465/1494/18
2/465/1435/21
Іменем України
04.03.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова
в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Кремса Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
встановив :
позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК», в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівної від 05 вересня 2017 зареєстрований в реєстрі за №9330 про стягнення грошових коштів у сумі 2 998 464 грн 90 коп. таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просить стягнути судові витрати щодо розгляду справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №9330, щодо стягнення з позивача в користь ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» грошових коштів у сумі 2 998 464 грн 90 коп. за дев'ять років одинадцять місяців (з 17.09.2007 по 17.08.2017 р.) за кредитним договором №LVO2AK04720001 від 17.09.2007 року. Про виконавчий напис позивачу стало відомо у зв'язку із моніторингом реєстру боржників, у якому є дані про наявність виконавчого провадження № 55939543 у приватного виконавця Шелінської Ю.А. На підставі заяви від 12 березня 2018 року, представником позивача було отримано копії матеріалів виконавчого провадження та виконавчого напису.
Позивач вважає, що виданий нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, як з підстав порушення процедури вчинення виконавчого напису так і підстав неправомірності вимог стягувача. Зокрема, такий зроблено таємно, без попередження боржника, без направлення боржнику письмової вимоги, та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу, з очевидним приховуванням спірності боргу і судових справ, що розглядались по спірній заборгованості, з приховуванням судових рішень, які набрали законної сили.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що заборгованість обрахована з перевищенням строку визначеного законодавством для вчинення виконавчого напису, за вимогами стягувача сплив строк позовної давності тощо. На адресу по місцю реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) ані банк ані нотаріус жодних документів не надсилав. По вказаній у виконавчому написі адресі ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 не проживає, з 16 березня 2012 року вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка у паспорті, а зняття з реєстрації попереднього місця проживання було ще 08.11.11 р.
Про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 відповідачу було достовірно відомо, що підтверджується розглядом судової справи №1304/6058/12 в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, за результатами якої ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на заставне майно у зв'язку із недоведеність спірної суми за кредитним договором №LVO2AK04720001 від 17.09.2007 року, на підставі якого нотаріус видав виконавчий напис.
Додатково зазначає, що кредитор у зобов'язанні щодо кредитного договору, на підставі якого виданий виконавчий напис, змінений, а вимога ОСОБА_1 про надання доказів заміни кредитора залишена без задоволення, що надає їй право до моменту отримання таких доказів не виконувати свої зобов'язання. Заміна кредитора і фактично особи яка має право вимоги по договору кредиту відбулась на підставі договору, укладеному між Приватбанком та Компанією «Юкрейн Авто Лоун Файненс №1 Пі-ел-сі», відповідно до якого банк відступив свої права вимоги.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
26.03.2019 року представник Відповідача ПАТ «ПРИВАТБАНК» подав на адресу суду відзив, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає, що виконавчий напис нотаріуса був виданий правомірно, у зв'язку із несплатою заборгованості за кредитним договором LV02AR047200001 від 2007 р.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак представник позивача подав на адресу суду заяву, у якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задоволити повністю, та просить задоволити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявного у матеріалах справи відзиву.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та долучені до неї докази, приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Судом встановлено, що 17.09.2007 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») був укладений у простій письмовій формі кредитний договір № LVO2AK04720001, відповідно до умов банк зобов'язується надати позичальникові ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 17.09.2007 року по 17.09.2012 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 23069,98 дол. США на наступні цілі:16663,76 дол. США на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 6,80 дол. США для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ №LVO2LK00033549 від 24.09.2007 р. на строк до 16.09.2008р. у сумі 1045,67 дол. США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 177,16 дол. США та у розмірі 5176,59 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору зі сплатою за користуванням Кредитом відсотків у розмірі 1,08% на місяць (12,96 % на рік) на суму залишку заборгованості за Кредитом. Період сплати вважати період з «10» по «15» числа кожного місяця. Щомісячний платіж 433,46 дол. США.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») та позивачем був укладений договір застави рухомого майна № LVO2AK04720001 від 17.09.2007 року, згідно якого в заставу надано автомобіль: NISSAN, модель: MICRA 1.4 LX, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1.
З повідомлення про відступлення та листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.05.2009 року №30.1.0.0/05- 14198330 вбачається, що 23.05.2008 року між ПАТ КБ « ПриватБанк» та «Юкрейн Авто Лоун Файненс №1 пі-ел-сі» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПриватБанк відступив свої права вимоги за кредитним договором.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2016 року у справі 202/28419/13-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та захист прав споживачів. Провадження у справі закрито.
05 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №9330, щодо стягнення з позивача в користь ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» грошових коштів у сумі 2 998 464 грн 90 коп за дев'ять років одинадцять місяців (з 17.09.2007 по 17.08.2017 р.) за кредитним договором №LVO2AK04720001 від 17.09.2007 року.
Як вбачається з спірного виконавчого напису, сума заборгованості складається з простроченої заборгованості, відсотків, комісії і пені.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі-Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999.
Отже, виходячи із наведених норм та враховуючи обставини справи, спірними є два питання: чи вчинено спірний виконавчий напис в межах трирічного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача, та чи підтверджували надані нотаріусу документи безспірність вимог до позивача.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст.34, 87-89 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 в редакції від 10.12.2014 року, на підставі Постанови КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Вказана редакція у п.2 передбачала, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису законодавча підстава для його вчинення, а саме п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не була чинною, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення виконавчого напису є незаконною.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання про те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року ОСОБА_1 та Адвокатське об'єднання в особі керуючого партнера Зубача А.З. уклали договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 3. Вищевказаного договору, виконавець вправі призначати конкретного адвоката та залучати субвиконавців до надання правової допомоги. Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 представляв інтереси позивача у даній справі.
Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, представник позивача просить стягнути з відповідача 704 грн.80 коп. судового збору та 352,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Крім того, позивач вказує на те, що написання позовної заяви, підготовка та збирання доказів, додаткових документів їх вивчення та аналіз, становить - 19800 грн.
Очікувана вартість коштів за судові засідання - 9000 грн. Гонорар за позитивний розгляд даної справи - 329 501,13 грн.
Однак, суд звертає увагу на той факт, що наданий до суду попередній розрахунок суми судових витрат не містить номера справи, за допомогою якого можна ідентифікувати проведення розрахунків. Крім того, в самому договорі про надання правової допомоги також не вказано по якій справі надається правова допомога. Отже, документи, які були надані представником позивача до суду не підтверджують тих, обставин, про які він посилається.
Згідно наявних у матеріалах справи квитанцій, позивач сплатив кошти на правову допомоги у розмірі 17 100 грн. (сімнадцять тисяч сто грн) без ПДВ (квитанція
№ 0.0.1546719181.1 від 09 грудня 2019 року; квитанції №0.0.1546897707.1 від 09 грудна 2019 року.
Відповідно до акту виконаних робіт від 25 травня 2020 р. вартість наданої правової допомоги становить 17 100 грн.
Однак, суд вказує на той факт, що в акті виконаних робіт жодним чином не деталізовано які види робіт виконав представник, крім того попередній розрахунку суми судових витрат також не є деталізований.
Отже, суду не зрозуміло за які види робіт позивачем було сплачено 17 100 грн.
У зв'язку із задоволенням позову щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. за подання позову та 352 грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
В решті вимог по оплаті витрат на правову допомогу суд відмовляє за безпідставністю та недоведеністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_3 ) до Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДПОУ - 14360570), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задоволити частково.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівної, зареєстрований в реєстрі за № 9330 від 05 вересня 2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк грошових» коштів у сумі 2 998 464 грн 90 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. за подання позову та 352 грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ванівський Ю.М.