465/1193/21
2-а/465/280/21
Іменем України
12.03.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
за участю секретаря Кремси Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, про скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 30.11.2020 року інспектор патрульної поліції виніс постанову серії ДПО 18 №983992 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , так як останній будучи пішоходом, рухався проїзною частиною, а не по тротуарі в стані алкогольного сп'яніння.
З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною виходячи з наступного.
Позивач наголошує на тому, що жодних правил не порушував та доказів його винуватості інспектором патрульної поліції не надано.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.11.2020 року інспектор патрульної поліції виніс постанову серії ДПО 18 №983992 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , так як останній будучи пішоходом, рухався проїзною частиною, а не по тротуарі в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.4.1. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.
Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не додано жодного належного чи допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 127 КУпАП.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, вважаю, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача не надані.
Щодо поновлення пропущеного строку на оскарження постанови, то суд вказує наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що в день винесення оскаржуваної постанови позивач таку не отримував. Так, на адвокатський запит ОСОБА_2 , Управлінням патрульної поліції у Л/о ДПП скеровано копію постанови, яку отримано 08.02.2021 р.
За наявного штрихкоду поштового відправлення, судом встановлено, що позивач 15.02.2021 року направив на адресу суду позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання про поновлення строку щодо оскарження постанови ДПО 18 №983992 від 30.11.2021 р.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, про скасування постанови, - задоволити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ДПО 18 №983992 від 30.11.2021 року.
Скасувати постанову серії ДПО 18 №983992 від 30.11.2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 127 КУпАП.
Провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 127 КУпАП - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до 8 Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ванівський Ю.М.