Київський апеляційний суд
22 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
представника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2020 у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12019100040007582 відмовлено.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вимоги скарги адвоката ОСОБА_5 не узгоджуються з положеннями ч.2 ст.307 КПК України, що згідно з ч.4 ст.304 КПК України є підставою для відмови у відкритті провадження.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Представник зазначає, що Дніпровським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100040007582 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, в якому ОСОБА_6 як засновник та директор ПП «Вікторія» і ПП «Оптіма» є потерпілим. В ніч з 30 на 31 грудня 2004 року на пункт обміну валюти за адресою: АДРЕСА_1 , було вчинено розбійний напад і викрадено грошові кошти мережі цих підприємств у сумі 381 495 доларів США. 08.12.2020 він як представник потерпілого подав слідчому Дніпровського УП ГУНП у м. Києві клопотання про залучення потерпілого та його представника для участі у проведенні всіх слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, однак станом на 15.12.2020 клопотання розглянуто не було і відповідь ним не отримана. Посилаючись на положення ст.220 КПК України, якою визначено строк для розгляду клопотання, вважає, що слідчий допустив бездіяльність, яка може бути оскаржена під час досудового розслідування згідно з ч.1 ст.303 КПК України, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді, який відмовив у відкритті провадження з підстав, які не передбачені ст.304 КПК України, лише тому, що він у скарзі не виклав прохання відповідно до вимог ч.2 ст.307 КПК України, обмежує право на доступ до суду та право на ефективних юридичний захист, гарантовані ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив визнати бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , яка полягає у не розгляді клопотання від 30.11.2020 у кримінальному провадженні № 12019100040007582. У скарзі представник викладав мотиви, аналогічні тим, що містить апеляційна скарга.
Відмовляючи у відкритті провадження, слідчий суддя послався на положення ст.303 КПК України, яка містить вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, і дійшов висновку, що вимоги представника, який просить визнати бездіяльність і не порушує перед слідчим суддею питання про прийняття рішення за результатом розгляду скарги відповідно до повноважень, передбачених ч.2 ст.307 КПК України, а саме, про зобов'язання слідчого розглянути клопотання в порядку ст.220 КПК України, не дають підстав для розгляду скарги по суті.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Так, частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, предметом оскарження може бути бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
У відповідності з положеннями ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Зміст та вимоги скарги представника ОСОБА_5 свідчать, що предмет скарги виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді.
Заявляючи клопотання про залучення потерпілого та його представника для проведення всіх слідчих та процесуальних дій, представник не порушував перед слідчим питання про проведення конкретної дії, передбаченої кримінальним процесуальним законом, що б давало підстави для розгляду клопотання в порядку ст.220 КПК України.
А тому ОСОБА_5 не оскаржує бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні дій, зобов'язання вчинити які закон пов'язує з певними строками, право на оскарження якої передбачено п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
До того ж, вимога про визнання бездіяльності слідчого не узгоджуються з положеннями ч.2 ст.307 КПК України, якою передбачено, про що може бути ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги.
Звертає увагу колегія суддів і на те, що в тексті скарги представника йдеться про клопотання від 08.12.2020, просить він визнати бездіяльність слідчого, яка полягає у не розгляді клопотання від 30.11.2020, і копії цих клопотань відсутні, що в сукупності з викладеними раніше обставинами унеможливлює прийняття слідчим суддею рішення за наслідками розгляду скарги у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону.
Згідно з ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Тому рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, і підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на бездіяльність слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12019100040007582, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3