Справа № 944/5670/20
Провадження №2/944/781/21
(заочне)
16.03.2021 м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 грудня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовної заяви покликається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою №б/н від 12.12.2011 про отримання банківських послуг, згідно умов якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 03.11.2020 виникла заборгованість у розмірі 12362,51 грн., яка складається з: 9946,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2416,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. У зв'язку з вищенаведеним, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
Ухвалою судді від 25.01.2021 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою від 15.02.2021 розгляд справи відкладено у зв'язку із неявкою відповідача ОСОБА_1 .
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїм процесуальним правом.
В судові засідання, призначені на 15.02.2021 та 16.03.2021 відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на адресу суду не надав.
З врахуванням вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.12.2011 ОСОБА_1 отримав у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання відповідачем і представником позивача бланку анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. (а. с. 14)
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, позивач відкрив відповідачу кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку та встановлено кредитний ліміт, який неодноразово було змінено: 12.12.2011 встановлено кредитний ліміт 300.00 грн., 12.12.2011 збільшено кредитний ліміт до 3400.00 грн., 04.09.2015 зменшено кредитний ліміт до 100.00 грн., 14.09.2015 збільшено кредитний ліміт до 3000.00 грн., 12.01.2016 збільшено кредитний ліміт до 15000,00 грн., 23.05.2019 зменшено кредитний ліміт 13210,00 грн., 24.06.2019 зменшено кредитний ліміт до 12510,00 грн., 23.07.2019 зменшено кредитний ліміт до 11970,00 грн., 06.08.2019 зменшено кредитний ліміт до 11420,00 грн., 02.09.2019 зменшено кредитний ліміт до 11041,37 грн., 20.09.2019 зменшено кредитний ліміт до 10000,00 грн., 01.06.2020 кредитний ліміт було зменшено до 0.00 грн.
Згідно з довідкою банку, відповідачу 12.12.2011 було видано картку № НОМЕР_1 , з терміном дії до 07/15, 22.12.2011 було видано картку № НОМЕР_2 з терміном дії до 10/15, 05.10.2015 було видано картку № НОМЕР_3 з терміном дії до 06/18 та 02.03.2020 було видано картку № 4149629389571753 з терміном дії до 01/24.
Позивач вважає, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 03.11.2020 складає 9946,39 грн. і складається з: 9946,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2416,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12.12.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Документи, на які посилається позивач, зокрема Тарифи, Витяг з Умов, які визначають такі істотні умови договору як розмір відсотків, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків), сторонами не підписані.
Позивач також не зазначив інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов Договору від 12.12.2011, крім зазначених вище і з якими, як вважає позивач, відповідач був ознайомлений.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 9946,39 грн., що становить суму заборгованості за тілом кредиту, підлягають до задоволення.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Судом встановлено, що в Анкеті-заяві, підписаній сторонами 12.12.2011, не зазначена відсоткова ставка за договором.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту та заборгованості за поточним тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором від 12.12.2011, посилався на анкету-заяву позичальника про приєднання до Умов, Витягу з Тарифів Банку, Витягу з Умов, які розміщені на його сайті.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.12.2011 шляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Разом з цим, згідно з наданим позивачем Витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежить: кількість днів пільгового періоду кредитування, протягом якого проценти не нараховуються; базова процентна ставка за користування кредитними коштами; розмір обов'язкового щомісячного платежу; розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів; розмір комісії за кредитне обслуговування карти. Однак з матеріалів позову не вбачається який тариф обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 .
Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами кредитування та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанк, які додані до позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.12.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.12.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказаний висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2416,12 грн., що складається з заборгованості за простроченими відсотками, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 223, 259, 263-265,268,272,279, 280, 284 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2011 в сумі 9946 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 39 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1691 (одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн. 86 коп. судових витрат, пов'язаних з сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.03.2021.
Позивач: АТ КБ «Приватбанк»,
юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1Д,
ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце проживання:
АДРЕСА_1 .
ІПН НОМЕР_4 .
Суддя Білецька М.О.