Справа № 753/23427/19 Головуючий у 1 інстанції: Лужецька О.Р.
Провадження № 22-ц/824/2735/2021 Доповідач: Шебуєва В.А.
16 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Гуля В.В., Мельника Я.С.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шевченка Миколи Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
В грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 4 441 612,85 грн.
ОСОБА_2 також подав заяву про забезпечення позову. Просив накласти арешт на: будинок АДРЕСА_1 ; будинок АДРЕСА_2 , які належить відповідачу ОСОБА_3 , оскільки невжиття таких заходів може унеможливити реальне виконання рішення судуу разі задоволення позову.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на:
- будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві власності.
- будинок АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 на праві власності.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 , який не брав участі в справі в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказаний будинок належить ОСОБА_1 , а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для накладення на нього арешту.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , та будинок АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України в порядку забезпечення позову може бути накладено арешт на майно, яке належить на праві власності відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 був власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2012 року. Проте, відповідно до договору дарування від 06 вересня 2013 року відповідач ОСОБА_3 подарував вказаний будинок ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту вказаного договору, Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на підставі вказаного договору дарування ОСОБА_1 06 вересня 2013 року зареєстрував своє право власності на будинок АДРЕСА_1 .
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач ОСОБА_2 посилався на те, що станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову згідно з Інформаційною довідкою від 13 березня 2020 року будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований за ОСОБА_3 . У зв'язку з такими запереченнями позивача ОСОБА_1 самостійно звернувся до приватного нотаріуса Штефюк Н.В. із заявою від 26 січня 2021 року про надання актуальної інформації про власника будинку та роз'яснень з приводу наявності у інформаційних довідках від 13 березня 2020 року та від 10 листопада 2020 року взаємовиключної інформації з приводу власника будинку. На цю заяву ОСОБА_1 одержав відповідь нотаріуса від 29 січня 2021 року, що власником будинку АДРЕСА_1 з 06 вересня 2013 року є ОСОБА_1 . З приводу взаємовиключної інформації про власника будинку приватний нотаріус роз'яснив, що до 2013 року реєстрація права власності на нерухоме майно проводилася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно органами бюро технічної інвентаризації, з 01 січня 2013 року по 22 червня 2018 року при переході права власності від одного до іншого власника реєстрація права власності здійснювалася в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому законодавчо не було передбачено внесення відмітки про погашення відомостей в реєстрі прав власності, як наслідок, відомості з реєстру прав власності та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно почали дублюватися та можуть містити суперечливу інформацію про суб'єкта права власності.
Оскільки станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, будинок АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_1 , ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року підлягає скасуванню в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на вказаний будинок.
В іншій частині ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Шевченка Миколи Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .
В іншій частині ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 березня 2021 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Гуль В.В.
Мельник Я.С.