Справа № 456/340/21
Провадження № 2/456/590/2021
іменем України
(заочне)
16 березня 2021 року місто Стрий Львівської області
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,
сторони та інші учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ;
вимоги позивачки - про розірвання шлюбу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів, дану цивільну справу, -
Стислий виклад позицій сторін.
Позивачка ОСОБА_1 25.01.2021 року звернулася у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу, зареєстрованого між нею та відповідачем ОСОБА_2 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 17.09.2011 року, про що зроблено актовий запис 307.
Позов обґрунтовано тим, що їх з відповідачем сім'я фактично розпалася та існує тільки формально. Сторони втратили одне до одного почуття поваги і любові, стали чужими людьми. Сторони протягом тривалого часу не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо. Від спільного проживання сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає також, що вона не примирилася з відповідачем і надалі разом із малолітньою дочкою має намір проживати окремо від нього. Спору з приводу поділу спільно нажитого майна, а також з приводу визначення місця проживання малолітньої дочки, у сторін на даному етапі немає. Відтак, позивачка просить на підставі ст. ст. 3, 24, 56, 105, 110, 112 СК України, позов задовольнити.
Відповідач у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про розірвання шлюбу не подав.
Заяви та клопотання учасників справи.
Від позивачки 16.03.2021 року за вх. № 4841 через канцелярію суду із встановленням її особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на підставі наявних у суду матеріалів. Одночасно у такій заяві зазначено про те, що позивачка проти заочного розгляду цієї справи у порядку ст. ст. 280-282 ЦПК України не заперечує.
Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 12.02.2021 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, який не має статусу підприємця, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 01.03.2021 року о 12.00 год..
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 01.03.2021 року судовий розгляд справи відкладено на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2021 року о 12.00 год..
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 16.03.2021 року постановлено проводити заочний розгляд даної справи та ухвалення у ній заочного рішення на підставі наявних матеріалів (доказів).
Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судових засідань по їх справі, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.
Судом також було задоволено заяву позивачки про розгляд даної справи за її відсутності та, виходячи з положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати заочний судовий розгляд даної справи за відсутності її учасників на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У своєму рішенні у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський Суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.
Так, судом встановлено, щосторони, які є громадянами України, вступили у шлюб 17.09.2011 року, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, про що зроблено актовий запис № 307.
Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 17.09.2011 року (оригінал міститься у справі, а. с. 4).
Після одруження сторони проживали разом у АДРЕСА_1 .
За час перебування у шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 06.03.2012 року (копія мітиться у справі, а. с. 5), яка на даний час є малолітньою та проживає разом із позивачкою за її зареєстрованим місцем проживання.
Судом також встановлено, що сторони з вересня 2020 року проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства. Такі дії сторін викликані несумісністю характерів, різними поглядами на життя та ведення спільного господарства. Тому позивачка вважає, що примирення між нею та відповідачем неможливе, наполягає на розірванні шлюбу.
Норми права та роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.
В силу ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.
Згідно із ст. 24 зазначеного Кодексу, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із ст. ст. 56, 110 СК України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересах їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.
Як роз'яснюється у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, вживати заходів для примирення подружжя.
Висновок суду за результатами розгляду справи.
Виконуючи вищенаведені приписи, а також враховуючи ту обставину, що сторони припинили шлюбні відносини, втратили одне до одного почуття поваги і любові, стали чужими людьми і це підтверджується зібраними у справі доказами, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_4 і збереження їх шлюбу стало неможливим та недоцільним, подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам сторін, а тому їх шлюб слід розірвати.
Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі. Зокрема, слід розірвати шлюб між сторонами, котрий був зареєстрований 17.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, про що було зроблено актовий запис № 307, із залишенням позивачці після розірвання шлюбу її прізвища « ОСОБА_4 », оскільки про повернення після розірвання шлюбу їй дошлюбного прізвища « ОСОБА_5 » остання перед судом не клопотала.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачкою судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 908 грн. і підтверджуються квитанцією № 60605 від 22.01.2021 року (оригінал наявний у справі, а. с. 1), слід здійснити у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, та слід покласти на відповідача.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17.09.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 307.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці її прізвище після одруження « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) грн. сплаченого судового збору.
Строк і порядок набрання заочним рішенням суду законної сили та його оскарження.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто шляхом подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, яка подається безпосередньо до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянка України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; громадянин України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.
Дата складення судового рішення, ухваленого заочно: 16 березня 2021 року.
Суддя В.Я. Микитин