16 березня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/8016/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4382/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 27209,76 грн. за кредитним договором № б/н від 01 вересня 2010 року та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 01 вересня 2010 року, згідно якої отримав кредитну картку із початковим кредитним лімітом. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 19 000,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Звертав увагу на те, що відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Вказував, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, у зв'язку з чим станом на 02 червня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі - 27209,76 грн., яка складається з наступного: 19705,34 грн. - тіло кредиту; 5732,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 1271,89 грн. - процентна складова, вказану заборгованість позивач просив стягнути на свою користь із відповідача (а.с. 1-4).
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 705,34 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. У решті вимог позову відмовлено (а.с. 77-81).
Не погодившись з рішенням районного суду, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами і штрафами та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін (а.с. 84-94).
На обґрунтування скарги зазначила, що відсутність підпису боржника на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про відсутність договірних відносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки укладений договір з відповідачем є договором приєднання. Відповідач поставив підпис в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Окрім того, при укладенні договору за довідкою, яка підписана відповідачем, відсоткова ставка була визначена на рівні 3% цією ж довідкою визначений розмір штрафу. Зазначала, що у даній справі відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося укладення чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору.
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення процентів за користування кредитом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 01 вересня 2010 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»(а.с. 28).
За змістом анкети-заяви відповідач погодився, що вищевказана анкета-заява, разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився і згоден з Умовами та Правилами, Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
За змістом анкети-заяви та підписаної відповідачем довідки про умови кредитування, ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
За довідкою Банку міститься інформація, що 02 вересня 2010 року відповідачу було видано кредитку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» терміном дії до 06/2012, кредитний ліміт у сумі до 19 000 грн., базова процентна ставка за кредитом 3 % на місяць на залишок заборгованості, штраф за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів - 500 грн. фіксована частина та 5% від суми позову (а.с. 27-29).
До заяви банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 30-63).
Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видані кредитні картки ОСОБА_1 було видано кредитну картку 02 вересня 2010 року НОМЕР_1 з терміном дії до 06/12, а також було видано кредитні картки 14 червня 2012 року, 24 січня 2016 року, 29 березня 2016 року та остання 01 листопада 2018 року з терміном дії до 05/22 (а.с. 27).
Також позивач надав до суду довідку про умови кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 29).
До позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також долучив розрахунок заборгованості за договором № б/н від 01 вересня 2010 року, укладеного між Банком та клієнтом ОСОБА_1 , за яким заборгованість до стягнення становить 19705,34 грн. - тіло кредиту; 5732,53 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за період з 01 листопада 2019 року по 02 червня 2020 року; а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 1271,89 грн. - процентна складова., - (а.с. 05-18).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування посилався на підписану сторонами заяву № б/н від 01 вересня 2010 року.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З матеріалів справи вбачається, що у підписаній відповідачем довідці від 01 вересня 2010 року сторонами погоджена базова процентна ставка за кредитом у розмірі 3 % на місяць на залишок заборгованості за користування кредитними коштами (а.с. 29).
Частиною 3 статті 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 02 вересня 2010 року ОСОБА_1 було видано кредитну картку НОМЕР_1 з терміном дії до 06/12 (а.с. 27).
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що інші кредитні картки були видані відповідачу на підставі заяви від 01 вересня 2010 року для пролонгації кредитного договору, колегія суддів дійшла висновку, що строк дії кредитного договору № б/н від 01 вересня 2010 року сплив 30 червня 2012 року, що підтверджується довідкою позивача (а.с. 27).
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, правові підстави для стягнення заборгованості за простроченими процентами за визначений позивачем період з 01 листопада 2019 року по 02 червня 2020 рокувідсутні, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а строк дії договору закінчився 30 червня 2012 року.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права, вважає за необхідне врахувати при виборі і застосуванні норм права для вирішення даного спору.
Крім того, з наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 листопада 2019 року по 02 червня 2020 року Банк змінював та підвищував процентну ставку, зокрема, застосовував не 36 % річних за користування кредитними коштами, а з 01 листопада 2019 року до 29 лютого 2020 року - 84% річних та з 01 березня до 02 червня 2020 року - 42% річних на прострочений кредит (а.с. 17-18).
Підписана відповідачем ОСОБА_1 заява та довідка не передбачають право Банку підвищувати процентну ставку (а.с. 29).
За наданим Банком розрахунком заборгованості, станом на 29 червня 2012 року залишок заборгованості відповідача за простроченими відсотками становив «0» (нуль) грн. (а.с. 05-07).
З огляду на наведене, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 5732,53 грн. заборгованості за простроченими відсотками за період з 01 листопада 2019 року по 02 червня 2020 року, нарахованих поза межами строку дії кредитного договору.
Відмовивши в задоволенні позову про стягнення процентів з підстав, що сплата таких не була погоджена сторонами, суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин і наявних у справі доказів, зокрема, наявної довідки підписаної відповідачем за якою сторони кредитного договору погодили сплату позичальником 36 % річних за користування кредитом.
Тому, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з відповідача 5732,53 грн. заборгованості за простроченими відсотками за період з 01 листопада 2019 року по 02 червня 2020 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог Банку, проте з інших підстав.
Разом з тим станом на 29 червня 2012 року відповідач мав непогашену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1391,21 грн. і таку заборгованість протягом 30-ти денного терміну не погасив (а.с. 05-07).
Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1271,89 грн. - штраф (процентна складова)
Згідно з підписаною відповідачем ОСОБА_1 довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 01 вересня 2010 року передбачений штраф при порушенні строків платежів більше ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% від суми позову (а.с. 29).
Оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач погашав заборгованість за тілом кредиту з порушенням строків, позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача штрафів підлягають задоволенню частково. Тому з відповідача слід стягнути на користь Банку 1485.27 грн. штрафу (500,00 грн. фіксована частина + 985,27 грн. штрафу (процентна складова) - 5% від суми позову, яка задоволена судом).
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь Банку 19705,34 грн. заборгованості за кредитом сторони не оскаржували, тому з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не перевіряв законність рішення районного суду в частині, що сторонами не була оскаржена.
Отже, судове рішення районного суду з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по простроченим процентам і штрафу із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (84 %) 2648,52грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом і штрафу та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіпо простроченим процентам за договором № б/н від 01 вересня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) штраф у сумі 1485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п'ять) грн. 27 коп. за договором № б/н від 01 вересня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) - 2648 грн. (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова