Єдиний унікальний номер справи № 754/14298/20 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1592/2021 Доповідач ОСОБА_2
10 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, яким
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2019 за ч.2
ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року , та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 (трьох) років 1(одного) місяця позбавлення волі.
Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії матеріальну шкоду в сумі 6334 грн. 20 коп.
Крім того, даним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_8 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 26 вересня 2020 року приблизно о 02 год. 12 хв., знаходячись на території теплопункту за адресою: вул. Бальзака, 48-А в м. Києві, та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу проник до каналізаційної шахти телекомунікаційної магістралі, звідки повторно, таємно викрав чуже майно, що належить ПАТ «Укртелеком», а саме кабель ТПП 50х2х0,4, довжиною 92 м, загальною вартістю 6334,20 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на загальну суму 6334,20 грн.
Не погоджуючись із вироком суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, звільнивши ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки. На думку апелянта, з урахуванням наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини в повному обсязі, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також з урахуванням стану здоров'я, обвинуваченому ОСОБА_8 можливо застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з встановленням максимального іспитового строку.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який проти неї заперечив, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які за згодою учасників судового провадження досліджувались у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, а тому, згідно із ч.2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Також, судом першої інстанції враховано дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий, на обліку у психоневрологічній лікарні не перебуває, втім перебуває на обліку в Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», а також посередню характеристику за місцем його проживання. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України. Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено на підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції покарання за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо наявності підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням не заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.
Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочин, за який його засуджено даним вироком, під час іспитового строку, визначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2019 року, а відтак, на переконання колегії суддів, повторне застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України є неможливим відповідно до вимог ст. 78 КК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_8 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 з приводу суворості призначеного судом покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Судді:
_______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4