12 березня 2021року м. Київ
Справа № 367/230/20
Провадження № 22-ц/824/3418/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Наталії Вікторівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Саранюк Л. П. у справі за позовом приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
Усічні 2020 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 22 серпня 2017 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1100/17-Т/К/05, відповідно до якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
07 вересня 2017 року у місті Києві на проспекті Перемоги, сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля «Toyota», реєстраційний номер
НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1
11 вересня 2017 року до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшла заява про настання страхової події від ОСОБА_2 , власника автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений у зв'язку із ДТП.
Відповідно до рахунку ВДиС-0039157 від 21 вересня 2017 року, наданого ТОВ «ВіДІ Автосрада», на суму 9 907,93 грн та рахунку-фактури № АС-00004683 від 20 вересня 2017 року, наданого ФОП ОСОБА_3 на суму 15 267,36 грн, вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 25 175,29 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № АС-00005093 від 10 жовтня 2017 року, наданого ФОП ОСОБА_3 , була здійснена доплата у розмірі 460,32 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 1100/17-Т/К/05 від 22 серпня 2017 року, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 066.00947917-1 від 22 вересня 2017 року, рахунку ВДиС-0039157 від 21 вересня 2017 року, рахунку-фактури № АС-00004683 від 20 вересня 2017 року, рахунку-фактури № АС-00005093 від 10 жовтня 2017 року було сплачено страхове відшкодування, в розмірі 25 635,61 грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП, була застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Мотор-Гарант» (поліс № АМ 1152761), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося із зворотною вимогою до зазначеного товариства.
ТДВ «СК «Мотор-Гарант» виплатило ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» частину суми, а саме 9 868,63 грн. Таким чином, невиплаченою залишається 15 766,98 грн. (25 635,64 грн.- 9 868,63 грн. = 15 766,98 грн).
У зв'язку з вищевикладеним, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», 15 766,98 грн, як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від представника ОСОБА_1 - Шевченко Н. В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник просив в задоволені позову відмовити.
Відзив мотивовано тим, що за обставинами даної справи відповідальною особою за завдані збитки є страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , на якого покладено обов?язок здійснити страхове відшкодування - ТДВ «СК «Мотор-Гарант», який здійснив страхову виплату у повному обсязі, а будь-які інші докази вартості відновлювального ремонту та розміру заподіюваних позивачу збитків відсутні.
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подало до суду відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідь на відзив мотивована тим, що у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартостівідновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Позивач вказує, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 648/4308/16-ц.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 . На користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування», суму страхового відшкодування в розмірі 15 766,98 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 накористь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування за правилами статей 1191, 1194 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
28 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - Шевченко Н. В. подала до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за обставинами даної справи відповідальною особою за завдані збитки є страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , на якого покладено обов?язок здійснити страхове відшкодування - ТДВ «СК «Мотор-Гарант».
На думку заявника, якщо встановивши, що страховик винної особи в порядку суброгації виплатив страховику потерпілої особи вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу без урахування ПДВ та франшизи в розмірі 9 868,63 грн, суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин, і дійшов неправильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог. На підтвердження вказаного аргумента, заявник посилається на правові позиції викладені у постановах: Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справах № 910/3650/16, № 910/32969/16 та Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/156, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16, які не були взяті до уваги судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
12 січня 2021 року матеріали цивільної справи № 367/230/20 надійшли до Київського апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 12 січня 2021 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 15 766,98 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 027,00 грн х 100 = 202 700,00 грн).
А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 22 серпня 2017 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту
№ 1100/17-Т/К/05, відповідно до якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (а. с. 7-12).
Згідно пункту 10 договору добровільного страхування наземного транспорту від 22 серпня 2017 року № 1100/17-Т/К/05, розмір страхової суми становить 470 000,00 грн.
07 вересня 2018 року у місті Києві на проспекті Перемоги, сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн (а. с. 27).
11 вересня 2017 року до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшла заява про настання страхової події від ОСОБА_2 , власника автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений у зв'язку із ДТП (а. с. 31).
Відповідно до рахунку ВДиС-0039157 від 21 вересня 2017 року, наданого ТОВ «ВіДІ Автосрада», на суму 9 907,93 грн та рахунку-фактури № АС-00004683 від 20 вересня 2017 року, наданого ФОП ОСОБА_3 на суму 15 267,36 грн, вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 25 175,29 грн (а. с. 24-25).
Відповідно до рахунку-фактури № АС-00005093 від 10 жовтня 2017 року, наданого ФОП ОСОБА_3 , була здійснена доплата у розмірі 460,32 грн (а. с. 26).
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 22 серпня 2017 року № 1100/17-Т/К/05, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 066.00947917-1 від 22 вересня
2017 року, рахунку ВДиС-0039157 від 21 вересня 2017 року, рахунку-фактури № АС-00004683 від 20 вересня 2017 року, рахунку-фактури № АС-00005093 від 10 жовтня
2017 року ОСОБА_2 було сплачено страхове відшкодування, в розмірі 25 635,61 грн (а. с. 18, 19, 21).
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП, була застрахована ТДВ «СК «Мотор-Гарант» (поліс № АМ 1152761), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося із зворотною вимогою до зазначеного товариства.
ТДВ «СК «Мотор-Гарант» виплатило ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»
9 868,63 грн страхового відшкодування в порядку регресу (а. с. 20).
Таким чином, невиплаченою залишається 15 766,98 грн (25635,64 грн -
9868,63 грн = 15 766,98 грн), яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в судовому порядку в порядку регресу.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 15 766,98 грн в порядку регресу за правилами статей 1191, 1194 ЦК України.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МТСБУ) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У справі, що переглядається, позовні вимоги пред?явлено до
ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого на час настання вищезазначеної ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Мотор-Гарант», яка до участі у цій справі в якості відповідача не залучена.
При цьому, зі змісту аргументів позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з розміром виплаченої йому в порядку регресу страхового відшкодування, а тому просив його відшкодувати в судовому порядку.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Проте в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі співвідповідачів.
Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, не залучивши до участі у справі ТДВ «СК «Мотор-Гарант», суд не встановив всіх фактичних обставин справи, які необхідні для визначення розміру відшкодування страхової виплати в порядку регресу.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, та відсутністьпроцесуальної можливості в апеляційного судуздійснювати залучення до участі у справі співвідповідачів, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки не може бути залишено в силі судове рішення, яке ухвалено з порушення норм процесуального права.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат..
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн (1 262,00 грн згідно квитанції від 28 грудня 2020 року № ПН 132 (а. с. 112) + 1 619,50 грн згідно квитанції від 19 січня 2021 року № 30449118 (а. с. 130) слід стягнути із ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Наталії Вікторівни - задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 2 881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня п?ятдесят копійок) судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна