справа №758/3994/15 Головуючий у І інстанції - Васильченко О.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/3436/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
25 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави ,-
встановив:
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило звернути стягнення на підставі Договору застави № PCL-001/033/2008 від 22 лютого 2008 року на заставне майно: а саме MITSUBISHI PAJERO SP, реєстраційний д.н. НОМЕР_1 ; рік випуску-2007; колір сірий; кузов НОМЕР_2 ; тип - Легковий універсал (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 12 лютого 2008 року), яке належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Радивилівським РВ УМ ВС України в Рівненській області, 02.04.1999 року; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, р/р № НОМЕР_6 в AT «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
Кошти отримані від реалізації заставного майна направити на погашення заборгованості в сумі 2 972 741,12 (два мільйони дев'ятсот сімдесят дві тисячі сімсот сорок одна) гривня та 12 копійок перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором № CL-001/033/2008 від 22 лютого 2008 року.» (а.с.1-4).
Свої вимоги мотивує тим, що згідно з Договором №СL-001/033/2008 від 22.02.2008 року, ЗАТ »ОТП Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 18000,00 дол. США строком по 22.02.2013 року для придбання автомобіля «MITSUBISHI PAJERO SP», зі щомісячною сплатою платежів, а також передбачені штрафні санкції у вигляді пені.
Згідно з Договором № РСL-001/033/2008 від 22.02.2008 року, у виконання договірних зобов'язань, ОСОБА_1 передав Банку в заставу автомобіль «MITSUBISHI PAJERO SP», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно з Договором відступлення права вимоги від 20.07.2011 року, Договору комісії від 20.07.2011 року, Договору купівлі - продажу від 20.07.2011 року, Банк переуступив Товариству право вимоги по Договору.
Умови Договору відповідач належним чином не виконує, а тому Товариство вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.10.2016 року зазначений позов був задоволений частково, а саме: в частині звернення стягнення на предмет застави, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в сумі 13 229,83 дол. США, що станом на 15.11.2011 року, є еквівалентом 105 604,47 грн.
В апеляційній скарзі відповідач вважав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, виходячи з того, що судом не було застосовано ч. 4 ст. 264 ЦК України, згідно якою сплив позовної даності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так як строк позовної давності потрібно відраховувати не з часу набрання рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2012 року у справі № 2607/4412/12, а з моменту пред'явлення позову.
Крім того відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжував, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаній до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ст. 24). Обов'язок щодо цього позивач не виконав.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2017 року Апеляційну скаргу представника відповідача на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року відхилено і відповідне рішення залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не встановлено строку виконання зобов'язань та відповідно моменту виникнення у позивача права на позов, а також виконання позивачем вимог ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно Договору від 22.02.2008 року №СL-001/033/2008, (далі-Договір), ЗАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) надав ОСОБА_1 кредит в сумі 18 000,00 дол. США строком по 22.02.2013 року для придбання автомобіля «MITSUBISHI PAJERO SP», зі щомісячною сплатою платежів, а також передбачені штрафні санкції у вигляді пені.(а.с.6-15).
Згідно з Договором № РСL-001/033/2008 від 22.02.2008 року, на виконання договірних зобов'язань, ОСОБА_1 передав Банку в заставу автомобіль «MITSUBISHI PAJERO SP», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.16-17).
Згідно з Договором відступлення права вимоги від 20.07.2011 року (а.с.23-27), Договору комісії від 20.07.2011 року (а.с.28-40), Договору купівлі - продажу від 20.07.2011 року (а.с.41-54), Банк переуступив Товариству право вимоги по Договору.
Встановивши вказані обставин виходячи з положень ст. ст. 512, 516, 526, 546, 572, 589, 590, 593 ЦК України, суд дійшов висновку, що кредитор ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має не виконане зобов'язання боржника ОСОБА_1 (згідно з договорами від 22.02.2008 року №СL-001/033/2008 про надання кредиту, № РСL-001/033/2008 про заставу, договором відступлення права вимоги від 20.07.2011 року, договору комісії від 20.07.2011 року, договору купівлі - продажу від 20.07.2011 року), що встановлено рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року та яке набрало законної сили і, у разі невиконання цього зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набув право звернення стягнення на предмет застави.
Статтею 577 ч. 3 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно ст. 15 ч. 1 Закону України «Про заставу» застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Та з урахуванням ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд вважав, що відсутність реєстрації в Державному реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження (рухомого майна) у даному конкретному спорі не має значення, оскільки обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є чинним у відносинах з третіми особами та відсутня необхідність встановлювати пріоритет обтяження, а також взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності відповідним правочином і відсутність реєстрації не призводить до його нікчемності.
Тому суд позов задовольнив частково у межах суми боргу, що встановлена рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2012 року у справі № 2607/4412/12 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 13 229,83 дол. США, що станом на 15.11.2011 року, є еквівалентом 105 604,47 грн.
Трирічний строк позовної давності суд рахував з моменту набрання законної сили рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.05.2012 року у справі № 2607/4412/12.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно з Договором № РСL-001/033/2008 від 22.02.2008 року, на виконання договірних кредитних зобов'язань, ОСОБА_1 передав Банку в заставу автомобіль «MITSUBISHI PAJERO SP», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.16-17).
Пунктом 6.3 Розділу 6 задоволення вимог Заставодержателя із вартості Предмета застави вказаного договору передбачено заставне повідомлення. Настання заставного випадку посвідчується письмовим повідомленням, яке друкується на бланку заставодержателя, підписується уповноваженими особами заставодержателя і надсилається заставодавцю телефаксом, кур'єром, або поштою.
Згідно пункту 6.4 договору застави порядок звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно з положеннями цього договору в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23, ст. 24, ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів (ч. 2 ст. 28 зазначеного Закону), та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють подальше вчинення банком дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет застави.
(Такого висновку дійшов ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/11051/19 (постанова від 02 вересня 2020 р) у подібних правовідносинах щодо застави рухомого майна).
Судом встановлено, що матеріали цієї справи не містять доказів того, що заставодержатель дотримався зазначених імперативних вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умов договору застави, які згідно з положеннями ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Оскільки дії позивача, як заставодержателя відповідно до Договору відступлення права вимоги від 20.07.2011 року (а.с.23-27), Договору комісії від 20.07.2011 року (а.с.28-40), Договору купівлі - продажу від 20.07.2011 року (а.с.41-54), за якими ПАТ «ОТП Банк» переуступив Товариству право вимоги по Договору, були вчинені з порушенням вищезазначених вимог законодавства та умов договору застави, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковим.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
За таких обставин, з'ясувавши, що дії позивача щодо звернення стягнення на предмет застави були вчинені з порушенням вищезазначених вимог законодавства та умов договору застави, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового про відмову у задоволенні позову через його необґрунтованість.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнитичастково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник