Справа № 759/23235/20 Головуючий у суді І інстанції Бандура І.С.
Провадження № 33/824/1551/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
15 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуально права, та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час ухвалення постанови суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що автомобіль марки «КioCerato», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював будь який рух по вул. Академіка Булаховського 07.12.2020 року о 02 годині 50 хвилин, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за вказаних обставин. З матеріалів справи вбачається, що у вказаний час даний автомобіль був припаркований на стоянці біля багатоповерхової забудови. Апелянт заперечує свою провину у скоєному і вважає, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути взяті до уваги, оскільки пояснення у свідків відбирав сержант поліції ОСОБА_4 , який знаходився в патрульному автомобілі та не встановлював контакту зі свідками, пояснення відбирав інший інспектор.
Також посилається на порушення патрульними Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, згідно норм якої, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП, і лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, відповідно до п.8 Порядку від 17.12.2008 року № 1103 та п. 6 Розділу 9 Інструкції від 07.11.2015 року №1395, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'янінні і дії водія щодо ухилення від огляду. Але поліцейські не направляли його для проходження такого огляду до медичного закладу. З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці, після чого працівник поліції переходить до складання протоколу.
ОСОБА_1 зазначає, що інспектор ОСОБА_5 не відсторонив його від керування транспортним засобом, видав тимчасове посвідчення, і в його присутності водій ОСОБА_1 сів у автомобіль, на що інспектор ніяким чином не відреагував. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому постанова Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року про притягнення до його адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа закриттю за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону судом першої інстанції під час її розгляду були повністю дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із пунктами 6, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Як встановив суд першої інстанції, 7 грудня 2020 року приблизно о 2 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Кio Cerato», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався на наступні дані: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 18934Б від 7 грудня 2020 року; письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
При цьому необхідно звернути увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 18934Бвідносно ОСОБА_1 складено уповноваженою посадовою особою в межах наданих йому повноважень із дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП у присутності свідків, дані про яких зазначено у протоколі. Порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП не встановлено.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку, суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за п. 2.5. ПДР, згідно до вимог якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Кваліфікуючою ознакою в даному правопорушенні згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд на законних підставах наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, не спростовують висновки судді щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і посилання щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не затримання керованого ним транспортного засобу спростовуються матеріалами справи та особистим, письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 щодо не керування ним транспортним засобом - автомобілем марки «КioCerato», д.н.з. НОМЕР_1 , протягом доби, строк дії доби з 07.12.2020, 03:50 до 08.12.2020, 03.50, та автомобіль залишає за місцем зупинки (а.с. 3).
Суд вважає, що у ході виявлення та фіксації адміністративного правопорушення поліцейськими не було вчинено жодних дій, які би суперечили вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 № 1413/27858.
Підстав для скасування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року в судовому засіданні не встановлено, у зв'язку із чим зазначену постанову необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Окрім того, слід звернути увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Н.В. Ігнатченко