Апеляційне провадження № 22-ц/824/4563/2021
справа № 753/20017/20
04 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року , постановлену суддею Коренюк А.М., про відмову в забезпеченні позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування,
У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування.
Позивач до відкриття провадження по справі звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , садовий будинок загальною площею 111,7 м кв. за АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,06 га за АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по вказаній справі.
Ухвалою Дарницького районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, 20.01.2021 позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову постанову про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: квартиру АДРЕСА_1 , садовий будинок загальною площею 111,7 м кв. за АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,06 га за АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що в позивача є реальні та обґрунтовані побоювання, що незабезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Позивач та її представник у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу із підстав, що викладені в ній та просили її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились, так як відповідач належним чином повідомлений, його неявка не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, що невжиття забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання права власності у порядку спадкування на частку нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , садовий будинок загальною площею 111,7 м кв. за АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,06 га за АДРЕСА_2 .
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що зробить неможливим виконання потенційного рішення, є обґрунтованим, оскільки на підтвердження цього позивач посилається на оголошення, розміщене в мережі інтернет про продаж спірної квартири , а також дії відповідача, який вчинив договір дарування своїй дочці нежитлового приміщення після смерті дружини. (а.с. 29).
Відтак побоювання заявника, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду є обгрунтованими .
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, не дав їм належної оцінки та прийшов до висновку, який не відповідає обставинам справи.
Забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем не завдає шкоди відповідачу, оскільки накладення арешту на майно відповідача лише тимчасово перешкоджає відчуженню такого майна до вирішення існуючого між сторонами спору.
Таким чином, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права, а також врахувавши зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду Київської області від 08 грудня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
Накласти арешт на садовий будинок загальною площею 111,7 м кв. за АДРЕСА_2 .
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,06 га за АДРЕСА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді: