Справа №601/2260/20
Провадження № 2/601/103/2021
10 березня 2021 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/2260/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання відповідачки - ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 . В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрована відповідачка по справі. Однак, після розірвання шлюбу з його сином ОСОБА_3 , з 2011 року ОСОБА_2 , у ньому не проживає без поважних причин. На даний час відповідачка проживає у м.Кременець. Реєстрація ОСОБА_2 у вищезазначеному будинку перешкоджає позивачу у реалізації його права на користування та розпорядження належним йому майном та останній змушений нести додаткові фінансові витрати у зв'язку з оплатою комунальних послуг. Тому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що після розірвання шлюбу з його сином ОСОБА_3 , а саме з 2011 року відповідачка ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації, тому втратила право на користування даним будинком.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що дійсно тимчасово не проживає за місцем реєстрації з 2011 року, однак з поважних причин, а саме через виїзд в інший населений пункт у зв'язку з роботою, оскільки вона працює у Кременецькому ботанічному саду м.Кременець. Крім цього, відповідачка вимушено залишила житло - на грунті агресивної поведінки позивача, через наявність неприязних стосунків між ними. ОСОБА_2 на законних підставах була зареєстрована у вищевказаному житловому будинку та проживала у ньому до 2011 року. На сьогоднішній день вона не має іншого житла, а її виселення з будинку позбавить її місця реєстрації. Окрім того, позивачем не надано доказів того, що реєстрація відповідачки у вказаному будинку впливає на оплату комунальних послуг, а тому просить відмовити у задоволенні даного позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача ОСОБА_1 . В 2011 році колишня невістка, відповідачка у справі, зібрала свої речі і поїхала з будинку. Жодного разу не приїжджала. Внуки приїжджали на Різдво, Пасху та влітку.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він є сином позивача. Відповідачка ОСОБА_2 його колишня дружина. Ще до розірвання шлюбу - з 2011 року відповідачка в спірному житловому будинку не проживає, однак зареєстрована у ньому, про що вказано в рішенні про розірвання шлюбу.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 поїхала з житлового будинку у 2011 році і більше не поверталась.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом на право особистої власності на житлий будинок від 14.06.1996 року та реєстровим написом на документі про право особистої власності.
Згідно акту обстеження домогосподарства, в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_7 - онука, ОСОБА_2 - невістка. В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в домогосподарстві.
Згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протязі двох років до розірвання шлюбу разом не проживають.
Згідно довідки №196 від 21.12.2020 року, ОСОБА_2 з 30 березня 2001 року і по сьогоднішній день працює у Кременецькому ботанічному саду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст.ст.317-319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.\
Відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено в судовому засіданні та сторонами не заперечувалось відповідачка вселилась у житловий будинок АДРЕСА_1 , як член сім'ї власника будинку, а саме як невістка.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 2 статті 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 з 2011 року без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації, вибула з будинку за власним волевиявленням, а тому вона є такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом не встановлено фактів, а ОСОБА_2 не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що вона не втратила право користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Сам факт реєстрації відповідачки у спірному будинку не може бути безумовним та достатнім доказом її проживання у ньому.
Також, ОСОБА_2 не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що позивач чинив перешкоди щодо вселення ОСОБА_2 у вищевказаний будинок. Окрім того, в судовому засіданні відповідачка підтвердила той факт, що із спірного будинку вона вибула добровільно.
Суд, не бере до уваги посилання відповідачки про те, що вона з поважної причини не проживає за місцем своєї реєстрації, так як перебуває на роботі у м.Кременець, а тому там і проживає, оскільки с.Старий Почаїв є територією Кременецького району і знаходиться на близькій відстані з постійним транспортним сполученням.
Суд звертає увагу, що при розгляді такої категорії справ як визнання особи такою, що втратила право користування на підставі відсутності особи без поважних причин понад один рік, суд обов'язково повинен з'ясувати, з яких причин особа відсутня, чи не чиняться особі перешкоди у користуванні (наприклад, вчинення власником перешкод у користуванні квартирою такій особі), чи є причини відсутності поважними, чи дійсно особа втратила право користування.
А тому, з огляду на вищевикладене, є всі достатні підстави вважати, що відповідачка є такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки остання без поважних причин понад один рік не проживає у зазначеномубудинку, договору з власником про порядок проживання та утримання будинку остання не укладала, вибула з будинку за власним волевиявленням, перешкоди для її вселення у будинок позивача на протязі останнього року були відсутні.
Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд вважає, що порушене право власника будинку підлягає захисту, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст 29, 405, 256, 257 ЦК України, ст.ст.64, 72, 156 Житлового кодексу України, ст.ст. ст.ст. 13, 19, 42, 81, 82, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 16.03.2021.
Головуючий: