача в частині невиконання обов'язку визначеного умовами договору щодо повернення у строк орендованого майна Балансоутримувачу згідно пунктів 10.10 та 10.11.
Вказане свідчить про наявність порушень відповідачем зобов'язань за договором від 02.02.2017 № 3604/д щодо прострочення повернення орендованого майна.
Орендарем не виконані зобов'язання за Договором по сплаті орендної плати в розмірі 3 232 грн. 90 коп.
З огляду на викладене, враховуючи що відповідач повернув майно лише 19.05.2020, що підтверджується актом приймання-передавання, суд дійшов висновку, про те, що вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕН ЕНЕРДЖІ” 3 232 грн. 90 коп. неустойки за договором № 3604/д від 02.02.2017 з 01.02.2020 по 19.05.2020 включно є обґрунтованою належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання (відповідач станом на 08.05.2018 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності), які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Законом України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕН ЕНЕРДЖІ”, м. Київ задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕН ЕНЕРДЖІ” (03118 м. Київ, пр. Лобановського, буд. 115, ідентифікаційний код юридичної особи 39841096) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000 м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42767945) 3 232 (три тисячі двісті тридцять дві) грн. 90 коп. неустойки за договором № 3604/д від 02.02.2017 р., 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення сторони мають право отримати 16.03.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.