Справа №760/2402/21
Провадження №11-кп/824/2075/2021 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
12 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 квітня 2021 року включно з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 227 000,00 (двісті двадцять сім тисяч) грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, а тому може переховуватись від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження. У разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_6 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочинів, з якими вона, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватися та координувати їхні дії щодо приховування свідків за засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших обвинувачених, свідків, потерпілих з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
На думку суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе як сама, так і на її вимогу використовувати інших осіб, шляхом вмовлянь чи погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати або вимагати впливу на свідків, потерпілих, очевидців вчиненого злочину, відомості про які вона може отримати з різних джерел. Таким саме чином обвинувачена, з метою залякування потерпілих, може впливати на останніх, оскільки характер та спосіб вчиненого злочину вказує на наявність у неї відомостей про місце проживання, спосіб життя.
Крім цього, суд першої інстанції вказує на те, що на теперішній час відносно ОСОБА_6 слідчим відділом Дніпровського УП НУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування за її підозрою та інших осіб у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень на території Дніпровського району м. Києва.
Суд першої інстанції, перевіривши наявність існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та врахувавши відповідно до ст. 178 КПК України всі обставини при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 , прийшов до висновку, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний період часу та зменшити розмір застави.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в даному кримінальному провадженні вона перебувала під вартою з 24.06.2020 року. У підготовчому судовому засіданні 19.02.2021 року прокурором було подано клопотання про обрання їй запобіжного заходу у виді тримання, яке було відхилено судом першої інстанції і її було звільнено з під варти за закінченням строку тримання під вартою. 01.03.2021 року прокурором знову було подано клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке було судом першої інстанції задоволено.
Обвинувачена вказує на те, що судове засідання 01.03.2021 року було проведено з порушенням вимог КК та КПК України, оскільки прокурором не було навіть надано своїх повноважень.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було відхилено її клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально.
Обвинувачена вказує на те, що жодного ризику, який би слугував підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурором не підтверджено.
Апелянт зазначає, що вона є багатодітною мамою, у неї на утриманні перебуває п'ятеро дітей, вона має вищу освіту, постійне місце проживання та постійне місце роботи.
Обвинувачена стверджує, що жодного відношення до даного кримінального провадження вона не має.
Згідно вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, а тому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснено без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, в провадження Солом'янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018110030002992, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2018 року за обвинуваченням в тому числі ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 146, ч.ч. 3,4 ст. 190 КК України.
01 березня 2021 року в судовому засідання прокурор подав клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, з посиланням на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не відпали, а саме можливість обвинуваченої ОСОБА_8 переховуватися від суду з метою ухилення останньої від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року клопотання прокурора задоволено та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 квітня 2021 року включно з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 227 000,00 (двісті двадцять сім тисяч) грн.
Висновок, викладений в оскаржуваній ухвалі щодо наявності підстав для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку колегії судді, ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону, а при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не порушив вимог кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів справи питання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду у перший інстанції. Тобто це питання вирішувалось на етапі, який унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченій ОСОБА_6 інкриміновано в тому числі вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.4 ст. 190 КК України, який, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачає до 12 років позбавлення волі.
Суд першої інстанції при вирішенні питання обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням доводів прокурора, викладених у клопотанні, з урахуванням стадії судового розгляду, тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та даних про її особу, дійшов висновку, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких висока, а тому, інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше судима, відносно неї слідчим відділом Дніпровського УП НУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування за її підозрою та інших осіб у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень на території Дніпровського району м. Києва, обвинувачується в тому числі у вчиненні злочину, який, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачає до 12 років позбавлення волі, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, такий ризик не зменшився і виправдовує тримання її під вартою.
З приводу іншого ризику, а саме можливого впливу обвинуваченої на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з врахуванням того, на даний час у даному кримінальному провадженні потерпілі та свідки не допитані, а тому з великою ймовірністю існує і ризик незаконного впливу обвинуваченої на них.
Відтак, доводи обвинуваченої про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доводами районного суду, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та в цілому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про можливість обрання щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченій ОСОБА_6 дій, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту, всупереч доводам апеляційної скарги, пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачена може бути причетна до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Питання ж про допустимість, належність та достатність доказів сторони обвинувачення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої має вирішуватись судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд не може вдаватися до оцінки обґрунтованості обвинувачення висунутого особі, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також до вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
А тому, доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що жодного відношення до даного кримінального провадження вона не має, на даний час не можуть бути предметом апеляційного перегляду.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, не можуть забезпечити уникнення ризиків та виконання ОСОБА_6 покладених на неї обов'язків.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний обвинуваченому запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченої, а й характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченої від суду, ризик чого є реальним та дійсним.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що прокурор, яким було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу був без повноважень, то на думку колегії суддів, вони є безпідставними, адже, прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 був затверджений обвинувачений акт у кримінальному провадженні №12018110030002992, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2018 року. Повноваження прокурора були перевірені судом першої інстанції. Будь-яких даних про те, що у прокурора ОСОБА_10 станом на 01.03.2021 року не було повноважень у даному кримінальному провадженні, матеріали провадження не містять.
Посилання обвинуваченої та на те, що вона має постійне місце проживання та постійне місце роботи, та має на утриманні має п'ятеро неповнолітніх дітей, не можуть слугувати дійсною гарантією відсутності у неї наміру переховування від суду та не виключають можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, рішення суду про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, натомість, доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Що стосується прохання, висловленого в апеляційній скарзі щодо зменшення розміру визначеної судом застави, то на переконання колегії суддів і в цій частині ухвала суду є обґрунтованою з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, тому розмір застави їй визначений у межах, передбачених ст. 182 КПК України, і в цій частині суд першої інстанції навів у судовому рішенні мотиви визначення застави саме у такому розмірі.
Таким чином, ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 р. є законною, обґрунтованою і вмотивованою, постановлена згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, а доводи апеляційної скарги обвинуваченої колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 - без змін.
Керуючись ст. 376, ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року, якою задоволено клопотання прокурора та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 квітня 2021 року включно з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 227 000,00 (двісті двадцять сім тисяч) грн. - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3