15 березня 2021 року місто Київ.
Справа 761/29098/20
Апеляційне провадження № 33/824/1262/2021
Категорія: ст.172-6 КУпАП
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
за участю:
захисника Севрук В.О.
прокурора Шкурпело Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста від 12 листопада 2020 року
за матеріалами справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП ОСОБА_1 ,-
ОСОБА_1 обіймаючи посаду спеціаліста відділу аналізу ризиків бюджетної сфери, сфери державного управління та монополій Управління аналізу ризиків та типологічних досліджень Департаменту фінансових розслідувань Державної служби фінансового моніторингу України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45 даного Закону, 04.06.2020 о 22:35 несвоєчасно, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, шляхом заповнення електронної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста від 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівка Донецької області, визнановинною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., на користь держави.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням судді І-ї інстанції, особа що скоїла адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати так як оскаржувана постанова постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Скаргу обґрунтовано тим, що уповноважена особа ДСР Національної поліції України не мала повноважень 09 вересня 2020 року складати протокол №388 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією та направляти його в подальшому для розгляду до місцевого суду.
Також в тексті апеляційної скарги посилається на рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року та на постанову від 18.12.2020 року Хмельницького апеляційного суду.
Крім того, ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови. Подане клопотання обґрунтовує тим, що не мала можливості отримати в суді копію постанови та вчасно подати апеляційну скаргу, через те, що перебувала на самоізоляції так як перебувала у контакті з чоловіком що був хворий на COVID-19 . Суд не здійснював відправку поштової кореспонденції в цей період , а тому4 просила поновити їй строк для апеляційного оскарження постанови.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника Ковальчук О.В. який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав, що постанова є законною та не підлягає скасуванню, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя; права на апеляційне оскарження; реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на викладені в апеляційній скарзі обставини, вважаю за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували би наведені апелянтом підстави.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
За змістом ч.3 ст.38 цього ж Кодексу в редакції, яка діяла на момент вчинення корупційного правопорушення, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, могло бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно наказу Державної служби фінансового моніторингу України від 13.02.2017 № 27-о ОСОБА_1 призначена на посаду провідного спеціаліста відділу аналізу ризиків у зовнішньоекономічній сфері, операцій, пов'язаних з цінними паперами та страхування Управління аналізу ризиків та типологічних досліджень Департаменту фінансових розслідувань з 14.02.2017, яка відноситься до категорії «В» посад державної служби та являється суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», як на державного службовця.
Відповідно до наказу Державної служби фінансового моніторингу України від 27.06.2018 № 54-о ОСОБА_1 переведена на рівнозначну посаду провідного спеціаліста відділу аналізу ризиків бюджетної сфери, сфери державного управління та монополій Управління аналізу ризиків та типологічних досліджень Департаменту фінансових розслідувань Державної служби фінансового моніторингу України з 02.07.2018.
05.09.2014 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця у Державній податковій інспекції Деснянського району Головного управління Міндоходів у м. Києві.
14.02.2017 року ОСОБА_1 попереджена про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Відповідно до наказу Держфінмоніторингу від 19.03.2019 № 98-в ОСОБА_1 з 28.03.2019 по 12.01.2022 перебуває у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ОСОБА_1 обіймаючи посаду провідного спеціаліста відділу аналізу ризиків бюджетної сфери, сфери державного управління та монополій Управління аналізу ризиків та типологічних досліджень Департаменту фінансових розслідувань Державної служби фінансового моніторингу України, яка відноситься до категорії «В» посад державної служби являється суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», як на державного службовця.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною першою форми визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми.
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089, щорічна декларація суб'єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короно-вірусної хвороби (COVID-19) встановлено, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 1 червня.
Отже, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, у 2020 році була зобов'язана подавати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2019 рік, шляхом заповнення електронної форми на офіційному вебсайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру до 1 червня.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала, шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, лише 04.06.2020 о 22:35, а отже не своєчасно.
Згідно послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняла ОСОБА_1 (за період з 01.01.2020 по 26.06.2020), остання у 2020 році вперше здійснила вхід до Реєстру лише 04.06.2020.
Таким чином, ОСОБА_1 , несвоєчасно, 04.06.2020, без поважних причин, подала щорічну декларацію за 2019 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що є порушенням вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 у визначений законом строк щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у судовому засіданні здобуто не було.
Доводи скарги, про те, що ДСР Національної поліції України не мала повноважень 09 вересня 2020 року складати протокол №388 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, є безпідставним, з огляду на наступне.
ч. 3 ст. 12 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Згідно з пунктами 2-5 розділу II Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10 лютого 2017 року, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 року за № 201/30069 (далі - Порядок), НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій.
У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК має право отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону та проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
Відповідно до п. 1 та п. 4 Загальних положень Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07 листопада 2015 року № 81 покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.
Відтак, посадові особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідно до п. 4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів, скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Усі дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно посадові особи НАЗК, у тому числі і вирішувати питання щодо притягнення особи до відповідальності.
Додані до протоколу матеріали містять від 10.06.2020 року повідомлення НАЗК про факт неподання чи несвоєчасне поадння декларацій осіб, уповноважених на викоання фунцій держави або місцевого самоврядуванн, зі змісту якого вбачається, що встановлено факт несвоєчасного подання декларацій особою ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що всі докази, отримані на підставі вказаної перевірки Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України і додані до протоколу № 388 від 09.09.2020 року є допустимими, оскільки перевірка була проведена уповноваженою на те особою.
Посилання в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, відповідно до якого, визнані неконституційними положення ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції" № 1700-УІІ(зі змінами )від 14 жовтня 2014 року , та відсутності права у посадових осіб департаменту захисту економіки НП України складати протоколи про адміністративне правопорушення за несвоєчасне подання щорічної декларації державними службовцями, колегія суддів не приймає, так як в даній справі протокол був складений до ухвалення такого рішення Конституційним Судом України, у вересні 2020 року.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Доводи адвоката Ковальчук О.В., щодо наявності пом'якшуючих обставин, зокрема тієї, що ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці, а також труднощі в отриманні індивідуального ключа не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності. Разом з тим, судом під час обрання міри покарання вказані чинники були враховані і розмір штрафу присуджений судом, визначений в мінімальному розмірі.
Отже, переглядаючи рішення суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду І-ї інстанції про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, та з визначеним судом розміром штрафу .
Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста від 12 листопада 2020 року про притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя